Справа № 1304/2-2760/11 Головуючий у 1 інстанції: Головатий В.Я.

Провадження № 22-ц/1390/3782/12 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Кота І.Н.

суддів: Крайник Н.П., Курій Н.М.

при секретарі: Мариняк О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень «поданою ним відповідно до повноважень наданих довіреністю ( а.с.120) в інтересах Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця « на рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 лютого 2012р.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 14 лютого 2012р. частково задоволено позов ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об»єднання « Львівська залізниця «про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної йому відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

Стягнуто з відповідача в користь позивача 10 737,86 грн. матеріальної шкоди і 2000 грн. моральної шкоди, а також 850,32 грн. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та судові витрати у справі понесені у зв»язку з ушкодженням автомобіля позивача марки «Nissan- Almera « д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок падіння на нього 21 серпня 2011р. частини вантажу ( щебеню ) з вагона вантажного поїзда , що рухався о 20 год. 40 хв. із ст. Підзамче до Блок-посту 1479 км. Львівської залізниці.

Рішення суду оскаржив відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень», який представляє інтереси відповідача згідно із повноваженнями наданими йому довіреністю останнього ( а.с.120). В апеляційній скарзі покликається на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного ним рішення. Зокрема зазначає, що таке не ґрунтується на належно встановлених і перевірених обставинах справи та доказах про наявність та доведеність причинного зв»язку із заподіянням позивачеві матеріальної та моральної шкоди внаслідок діяльності залізниці.

Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові за його безпідставністю.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із вимогами ст.ст. 1166 та 1167 ЦК України та роз»ясненнями , що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р., з наступними змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди «, обов»язок по відшкодуванню шкоди виникає лише за наявності та доведенні таких умов, як : неправомірність дій заподіювача шкоди, наявності причинного зв«язку між такими діями і заподіяною шкодою , а також вини особи, що заподіяла шкоду, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із положеннями ст.ст.128-1, 254, 255 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення «, порушення або невиконання правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху під час утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і дорожних споруд ( в т.ч. й мостових переходів ), які спричинили пошкодження транспортних засобів , становлять склад адміністративного правопорушення, яке повинно підтверджуватися лише належно складеним уповноваженою на те просадовою особою Державтоінспекції протоколом про адміністративне правопорушення.

Наявна у справі копія не завіреної печаткою довідки ДАІ від 22.08.11р. (а.с. 30), в якій йдеться лише про характер отриманих механічних ушкоджень транспортного засобу й не відбражено жодних обставин ДТП, яка невідомо ким підписана, не може вважатися належним доказом заподіяння шкоди майну позивача саме внаслідок неправомірних дій залізниці.

Відмова органу, уповноваженого на складення протоколу про адміністративне правопорушення підлягала оскарженню зацікавленою особою до вищестоячого за підлеглістю органу або безпосередньо до суду, чого позивачем не було зроблено.

Як вбачається із наявного у справі висновку № 237 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу позивача від 31.08.11р., ( а.с.9-25) у ньому відсутні будь-які дані про причини і характер виникнення ушкоджень транспортного засобу внаслідок ДТП, зокрема заподіяння таких саме у результаті падіння на нього частин вантажу із залізничного рухомого складу.

Представленими відповідачем доказами про відсутність 21.08.11р. у розпорядженні диспетчерських служб даних про відсутність затримок цього дня в здійсненні руху пасажирських та вантажних поїздів на перегоні між станціями Підзамче-Львів, чи настання надзвичайних подій на цій дільниці, а також проведеними після надходження повідомлення позивача обстеженнями мостових переходів та штучних споруд колії, не було виявлено слідів падіння чи розсипу вантажів із рухомого складу на цьому напрямку, як і жодних ушкоджень встановлених на них захисних засобів для попередження можливого падіння будь-яких предметів на проїзжу частину автомобільних доріг.

Таким чином, ухвалене з очевидними порушеннями вимог матеріального права рішення суду першої інстанції як таке, що не грунтується на повно встановлених і належно перевірених обставинах справи про дійсні права і обов»язки сторін щодо предмета спору, в силу вимог ч.1 ст.309 ЦПК України залишатись в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову за його безпідставністю і недоведеністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізничних перевезень «, подану ним в інтересах ДТГО «Львівська залізниця» задоволити. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 лютого 2012р. скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 за його безпідставністю та недоведеністю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом 20-ти днів з часу набрання законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді :