Справа №11-291/12Головуючий у І інстанціїСуботін

Категорія20Доповідач у 2 інстанції Авраменко

02.03.2012

УХВАЛА

Іменем України

29 лютого 2012 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Шроля В.Р.,

суддів -Авраменка М.Г., Димарецького В.М.,

з участю прокурора -Стаховської Н.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2011 року, яким засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 13.10.2004р. Білогірським районним судом Хмельницької області за ст. 15, ч. 3 ст. 289, ст. 69, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ч. 5 ст. 185, ст. 70 КК України до 8 років позбавлення волі, 16.02.2005р. ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області вирок Білогорського районного суду Хмельницької області від 13.10.2004р. змінено та ОСОБА_1, призначено покарання за інкримінованими статтями КК України у виді 7 років позбавлення волі, 14.02.2006р. ухвалою Верховного Суду України вирок Білогорського районного суду Хмельницької області від 13.10.2004р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16.02.2005р. змінено і перекваліфіковано його дії зі ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України на ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, 28.09.2009р. його звільненого умовно-достроково з невідбутим строком покарання -1рік 7місяців 16днів,

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України засудженому шляхом часткового складання покарань приєднано невідбуту частину покарання за вироком Білогорського районного суду Хмельницької області від 13.10.2004р. та остаточно визначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів і будучи звільненим умовно-достроково від відбування покарання та до закінчення цього строку, 20.01.2011р. близько 01год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник до приміщення магазину-кафетерію по АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, звідки намагався викрасти розмінну монету 39грн.15коп., мобільний телефон «Beeline»вартістю 250грн. з сім-картою «Beeline»вартістю 10грн., що належить ОСОБА_4, а також розмінну монету 54грн.60коп. та поліетиленовий пакет вартістю 2грн. Злочин йому довести до кінця не вдалось, оскільки був затриманий місцевими жителями.

На вирок суду подав апеляцію засуджений ОСОБА_1, в якій зазначає, що повністю визнає свою вину. У вчиненому щиро кається. Повідомляє, що хворий на туберкульоз та страждає хронічним гепатитом

В апеляції вказує, що в нього на утриманні знаходиться мати пенсіонерка, яка часто хворіє, та малолітня дитина.

Просить вирок суду змінити та застосувати щодо нього ст. 69 КК України, призначивши йому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав заперечення на апеляцію засудженого, в яких зазначає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, а призначене засудженому покарання таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого.

Просить вирок суду залишити без змін, а апеляцію без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про відсутність підстав для зміни вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.

Висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому органами досудового слідства злочину ґрунтується на зібраних доказах, відповідає фактичним обставинам справи.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України є законною, ніким не оскаржується.

Суд першої інстанції при призначенні міри покарання засудженому врахував ступінь тяжкості скоєного та особу засудженого, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, раніше неодноразово судимий, скоїв злочин після умовно-дострокового звільнення до остаточного відбування покарання, посередньо характеризується по місцю проживання.

Колегія суддів вважає доводи апеляції засудженого безпідставними та надуманими, оскільки при призначенні йому покарання суд також врахував те, що він хворіє на туберкульоз та гепатит, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5, 2009р.н., та матір-пенсіонерку ОСОБА_6, 1939р.н., яка згідно довідок часто хворіє.

На думку колегії суддів, суд дійшов обґрунтованого рішення про призначення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням положень ст. 71 КК України, покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

Підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2011 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.

Головуючий

Судді