ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2012 року справа № 5020-156/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю представників:
позивача -не з'явився;
відповідача -ОСОБА_1 (довіреність від 05.04.2012 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Закритого акціонерного товариства «ТОМЬ»
(99038, м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 15, кв. 4)
до Приватного підприємства «Механізація будівництва»
(99053, м. Севастополь, Фіолентівське шосе,1)
про розірвання договору оренди та стягнення 174 726,72 грн,
ВСТАНОВИВ:
09.02.2012 Закрите акціонерного товариства «ТОМЬ»(далі -позивач, ЗАТ «ТОМЬ») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Приватного підприємства «Механізація будівництва»(далі -відповідач, ПП «Механізація будівництва») про розірвання договору оренди та стягнення 174 726,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 285, 525, 526, 549, 611, 692, 653, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 283, 284, 291 Господарського кодексу України та вказує на порушення з боку відповідача умов договору оренди майна (баштанного крану КБ-403 А) в частині внесення орендної плати, що, в свою чергу, стало підставою для вимоги позивача щодо розірвання договору оренди від 01.03.2006 №17.
Ухвалою суду від 10.02.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Черговий розгляд справи призначений на 01.06.2012.
У судових засіданнях 21.03.2012, 09.04.2012 представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов (а.с. 45-46, 117-118), зокрема, зазначив, що незважаючи на факт укладання спірного договору, ніякого передавання майна не відбувалося. Позивач, фактично безпідставно в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначеного договору, так як та баштовий кран КБ-403 А в оренду відповідачу не передавав. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав суду жодних доказів передання баштового крану у фактичне володіння відповідача, зокрема, акту прийому-передачі орендованого майна. Пояснив, що правовідносини сторін складалися таким чином, що при необхідності використання баштанного крану на об'єкті будівництва працівники відповідача допускалися до управління краном, виконували всі необхідні роботи, а по закінченню робіт, залишали робоче місце. Кран залишався на місці. Кожний період використання крану відповідачем оформлювався актами здачі-прийому послуг оренди та відображався первинною бухгалтерською документацією. Такі правовідносини між сторонами продовжувалися з січня по грудень 2007 року.
У чергове судове засідання 01.06.2012 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив. Проте до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки до суду через його зайнятість у іншому судовому процесі (а.с. 128-129).
Розглянувши клопотання представника позивача, суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що зайнятість одного представника позивача не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді.
Крім того, явка представника позивача у судове засідання обов'язковою не визнавалася.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, судом встановлені наступні обставини.
01.03.2006 між ЗАТ «ТОМЬ»(орендодавець) та ПП «Механізація будівництва»(орендар) укладений договір оренди майна (далі -Договір (а.с.28), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування баштовий кран КБ-403 А, реєстраційний № 9219, заводський №72, 1989 року випуску (далі -кран). Орендна плата складає 3000,00 грн, в т.ч ПДВ -500,00 грн на місяць (п.1.3 Договору).
Орендна плата здійснюється орендарем з 01.03.2006 протягом 5 днів після отримання рахунку від орендодавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Підставою є рахунок орендодавця. Орендна плата не залежить від фактичної зайнятості крану (п.2.2 Договору).
Відповідно до 2.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі ставки ПДВ, збільшеної у 1,5 разу від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, орендар зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Згідно з п. 3.1 Договору орендар приймає кран у користування та повертає його у технічно справному комплектному стані, за актом прийому-передачі.
По закінченню строку оренди, орендар здійснює перебазування крану на базу орендодавця за свій рахунок (п. 3.5 Договору).
Договір діє з 01.03.2006 по 31.12.2006 та може бути пролонгований за погодженням сторін (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору договір може бути розірваний через систематичне невиконання своїх зобов'язань одною із сторін, про що винна сторона попереджається письмово за 10 днів до розірвання договору.
Додатковою угодою від 11.06.2007 №1 сторони погодили розмір орендної плати за Договором на рівні 4 200,00 грн, у т.ч ПДВ - 700,00 грн (а.с. 29).
Посилаючись на порушення з боку відповідача умов договору оренди в частині внесення орендної плати, позивач вимагає розірвання договору та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).
Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1 ст. 760 ЦК України).
Як вбачається зі змісту Договору, предметом оренди є баштовий кран КБ-403-А, який орендар приймає у користування за актом прийому-передачі (п.3.1 Договору). Проте, відповідного акту позивач суду не надав.
Також позивачем не надано суду жодного доказу, які б підтверджували використання відповідачем орендованого майна, зокрема, за період з січня 2009 року по грудень 2011 року. Наведене унеможливлює встановлення судом наявних правовідносин між сторонами, а, отже, і заборгованості відповідача перед позивачем за користування орендованим майном у зазначений період.
Згідно зі ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Незважаючи на витребування судом від позивача акту прийому-передачі об'єкту оренди за договором та доказів використання об'єкту оренди відповідачем з січня 2009 року по грудень 2011 року (період, за який відбувається стягнення за Договором) позивач так і не надав витребуваних документів.
Наявні в матеріалах справи акти здачі-прийому робіт (надання послуг) та відповідні податкові накладні (а.с. 73-105) не можуть вважатися доказами у контексті заявлених позовних вимог, оскільки датовані 2007 роком та свідчать лише про наявність правовідносин між сторонами у 2007 році, що, у свою чергу, відповідачем і не заперечується.
Ураховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 174 726,72 грн (з урахуванням пені та штрафних санкцій) за період з січня 2009 року по грудень 2011 року задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про розірвання договору, то суд зазначає наступне.
Нормами ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України передбачено можливість розірвання судом договору за наявності певних умов, зокрема звернення з відповідною пропозицією однієї сторони договору до іншої.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.1, 2 ст. 651 ЦК України).
Так, п.5.2 Договору передбачена можливість розірвання договору за умови письмового попередження сторони за 10 днів до розірвання Договору.
Позивачем, у порушення приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не надано суду доказів попередження відповідача про розірвання договору.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не були дотримані умови розірвання договору, передбачені Законом та Договором, а отже, вимога про розірвання договору задоволенню не підлягає.
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди шляхом перебазування крану на територію позивача також не підлягає задоволенню як похідна від відхиленої вимоги про розірвання договору, а також з огляду на недоведеність позивачем наявності зазначеного об'єкта оренди у користуванні (чи на території) відповідача.
За правилами ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення в порядку статті 84 ГПК України
оформлено і підписано 06.06.2012.
Суддя О.С. Янюк