УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/3419/2012Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.
"24" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіЛетягіної О.В.
СуддівІващенко В.В. Білоусової В.В.
При секретаріКутелія Я.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою та вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 березня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 власниками якої є вона з відповідачем, при цьому їй на праві власності належить 1/3 частка вказаної квартири, а відповідачу 2/3 частки. Вони зовсім чужі люди, не поєднанні ніякими сімейними узами, тому вона просить виділити їй у користування відокремлену ізольовану житлову кімнату розміром 11,9 кв.м. з балконом літ. 8 площею 3,5 кв.м., а відповідачу в користування жилу кімнату розміром 17,2 кв.м. та лоджію літ. 9 площею 9,3 кв.м. та залишити приміщення: кухню площею 9,4 кв.м., туалет площею 1,8 кв.м., ванну кімнату площею 2,9 кв.м., коридор площею 6,4 кв.м. в загальному користуванні. Також просить її вселити у спірну квартиру, оскільки вона є співвласником квартири, а відповідач категорично не дозволяє їй вселитися.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 19 березня 2012 року позов задоволено частково. Вселена ОСОБА_9 у квартиру АДРЕСА_1 в м. Ялта. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 19 березня 2012 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Зазначає, що кімнати розміром 9,7 кв.м. не існує. Та жила кімната, яку просить виділити в своє користування позивачка на 2,2 кв.м. більша її частки в спільному майні та таким виділенням будуть порушені його право на вказану частку житлової площі.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги в частині вселення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є власником частки квартири і має право використовувати її для власного проживання, проте відповідач перешкоджає у її вселенні в квартиру. Відмовляючи в задоволенні позову про виділенні той чи іншої кімнати . в квартирі, суд виходив з того, що саме кімнати 9,7 кв.м. (1/3частка) в квартирі не існує, а виділення кімнати більшого або меншого розміру потребує вирішення питання компенсації, розмір якої сторонами не визначений.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Судом було встановлено, що сторонам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2 в м.Ялта. Позивачці відповідно до договору дарування від 31.08.2011 року належить 1\3 частка вказаної квартири (а.с.10-13)., а відповідачу 2\3 частки вказаної квартири відповідно до свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину ( ас.37,39).
Спірна квартира є двокімнатною , житловою площею 29,1 кв.м., кімнати розміром 11,9 кв.м та кімната 17,2 кв.м. та загальною площею 55,9 кв.м.
Таким чином частка позивачки в жилої площі становить 9,7 кв.м.(29,1 кв.м.: 3).
Проте, кімнати розміром 9,7 кв.м. в квартирі не існує, а жила кімната, яку просить позивачка 11, 9 кв.м. більше її частки на 2,2 кв.м.
Оскільки клопотань про визначення вартості часток, вартості 2,2 кв.м. та інше сторонами не заявлялись, порядок користування житлом між ними не визначений суд першої інстанції відмовив у виділенні позивачці той чи іншої кімнати.
Проте, статтею 319 ІЦК України передбачається, що власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
З вказаного слідує, що власник частки квартири ОСОБА_9 має право на володіння, користування та розпорядження своїм майном, має право проживати в квартирі, продати свою частку та інше і іншій співвласник повинний вирішити питання про порядок сумісного володіння квартирою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо вселення позивачки у всю квартиру, оскільки сторонами не визначено де саме в квартирі розташована її частка, що у подальшому не заважає сторонам визначити порядок проживання в квартирі з визначенням різниці у вартості часток.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити .
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від19 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: