ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" березня 2012 р. Справа № 2a-163/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Біньковської Н.В.
при секретарі судового засідання Хоми О.В.
за участю:
представників позивача - Плекана Ю.В., Курочки С.М.
представника відповідача - Пони В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбут" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292310, № 0001302310, № 0001312310 від 28.12.2011 року, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Коломиянафтозбут" звернулося в суд з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292310, № 0001302310, № 0001312310 від 28.12.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Цивільного кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок щодо нікчемності правочинів між ТОВ "Коломиянафтозбут" і ТОВ "Олерон" та протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 336302,00 грн., з них за основним платежем на суму 336301,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн., збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 119 406,25 грн., з них за основним платежем на суму 95525,00 грн., за штрафними санкціями - 23881,25 грн. та зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 337400,00 грн.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що висновки щодо нікчемності правочинів між ТОВ "Коломиянафтозбут" і ТОВ "Олерон" та безтоварності операцій податковим органом зроблено на підставі актів перевірок контрагента позивача.
Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Коломиянафтозбут" з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року та валютного законодавства за період з 01.10.2010 року по 08.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 3449/231/22190805 від 16.12.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до висновків акту перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ "Коломиянафтозбут" та ТОВ "Олерон" на загальну суму 3030993,28 грн., в результаті чого встановлено порушення пп.5.2.1, п.5.1, абз.4 пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 336301,00 грн., у тому числі за 2010 рік встановлено завищення в сумі 27260,00 грн., за І квартал 2011 року встановлено заниження в сумі 100888,00 грн., за ІІ квартал 2011 року встановлено заниження в сумі 171140,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року встановлено заниження в сумі 91533,00 грн. та п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4., та пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.6, ст..198, п.201.10, п.201.11 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 95525,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі 15386,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 80139,00 грн. та відповідно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 409640,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 337400,00 грн. (а.с. 41-93).
Зокрема перевіркою встановлено, що у відповідності до договорів постачання № 05/01-10 від 11.01.2010 року та № 03 від 03.01.2011 року, в листопаді 2010 року та січні-серпні 2011 року позивачем придбано у ТОВ "Олерон" бензин автомобільний марки А-80 на загальну суму 3030993,28 грн., в тому числі ПДВ - 505165,54 грн.
У відповідності до висновків осіб, які здійснювали перевірку, господарські операції між ТОВ "Коломиянафтозбут" та ТОВ "Олерон" є операціями без мети настання реальних наслідків та відповідно до статей 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, а також є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0001292310 від 28.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 336302 грн., № 00013023310 від 28.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 119406,25 грн. та № 0001312310 від 28.12.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 337400 грн.
Судом встановлено, що ТОВ "Коломиянафтозбут" зареєстроване Коломийською районною державною адміністрацією 04.08.2000 року як юридична особа, 07.08.2000 року взяте на податковий облік в Коломийській ОДПІ, відповідно до свідоцтва № 12592818 від 09.08.2000 року є платником ПДВ. Основними видами діяльності ТОВ "Коломиянафтозбут" є, крім іншого, оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним.
Відповідно до договорів оренди № 8 від 01.02.2011 року, № 2 від 01.01.2010 року, № 6 від 01.01.2010 року, № 1 від 01.01.2010 року, № 5 від 01.01.2010 року, № 8 від 01.01.2010 року, № 4 від 01.01.2010 року, № 7 від 01.01.2010 року, № 9 від 01.01.2010 року, ТОВ "Коломиянафтозбут" орендує у ТОВ "Компанія "Західнафтосервіс" автозаправні станції.
Відповідно до договорів на поставку нафтопродуктів № 95/01-10 від 11.01.2010 року та № 03 від 03.01.2011 року, укладених між позивачем та ТОВ "Олерон", останнє зобов'язується продати, а ТОВ "Коломиянафтозбут" купити нафтопродукти в асортименті, в кількості та за ціною вказаною в рахунках, накладних, на кожну партію товару.
ТОВ "Олерон" зареєстровано як юридична особа 11.07.2002 року виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області, 16.07.2002 року взято на податковий облік в Світловській ОДПІ, 16.07.2002 року йому видане свідоцтво платника ПДВ.
В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано рахунки-фактури № СФ-0000362 від 26.11.2010 року, № СФ-0000001 від 03.01.2011 року, № СФ-0000052 від 07.02.2011 року, № СФ-0000078 від 01.03.2011 року, № СФ-0000128 від 29.03.2011 року, № СФ-0000164 від 11.04.2011 року, № СФ-0000184 від 20.042011 року, № СФ-0000247 від 12.05.2011 року, № СФ-0000424 від 07.02.2011 року, № СФ-0000480 від 27.07.2011 року, № СФ-0000507 від 11.08.2011 року, видаткові накладні № РН- 0000362 від 26.11.2010 року, № РН-0000001 від 03.01.2011 року, № РН-0000052 від 07.02.2011 року, № РН-0000078 від 01.03.2011 року, № РН-0000128 від 29.03.2011 року, № РН-0000164 від 11.04.2011 року, № РН-0000184 від 20.04.2011 року, № РН-0000247 від 12.05.2011 року, № РН-0000424 від 07.02.2011 року, № РН-0000480 від 27.07.2011 року, № РН-0000507 від 11.08.2011 року, податкові накладні № 362 від 26.11.2010 року, № 1 від 03.01.2011 року, № 7 від 07.02.2011 року, № 1 від 01.03.2011 року, № 24 від 29.03.2011 року, № 16 від 11.04.2011 року, № 27 від 20.04.2011 року, № 16 від 12.05.2011 року, № 23 від 11.07.2011 року, № 58 від 27.07.2011 року, № 11 від 11.08.2011 року, товарно-транспортні накладні № 37 від 26.11.2010 року, № 44 від 03.01.2011 року, № 68 від 07.02.2011 року, від 01.03.2011 року, № 17 від 29.03.2011 року, № 26 від 11.04.2011 року, № 32 від 20.04.2011 року, № 38 від 12.05.2011 року, № 70 від 11.07.2011 року, № 81 від 27.07.2011 року, № 87 від 11.08.2011 року (а.с.97-140, т.1), відповідно до яких позивачем придбано у ТОВ "Олерон" бензин А-80 на загальну суму 3078688,30 грн., в тому числі ПДВ - 513114,71 грн.
Перевезення товару (бензин А-80) здійснювало ТОВ "Олерон", автомобілями DAF TE 86 н/з НОМЕР_1, DAF CF 85 н/з НОМЕР_2, SKANIA н/з НОМЕР_3. Власником автомобілів DAF TE 86 н/з НОМЕР_1, DAF CF 85 н/з НОМЕР_2 є директор ТОВ "Олерон", перевезення товару по накладній №247 від 12.05.2011 року здійснювалось ТОВ "Олерон" автомобілем SKANIA н/з НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_4, про що зазначено в акті перевірки (а.с.48-49).
На поставлений бензин у позивача наявні сертифікати відповідності.
Оплата товару здійснювалась в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Олерон", що підтверджується виписками по особових рахунках позивача та не заперечується відповідачем ( а.с. 218-250 т.1, 1-6 т.2).
З акта перевірки вбачається, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ "Олерон" вмотивовані посиланням на акти перевірки Світловодської ОДПІ № 210/2300/31972697 від 19.09.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Технорес" за період з 01.01.2011 року по 31.05.2011 року, ПП "Нафтобудком" за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, ПП "Украгропродукт" за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року"; № 213/2300/31972697 від 21.09.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" за період квітень, травень, червень 2011 року"; №244/2300/31972697 від 17.10.2011 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Кас-Капітал" за червень, липень 2011 року"; №357/2300/31972697 від 12.12.2011 року "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Олерон" з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Дніпрогес-Сервіс" за серпень, вересень, жовтень 2011 року", якими встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання ТОВ "Олерон" вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Як слідує із змісту зазначених актів перевірки Світловодська ОДПІ прийшла до таких висновків на підставі актів перевірок ТОВ "Технорес", ПП "Нафтобудком", ПП "Украгропродукт" та висновків ВПМ Олександрійської ОДПІ по підприємству "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-Капітал", ПП "Дніпрогес-Сервіс", якими встановлено відсутність у зазначених підприємств необхідних умов для ведення господарської діяльності, виробничих потужностей і складських приміщень, технічного персоналу, транспортних засобів, відсутність за місцезнаходженням підприємства "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-Капітал", ПП "Дніпрогес-Сервіс" та пояснень їх засновників про те, що їм не відомо про здійснювані підприємством "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода", ПП "Кас-Капітал", ПП "Дніпрогес-Сервіс" господарські операції, що на думку податкового органу вказує про неможливість фактичного здійснення цими підприємствами господарської діяльності.
На підставі вказаних висновків Світловодської ОДПІ відповідачем зроблено висновок, відповідно до якого угоди укладені між позивачем та ТОВ "Олерон" відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення пп.5.2.1, п.5.1, абз.4 пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 336301,00 грн., у тому числі за 2010 рік - завищено в сумі 27260,00 грн., за І квартал 2011 року - занижено в сумі 100888,00 грн. за ІІ квартал 2011 року - занижено в сумі 171140,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - занижено в сумі 91533,00 грн., в порушення п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1, п.7.4., та пп.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.6, ст..198, п.201.10, п.201.11 ст.201 розділу V Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 95525,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі 15386,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 80139,00 грн. та відповідно завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 409640,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 337400,00 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в акті перевірки № 3449/231/22190805 від 16.12.2011 року відсутні будь-які відомості про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку під час приймання, оприбуткування та використання бензину А-80, отриманого позивачем від ТОВ "Олерон".
До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Пункт 5.1 статті 5 вказаного Закону визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У пункті 44.2 ПК України зазначено, що для визначення (розрахунку) об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У відповідності до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Зазначені норми узгоджуються із нормами Податкового кодексу України, який регулює порядок та підстави декларування податкового кредиту з січня 2011 року.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Олерон", формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Олерон" укладено договори на поставку нафтопродуктів.
На виконання вказаних договорів ТОВ "Олерон" виписано податкові накладні на суму вартості поставленого товару - бензину А-80. Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем проведено розрахунок із даним контрагентом, отриманий бензин А-80 позивачем використано у своїй господарській діяльності.
На час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Олерон" було включене до ЄДРПОУ, а також мало в наявності свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Дана інформація міститься в актах перевірок, проведених Світловодською ОДПІ (170-209 т.1).
Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Олерон", спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.
Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем бензину марки А-80 у ТОВ "Олерон" про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Як встановлено судом, єдиною обставиною, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і ТОВ "Олерон" реальної товарності господарських операцій по поставці бензину А-80 на суму 3030993,28 грн., в тому числі податок на додану вартість 505165,54 грн., податковим органом зазначаються висновки Світловодської ОДПІ, викладені в зазначених вище актах перевірок цього товариства, які сформовані без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Олерон". А тому, суд вважає, що акти перевірок контрагента позивача - ТОВ "Олерон" не є беззаперечними доказами у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на дані акти як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача 505165,00 грн. та формування валових витрат в сумі 1043006,50 грн. за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, є безпідставними.
Щодо висновків відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ "Олерон" , то суд вважає, що вказані висновки є невірними, виходячи з наступного.
Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України): правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Верховний суд зазначив, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
В матеріалах справи відсутні докази обставин, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представником відповідача, також суду не надано. Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.
Також відповідачем не доведено твердження про отримання позивачем податкової вигоди, внаслідок проведених господарських операцій з ТОВ "Олерон", не надано суду, а також не повідомлено про наявність доказів, які б могли свідчити про такі обставини.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкових органів щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ТОВ "Олерон" та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів поставки, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність формування ТзОВ "Коломиянафтозбут" валових витрат, визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ "Олерон", а також про помилковість визначення відповідачем зобов'язань позивачу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 336302,00 грн., податку на додану вартість в сумі 119406,25 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 337400 грн.
Таким чином, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення за № 0001292310, № 0001302310, № 0001312310 від 28.12.2011 року, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області за № 0001292310 від 28.12.2011 року, № 0001302310 від 28.12.2011 року, № 0001312310 від 28.12.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коломиянафтозбут" (ідентифікаційний код 22190805) понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Біньковська Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 02.04.2012 року.