Справа № 2-975/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" березня 2012 р.Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Пінчук А.С., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „СВМП „Путна" про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на об"єкт нерухомого майна -нежитлове приміщення: гаражний бокс за АДРЕСА_1 розташований на 3 поверсі гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві, зокрема, зазначив, що Угода на будівництво від 08.12.1999 року, була укладена між позивачем та відповідачем, за умовами якої позивач був зобов'язаний сплатити кошти в сумі 24655 грн. 05 коп. за будівництво гаражного боксу за АДРЕСА_1 розташованого на 3 поверсі гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1, а відповідач, взяв на себе зобов'язання здійснити будівництво та передати у власність позивачу вказаний гаражний бокс, в двотижневий термін після закінчення будівництва, а позивач зобов"язався прийняти його у власність. З 2000 року позивач користується вказаним боксом.

На даний час вказаний гаражний бокс за АДРЕСА_1 розташований на 3 поверсі гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 повністю побудований, проте відповідач не передав у власність позивачу вказаний гаражний бокс.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача визнав обгрунтування та вимоги позову. Сторони не надали письмових доказів щодо звернення до відповідного органу державної влади (в тому числі, до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна) з приводу належної державної реєстрації права власності на гаражний комплекс з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1.

Дослідивши та проаналізувавши наведені дані, лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна від 02.02.2012р., всі інші матеріали справи, в тому числі копії: угоди, яка була укладена між позивачем „Замовником" та відповідачем „Виконавцем" (а.с.7-9); квитанції та довідки (а.с.10-11); заяви відповідача з додатками (а.с.21-32), суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини:

- інвестиційна угода від 08.12.1999 року, була укладена між позивачем та відповідачем, за умовами якої позивач був зобов'язаний сплатити кошти в сумі 24655 грн. 05 коп. за будівництво гаражного боксу за АДРЕСА_1 розташованого на 3 поверсі гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1, а відповідач, взяв на себе зобов'язання здійснити будівництво та передати у власність позивачу вказаний гаражний бокс, в двотижневий термін після закінчення будівництва, а позивач зобов"язався прийняти його у власність;

- з 2000 року позивач користується вказаним боксом;

- відповідно до умов, передбачених п.3.7 вказаної угоди - особисті бокси передаються у власність „Інвестору" (з оформленням відповідної правової документації для отримання власності „Інвестором" (приватизації) його боксу) лише після закінчення будівництва гаражу, заключення колективної угоди на експлуатацію приміщення, укладання особистої угоди з „Інвестором" на експлуатацію боксу, при цьому, сторонами не надано суду доказів щодо укладання колективної угоди на експлуатацію приміщення, укладання особистої угоди з „Інвестором" на експлуатацію боксу;

- в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна не зареєстровано гаражний бокс за АДРЕСА_1, розташований на 3 поверсі гаражного комплексу з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1, як і сам гаражний комплекс з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1;

- сторони не надали письмові докази щодо звернення до відповідного органу державної влади (в тому числі, до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна) з приводу належної державної реєстрації права власності на вказаний об"єкт нерухомого майна.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть

участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для

ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.526, п.1 ст.530 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в тому числі, у встановлений в ньому строк.

Проте, сторонами не надано доказів щодо виконання ними умов, передбачених п.3.7 вказаної угоди - особисті бокси передаються у власність „Інвестору" (з оформленням відповідної правової документації для отримання власності „Інвестором" (приватизації) цього боксу), зокрема, після укладення колективної угоди на експлуатацію приміщення, укладання особистої угоди з „Інвестором" на експлуатацію боксу

Крім того, відповідно до положень ст.331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ТИМЧАСОВОГО ПОЛОЖЕННЯ „Про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" від 07.02.2002 N 7/5; це Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення), зокрема, визначає порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і

підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно; Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно; обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам; державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно:

1) житлові будинки;

2) квартири;

3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для

перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження

матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;

4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні

поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені

для виконання спеціальних технічних функцій;

5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових

будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Крім того, вказаним положенням передбачено перелік документів, які заявник зобов"язаний надати до уповноваженого органу з метою оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності.

У ч.1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тому передумовою звернення до суду в порядку саме цивільного судочинства з позовом про визнання права власності на вказаний об"єкт нерухомого майна, на думку суду, є наявність даних про те, що порушене питання було предметом розгляду відповідного компетентного державного органу, рішення якого дає можливість визначити наявність спору про право.

Проаналізувавши наведені дані, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню і факт введення в експлуатацію вказаного об"єкта, як і визнання позову відповідачем не спростовують висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки це визнання суперечить вищенаведеним правовим нормам.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати по справі належить зарахувати в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати по справі зарахувати в доход держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: