ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. Справа № 33789/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Коваля Р.Я.

Обрізка І.М.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-7433/11 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2011 року позивачка звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із вказаним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі - управління) в якому зазначила, що отримує пенсію за віком, однак продовжує працювати, у зв'язку з чим 19 травня 2011 року звернулася до відповідача із заявою та відповідними документами для проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Такий перерахунок було проведено відповідачем, виходячи із показника заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік у розмірі 1197 грн. 91 коп.

Частиною 2 статті 40 вказаного Закону передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за спеціальною формулою, однією із складових якої є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

Своїм листом за № 775/І-01 від 06.06.2011 року відповідач відмовив йому в застосуванні при перерахунку пенсії в 2011 році показника середньої заробітної плати за 2010 рік.

Вважаючи цей метод перерахунку пенсії незаконним, позивач просив визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього провести перерахунок його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік з 19.05.2011 року.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2011 року позов задоволено.

Зобов'язано УПФУ в м. Луцьку Волинської здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 19.05.2011 року з врахуванням для обчислення пенсії визначеного у встановленому порядку показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік - календарного року, що передує року перерахунку пенсії, з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, УПФУ в м. Луцьку Волинської оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2011 року скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи й порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що діяв правомірно, з урахуванням положень ст.ст.27, 28, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а вищезазначений показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення, застосовується лише при призначенні пенсії, а не при її перерахунку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач отримує пенсію за віком, продовжує працювати, у зв'язку з чим 19 травня 2011 вона звернулася до відповідача із заявою та відповідними документами для проведення перерахунку пенсії як працюючому пенсіонеру. Перерахунок його пенсії було проведено з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2007 рік.

Не погоджуючись із застосуванням такого показника за 2007 рік, позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням такого показника за 2010 рік, однак йому у цьому було відмовлено, що підтверджується листом за № 775/І-01 від 06.06.2011 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після отримання даних про заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до вказаного Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, пенсія повинна бути перерахована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що проведення такого перерахунку у 2010 році із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік - 1197,91 грн. є незаконним.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він ґрунтується на неіснуючій нормі права.

Перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 даного Закону при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина 1 статті 40 вказаного Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що середня заробітна плата праців-ників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звер-нення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії від-повідно до ч. 2 ст. 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і є величиною постійною та незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності, закріпленого в статті 9 КАС України, приписи постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений статтею 69 Закону «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64 - 67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку.

З урахуванням наведеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, відсутні.

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-7433/11 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді Р.Й.Коваль

І.М. Обрізко