Справа № 2-0129-2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2008 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Рожко Я.С.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача Карпова С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1до ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив постановити рішення про стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди в сумі 20 000 грн. та моральної шкоди в сумі 250 000 грн. В обґрунтуванні своїх вимог позивач вказав на те, що він разом з дружиною та двома дочками проживають в квартирі № АДРЕСА_1. Балансоутримувачем даного будинку є відповідач по справі ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». 10.05.2003 року, біля 22.00 годині, з позивачем трапився нещасний випадок, а саме: відбувся обвал балкону його квартири, на якому в той час знаходився він. Нещасний випадок став тоді, коли він вибіг на балкон з метою забрати з нього свою доньку, якій було два роки і п'ять місяців, але прогнавши з балкону доньку, сам позивач залишити балкон не встиг, обвалився разом з ним. Внаслідок падіння позивач отримав струс головного мозку, велику кількість забивів ніг, рук, спини та грудної клітини, і з даними травмами потрапив в лікарню швидкої допомоги. Його дружина в той час знаходилася в пологовому будинку. Позивач пережив великий нервовий шок, що досі обмежує його активність. Також, великий нервовий стрес отримали члени його родини та близькі родичі. На даний час стан здоров'я позивача погіршився, його постійно турбують головні болі та болі в спині і грудній клітині, у нього болять очі, погіршився зір, виникають проблеми з пам'яттю та реакцією, постійно шумить у голові, що призвело до зниження його активності та працездатності. Позивач був вимушений нести значні витрати на ліки, медичний огляд, вітаміни та особливе харчування. Для відновлення стану здоров'я йому необхідне санаторно-курортне лікування. Погіршення стану здоров'я та матеріальні витрати на лікування позбавляють позивача вести нормальний активний спосіб життя. Завдану матеріальну шкоду він оцінює в сумі 20 000 грн. Наведене вище завдало позивачу значної моральної шкоди, яка виразилася у погрозі його життю і життю його дитини. Його донька досі боїться залишатися одна та вчиняє безпідставні істерики, що не було з нею до нещасного випадку. Внаслідок побаченого його донька отримала сильне нервове потрясіння, у зв'язку з чим позивач був вимушений звертатися в лікарню. Після події позивач постійно звертається в лікарню із скаргами на стан свого здоров'я. Його турбують не тільки постійні головні болі, але і часті простудні захворювання та захворювання внутрішніх органів, оскільки після отриманих травм послабло його здоров'я. Через травму грудної клітини позивач відчуває постійні болі в правій лопатці та лівому плечовому суглобі. В свої двадцять вісім років він практично став інвалідом. З шкільного віку він жодного разу не звертався із скаргами в лікарню на стан свого здоров'я, а перший запис в його медичній амбулаторній карті зроблено після даної події. У зв'язку з погіршенням здоров'я у позивача виникають труднощі вдома та на роботі, він швидко втомлюється, його часто дратують невеликі шуми. Болі заважають позивачу спілкуватися з людьми, через що він хвилюється. У нього з'явилася боязнь висоти, він лякається дивлячись на балкони, йому стає моторошно, коли він підходить до вікон або балконів. Крім того, позивач часто боїться голосно розмовляти та різко рухатись, оскільки це викликає у нього головний біль, шум в голові та запаморочення. Він часто буває дратівливим і нервовим. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в сумі 250 000 грн. Тому, він вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на підстави зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив в задоволенні позову відмовити, вказавши на те, що дійсно був обвал балкону в будинку АДРЕСА_1, але вважає недоведеним той факт, що балкон обвалився разом з позивачем. На його думку є непідтвердженою і сума матеріальної шкоди, оскільки в чеках долучених до матеріалів справи зазначені медичні препарати, які не застосовуються при лікуванні нанесених позивачу травм. Також, він зазначив, що відповідач не робив обстеження будинку з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та не складав актів обстеження. В 1996 році відповідачем було замінено труби водопостачання в будинку. У лютому були вивішені оголошення про те, що мешканці будинку не повинні виходити на балкони. Після обвалу балкону будинка АДРЕСА_1 відповідач ніяких робіт для приведення будинку в належний стан не виконував, оскільки у нього відсутній для цього матеріал.
Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
П. 1 постанови Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 року N 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» установлено, що обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду провадиться не менше одного разу на п'ять років.
Відповідно до п. 1, п.п. в) п. 2 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 року N 189, жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам. Під час обстеження стану жилих будинків перевіряються стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо).
Згідно п. 3 та п. 5 зазначеного вище Положення, обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту.
Ч. 1 ст. 176 ЖК України передбачає, що наймодавець зобов'язаний своєчасно провадити ремонт жилих будинків, забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинків і жилих приміщень, належне утримання під'їздів, інших місць загального користування будинків і придомової території. Такі ж обов'язки покладаються на житлово-будівельні кооперативи.
У судовому засіданні встановлено, що з 1948 року будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі відповідача ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», який має свою житлово-експлуатаційну організацію. Будинок цегляний, 3-4-х поверховий, не знаходиться в аварійному стані. В 1985 році в лівій частині будинку над аркою були закладені тріщини, аварійні балкони квартир № 34, 36 в 1970 році були зрізані, а із цих квартир були виселені сім'ї. В 1985-1986 роках провадився поточний ремонт крівлі на будинку. Починаючи з 1976 року по 1986 рік, для забезпечення житлових умов мешканців будинку, ЖКО заводу виконало ряд ремонтних робіт: ремонт квартир під № № 26, 27, 29, 31, 33, 35; укладку асфальту двора та відмостків навколо будинку; ремонт дворової каналізації та частковий ремонт труб системи опалення та іншого сантехнічного обладнання; ремонт сходових прольотів. До вирішення питання, який необхідно зробити ремонт, за домом було встановлено контроль зі сторони ЖКО. У зв'язку з неодноразовими скаргами мешканців будинку в партійні, господарські органи та інші інстанції про незадовільні житлові умови, керівництво заводу звернулося в інститут «Укржилремпроект» для детального обстеження конструкцій будинку та дачі висновку. У висновку інститут «Укржилремпроект» запропонував виконати комплексний капітальний ремонт будинку. Адміністрація заводу направила письмо архітектору Красногвардійського району для оформлення документів в Міськвиконком та для отримання рішення на капітальний ремонт будинку. В 1991-1992 роках заплановано поставити будинок на капітальний ремонт. (а.с. 71, 78, 95).
Згідно повідомлення ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» № 30/118 б від 03.04.1990 року (а.с. 79), заводом було заплановано в строк до 10.04.1990 року, для визначення об'єму вибіркового ремонту будинку № АДРЕСА_1, направити комісію від заводу. Згідно її акту, заплановано скласти графік вибіркового ремонту дому, який провести в 1990-1991 роках (а.с. 79).
У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З пояснень представника відповідача у судовому засіданні вбачається, що відповідач не робив обстеження будинку з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та не складав актів обстеження. В 1996 році відповідачем було замінено тільки труби водопостачання в будинку.
Виходячи з вище наведеного, суд приходить до висновку, що з 1986 року по час ухвалення судового рішення, відповідач не робив планових суцільних обстежень будинку АДРЕСА_1 з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам, під час яких перевіряються елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо), які повинні провадиться не менше одного разу на п'ять років.
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2006 року комісією управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська було складено акт № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру, згідно якого 10.05.2003 року о 22.00 годині з позивачем стався нещасний випадок у квартирі №АДРЕСА_1. Позивач знаходився у власній квартирі на 3 - му поверсі, коли його дитина вибігла на балкон. Забравши дитину з балкону, сам позивач не встиг з нього зійти і обвалився разом з балконом. При падінні він отримав закриту черепно-мозкову травму, забиття голови, струс головного мозку. Причиною нещасного випадку стало незадовільний технічний стан будинку. Під час падіння позивач знаходився у тверезому стані. Висновок комісії в акті: ЖЕК Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу не здійснював обстеження стану будинку № АДРЕСА_1, кв. № 26, не вжито заходів для перевірки елементів фасаду (балконів). Внаслідок цього порушено ст. 176 ЖК України та постанову КМУ від 26.04.1984 року «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання». Даний акт підписано головою комісії Забитчук Н.В. та двома членами комісії Романенко Л.А., Удовенко Г.М. Акт затверджено начальником управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Ситиним І.О. (а.с. 66).
Разом з тим, 18.12.2007 року допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2. та ОСОБА_2. свідчили про те, що у вечері 10.05.2003 року позивач дійсно обвалився разом з балконом будинку АДРЕСА_1. Вони визивали для нього швидку медичну допомогу.
Згідно довідок Клінічного об'єднання швидкої медичної допомоги м. Дніпропетровська від 29.09.2004 року № 28 та від 11.10.2004 року № 468, а також виписного епікризу № 4507, позивачу ОСОБА_1., що мешкає за адресою: м. АДРЕСА_1, 10.05.2003 року була надана медична допомога з приводу забиття голови, струсу головного мозку, забиття спини в поперекової області та лівого ліктьового суглобу. Впав з 3-го поверху разом з балконом. З 11 травня по 13 травня 2003 року позивач знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні вказаного клінічного об'єднання з приводу закритої черепно-мозкової травми, забиття голови, струсу головного мозку. (а.с. 49, 50, 51). Відповідно до повідомлення міської клінічної лікарні № 7 м. Дніпропетровська від 30.12.2007 року № 6/446, позивач лікувався у лікаря невропатолога цієї лікарні з 14.05.2003 року по 21.05.2003 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма (10.05.2003 року), побутова, струс головного мозку. (а.с. 108). 14.06.2004 року його було направлено у відділення торакальної хірургії 16 міської лікарні з діагнозом посттравматична деформація правої половини грудної клітини. (а.с. 51). 12.04.2004 року він знаходився на прийомі у лікаря невролога з приводу стресової ситуації, що трапилася рік тому. (а.с. 69). 03.08.2005 року та 02.11.2005 року позивач звертався зі скаргами до лікаря невропатолога на постійний головний біль, з 2003 року після черепно-мозкової травми. (а.с. 81, 82). 01.03.2007 року та 14.03.2007 року він звертався зі скаргами до лікарів травматолога та хірурга на болі в шийно-грудному відділі хребта при фізичних навантаженнях, при цьому йому встановлено діагноз: остеохондроз шийно-грудного відділу хребта, посттравматична деформація. (а.с. 83, 84, 85).
З пояснень представника відповідача у судовому засіданні вбачається, що з часу обвалу балкону будинка АДРЕСА_1 відповідач ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» ніяких робіт для приведення будинку в належний стан не виконував.
Отже, наведені вище обставини підтверджують, що бездіяльністю балансоутримувача ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» щодо проведення планових суцільних обстежень будинку АДРЕСА_1 з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам, під час яких перевіряються елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо), та на підставі яких встановлюється необхідність ремонту даного жилого будинку, позивачу було заподіяно шкоди його здоров'ю внаслідок обвалу разом з ним балкону будинку АДРЕСА_1, що трапилося 10.05.2003 року.
Відповідно до п. 12 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року N 572 (у редакції постанови КМУ від 24.01.2006 року N 45), балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю, - шляхом відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірною бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу для лікування отриманих при падінні разом з балконом травм і для подальшого відновлення стану здоров'я лікарями були прописані наступні медичні препарати: пірацетам, аскорутін, стугерон, глюкоза, ноофен, рідазін, адонтол, луцетам, діклак гель та ін. (а.с. 49, 51, 69, 81, 82, 83, 84). Згідно фіскальних чеків аптек м. Дніпропетровська, позивач у період з 23.05.2003 року по 03.07.2006 року витратив кошти на придбання ліків на загальну суму 2129 грн. 08 коп. (а.с. 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94). Інших доказів, що підтверджують витрати на лікування, позивач до матеріалів справи не надав. Тому, необхідно частково задовольнити вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 2129 грн. 08 коп.
Що стосується стверджень представника відповідача про те, що не було доведено факту падіння позивача разом з балконом будинку АДРЕСА_1 і медичні препарати, які зазначені в фіскальних чеках не застосовуються при лікуванні нанесених позивачу травм, то дані ствердження являються безпідставними та необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків у судовому засіданні.
Що стосується посилань представника відповідача на те, що у лютому на будинку були вивішені оголошення щоб мешканці будинку не виходили на балкони своїх квартир, то дані посилання також являються безпідставними і такими, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні та не мають ніякого відношення до неправомірної бездіяльності відповідача щодо проведення суцільних обстежень будинку АДРЕСА_1 з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам, під час яких перевіряються елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо), та на підставі яких встановлюється необхідність ремонту даного жилого будинку.
Частина 1 ст. 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В судовому засіданні встановлена вина відповідача ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» в неправомірній бездіяльності щодо проведення планових суцільних обстежень будинку АДРЕСА_1 з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам, на підставі яких встановлюється необхідність ремонту даного жилого будинку, внаслідок чого відбувся обвал балкону разом з позивачем, якому заподіяно шкоди здоров'ю. Беручи до уваги те, що позивачу бездіяльністю відповідача була спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, які позивач переніс при падінні разом з балконом будинку, отримавши закриту черепно-мозкову травму, забиття голови, струс головного мозку, забиття спини в поперекової області та забиття лівого ліктьового суглобу. Через отримання вказаних травм позивач знаходився на прийомі у лікаря невролога з приводу стресової ситуації, звертався зі скаргами до лікаря невропатолога на постійні головні болі з 2003 року після черепно-мозкової травми, звертався зі скаргами до лікарів травматолога та хірурга на болі в шийно-грудному відділі хребта при фізичних навантаженнях. При падінні позивач пережив великий нервовий шок, що досі обмежує його активність, у нього виникають проблеми з пам'яттю та реакцією, з'явилася боязнь висоти, він лякається дивлячись на балкони, йому становиться моторошно, коли він підходить до вікон або балконів, він часто буває дратівливим і нервовим. Таким чином, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивача та глибину його душевних страждань, характер ушкодження здоров'я позивача, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 25 000 грн.
Відповідно до вимог ст. ст. 79, 81, ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір по справі за матеріальну шкоду в сумі 51 грн., за моральну шкоду в сумі 08 грн. 50 коп., а також сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення по справі в сумі 30 грн., оскільки судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись постановою Ради Міністрів УРСР «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання», постановою КМУ «Про затвердження Правил користування приміщеннями житлових будинків», ст. 176 ЖК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1до ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь ОСОБА_1матеріальну шкоду у розмірі 2129 грн. 08 коп., моральну шкоду у розмірі 25 000 грн., а всього 27 129 грн. 08 коп.
Стягнути з ВАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» судовий збір в дохід держави в сумі 59 грн. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Т. О. Дубіжанська