24.05.2012

Справа № 206/2912/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року Замостянський районний суд м.Вінниці

в складі: головуючого - судді Прокопчук А. В. ,

при секретарі Гаврилюк А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 липня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого відповідач позичив у позивача грошові кошти в сумі 2500 грн. і зобов'язався їх повернути до 17.08.2011 року, про що надав розписку позивачу.

Своїх зобов'язань за договором позики відповідач перед позивачем не виконав. Крім того, став уникати будь-якого спілкування, не відповідає на його телефонні дзвінки, уникає зустрічей.

Позивач вважає, що неповернення позики відповідачем порушує його законні права, що й змусило звернутися до суду за їх захистом.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за обставин, викладених в позовній заяві. Доповнив, що з приводу неповернення відповідачем позики він звертався до Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, на що отримав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з посиланням на те, що його відносини з відповідачем є цивільно-правовими та підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин у відповідності до ст. 224 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач не заперечив проти такого порядку вирішення спору.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.07.2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким останній позичив у позивача 2500 грн. та зобов'язався їх повернути до 17.08.2011 року. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 15.07.2011 року (а.с. 6).

Також суд встановив, що своїх зобов'язань щодо повернення позичених коштів відповідач ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 не виконав. Про даний факт зокрема свідчить те, що позивач звертався до Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області щодо порушення відносно ОСОБА_2 кримінально справи за ст. 190 КК України.

Згідно постанови ДІМ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області Євчена В.О. від 15.03.2012 року у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ст. 190 КК України відмовлено за відсутності складу злочину та з посиланням на те, що відносини, які склалися між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є цивільно-правовими (а.с. 8). Зі змісту вказаної постанови судом встановлено, що підставою звернення ОСОБА_1 до Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області стало саме неповернення ОСОБА_2 позичених коштів.

Стаття 1046 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Разом з цим ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, зокрема, обставини про невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо повернення ОСОБА_1 коштів за договором позики.

Задовольняючи позов, суд у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача сплачені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме: 214 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовною заявою (а.с. 1); 107 грн. 30 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову (а.с. 20) та 500 грн. витрат на правову допомогу (а.с. 9).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57-60, 212-215, 224 -226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 1046, 1047 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, 1978 року народження, на користь ОСОБА_1 2500 грн. боргу за договором позики, укладеного 15.07.2011 року, а також 321 грн. 90 коп. судового збору та 500 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: