Справа № 2-1420/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2007 року                                                                  м. Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого: судді Зайцева В.В.

при секретарі: Фадєєвій Т.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювань України в м. Першотравенську про перерахунок щомісячних страхових виплат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у зв'язку з встановленням стійкої втрати професійної працездатності внаслідок отримання професійного захворювання на виробництві йому проводяться щомісячні виплати страхового відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м.Першотравенську. (далі ВВД ФССНВУ)

На обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в результаті неправильного застосування правлінням ФССНВУ ч.2 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань України" № 1105 (далі по тексту Закону №1105) йому було не донараховано за період з 01.03.2002 року по 28.02.2007 року суму 7906 грн. 44 коп. щомісячних страхових виплат.

Згідно ч.2 ст.29 Закону №1105 ФССНВУ зобов'язаний з 01 березня проводити перерахунок щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки України за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Відповідач проводив перерахунки щомісячних страхових виплат на підставі постанов Правління ФССНВУ № 15 від 14.03.2002 року з 01.03.2002 року на коефіцієнт 1,193; № 3 від 04.03.2003 року з 01.03.2003 року на коефіцієнт 1,182; № 5 від 24.02.2004 року з 01.03.2004 року на коефіцієнт 1,152; № 3 від 28.02.2005 року з 01.03.2005 року на коефіцієнт 1,238; № 3 від 06.03.2006 року з 01.03.2006 року на коефіцієнт 1,203 в яких для перерахунків ним були взяті для застосування коефіцієнти зростання реальної середньої заробітної плати в галузях національної економіки. Тобто термін^ вказаний в ч.2 ст.29 Закону № 1105 "середня заробітна плата" був самовільно замінений відповідачем на термін "реальна середня заробітна плата", що потягло за собою зменшення розрахункових сум, оскільки за даними Держкомстату України зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки в порівнянні до попереднього року в коефіцієнтах склало: за 2001 рік в порівнянні з 2000 роком - 1,352, який необхідно застосувати для перерахунку з 01.03.2002 року; за 2002 рік в порівнянні з 2001 роком -1,210, який необхідно застосувати для перерахунку з 01 березня 2003 року; за 2003 рік у порівнянні з 2002 роком - 1,228, який необхідно застосувати для перерахунку з 01 березня 2004 року; за 2004 рік в порівняні з 2003 роком - 1,275, який необхідно застосувати для перерахунку з 01 березня 2005 року; за 2005 рік в порівнянні з 2004 роком - 1,367, який необхідно застосувати для перерахунку з 01 березня 2006 року.

Позивач вважає, що відповідно до ст.17 Закону №1105 Правління Фонду не має повноважень на право вибору та затвердження своїми постановами коефіцієнтів для перерахунків щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 01 березня.

Таким чином, позивач вважає, що заміна правлінням Фонду при перерахунках коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки на коефіцієнти середньої реальної заробітної плати призвела до не донарахування йому щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2005 року по 28.02 2007 року в сумі 2025,21 грн. яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі і пояснила, що вважає заявлені позовні вимоги не законними та не обґрунтованими.

2

Відповідач вважає, що відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" перерахунок сум щомісячних страхових виплат здійснюється у випадку зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, такий перерахунок здійснюють з 1 березня наступного року. Коефіцієнти для перерахунку розміру щомісячних страхових виплат затверджуються Правлінням Фонду, відповідно до ст.17 Закону, яким здійснюється безпосереднє управління діяльністю Фонду.

Правління Фонду у відповідності з повноваженнями передбаченими Законом затверджує статут, інструкцію про порядок використання бюджетних коштів, Положення про виконавчу дирекцію, інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи що регламентують внутрішню діяльність Фонду. В силу ст.17 рішення правління Фонду прийняті в межах його компетенції, являються обов'язковими для виконання всіма страхувальниками та застрахованими. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в м.Першотравенську є лише робочим органом виконавчої дирекції Фонду, тому не може бути відповідачем по цій справі оскільки саме відділення не може приймати рішень по питанням які належить вирішувати на централізованому рівні лише органами Фонду, які здійснюють безпосереднє управління ним. Частина 2 ст.29 Закону передбачає підставу для перерахунку а не обов'язок Фонду підвищення сум щомісячних страхових виплат на коефіцієнти підвищення середньої заробітної плати в галузях національної економіки. Правлінням Фонду для перерахування щомісячних страхових виплат в 2002, 2003, 2004, 2005, 2006 роках застосовувався коефіцієнт росту реальної заробітної плати в галузях національної економіки України, згідно даних Державного комітету статистики. У відповідності до Методики розрахунку індексів реальної заробітної плати, затвердженого наказом Держкомстату України від 07.06.2002 року №219, індекс реальної заробітної плати відображає вплив зміни цін і характеризує зміни купівельної здатності номінальної заробітної плати, тобто характеризує рівень інфляції, подорожчання вартості життя. На думку відповідача, оскільки індекс росту реальної заробітної плати відображає фактичне подорожчання вартості життя, інфляційні процеси, які відбуваються в державі, застосування правлінням саме таких коефіцієнтів для перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає вимогам Закону та не порушує права та інтереси потерпілих на виробництві, і на підставі цього просить суд в позові відмовити.

Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав:

із матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09. №1105 -XIV(зі змінами та доповненнями), позивач є потерпілим. При цьому підстави для проведення страхових виплат, розмір заробітку для їх обчислення, термін і порядок проведення перерахунку страхових виплат сторонами не оспорюються.

Предметом суперечки є коефіцієнти, застосовані відповідачем для перерахунку сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, передбаченого ч.2 ст.29 Закону №1105.

В період з 14.03.2002 року по 06.03.2006 року Правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювань України щорічно в лютому-березні виносило постанови "Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)" згідно яких з 1 березня поточного року проводилися перерахунки сум щомісячних страхових виплат потерпілим на коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати в галузях національної економіки.

Суд прийшов до висновку, що така правозастосовча практика суперечить принципу повного відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому внаслідок пошкодження здоров'я (ст.21 Закону №1105), фактично внесенні зміни до ст.29 ч.2 вказаного Закону, яка не містить терміну "реальна заробітна плата".

Національне законодавство у сфері регулювання трудових, пенсійних, цивільних, податкових та ін. правовідносин не передбачає використовування показника реальної середньої заробітної плати. Більш того, розміри внесків страхувальників обчислюються для працедавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної платні, на інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі і в натуральній формі, (ст.47 Закону №1105). Таким чином, зростання середньої заробітної плати веде до збільшення страхових внесків, що в свою чергу, дає можливість Фонду відповідно до зростання середньої заробітної плати збільшувати страхові виплати потерпілим. При цьому купівельна спроможність населення, тобто реальна заробітна плата, при визначені тарифів страхових внесків до розрахунку не приймається.

Як випливає з листів заступників голови Державного комітету статистики України від 16.01.2003 р. та від 28.09.2005 року номінальна заробітна плата - це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. В аналітичних цілях використовується показник середньої номінальної заробітної

3

плати нарахованої одному працівнику за певний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік) Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників визначається шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці за відповідний період на середньо облікову кількість працівників та на кількість місяців у періоді. З метою визначення змін рівня номінальної заробітної плати використовується коефіцієнт (індекс), для розрахунку якого рівень показника в поточному періоді відноситься (ділиться) до відповідного показника у попередньому періоді (наприклад рік до року). Показник реальної заробітної плати -характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом споживчих цін на товари та послуги і рівня податків й обов'язкових платежів. У практиці статистичного аналізу використовується показник індексу реальної заробітної плати (без врахування податків та обов'язкових платежів) на індекс споживчих цін.

Таким чином, показник реальної заробітної плати є похідним від показника номінальної заробітної плати, вказані показники мають різну методологію розрахунку і не можуть бути взаємозамінними. Методологія розрахунку реальної заробітної плати неможлива без показника номінальної заробітної плати, вона не включає розрахунок оплати праці за певний період часу, а лише характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати. Потерпілий, в даному випадку позивач, в результаті застосування показника реальної заробітної плати при розрахунку страхових виплат втрачає частину страхових виплат при їх щорічному перерахунку, оскільки у застосований для перерахунку коефіцієнт закладено зниження купівельної спроможності номінальної заробітної суми в результаті інфляції, і втрачає частину своїх доходів як споживач товарів і послуг внаслідок їх подорожчання, тобто "платить" двічі, чим порушується принцип повного відшкодування заподіяної йому шкоди.

Посилання представника відповідача на те, що відповідно до вимог ч.2 ст.29 Закону №1105, коефіцієнти для щорічних перерахувань потерпілим (та членам їх сімей) щомісячних страхових виплат затверджуються Правлінням Фонду, а відповідно до ст.17 цього Закону в Правління Фонду є на це право суд визнає необгрунтованими.

Рішенням Київського Апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року по справі №13/792 за позовом Громадської організації "Товариство інвалідів праці" Державної холдингової компанії "Павлоградвугілля", яке залишено Вищим Адміністративним судом України без змін ухвалою від 06.09.2006 року, постанови Правління Фонду №15 від 14.03.2002 p.; №3 від 04.03.2003 року про перерахування потерпілим щомісячних страхових виплат з 01 березня 2002 та 2003 років на коефіцієнт зростання середньої реальної заробітної плати в галузях національної економіки, а також п.4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Правління ФССНВУ №43 від 01.11.2001 року зі змінами внесеними п.З постанови Правління ФССНВУ №7 від 31.01.2002 року яким передбачалося, що при перерахуванні з 01 березня щомісячних страхових виплат повинен застосовуватися коефіцієнт за рішенням Правління ФССНВУ визнані недійсними, як такі що не відповідають вимогам ст.29 Закону №1105 та прийняті Правлінням Фонду з перевищенням своїх повноважень.

Відповідно до ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили обов'язкові для всіх органів державної влади, підприємств, організацій і підлягають виконанню на всій території України. Посилання представника відповідача на те, що місцеве відділення виконавчої дирекції Фонду є неналежним відповідачем суд визнає не обгрунтованими. Оскільки позивач не ставить питання про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, а просить суд стягнути страхові виплати у встановленому Законом розмірі, принцип вини не повинен бути покладений в основу визначення відповідача по справі. Суд прийшов до висновку, що позивач вірно визначив відповідача по справі, оскільки саме Відділення виконавчої дирекції ФССНВУ в м.Першотравенську має в своєму розпорядженні особову справу позивача та безпосередньо провадить йому виплати.

Згідно довідки наданої Державним комітетом статистики України коефіцієнт зростання середньої заробітної плати в галузях національної економіки в порівнянні з попереднім роком становить за 2001 р. -1,352; за 2002 р. - 1,210; за 2003 р. - 1,228; за 2004 р. - 1,275; за 2005 р. - 1,367.

Таким чином, з урахуванням вище вказаних коефіцієнтів, наявності в позивача 40 % стійкої втрати працездатності та суми відшкодування втраченого заробітку на момент передачі його справи по відшкодуванню шкоди здоров'ю до Першотравенського ВВД ФССНВУ в розмірі 274,40 грн. а також з урахуванням сум фактично виплачених відповідачем, сума не донарахованих відповідачем щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 року по 28.02.2007 року складає:

За період з 01.03.2002 року по 28.02.2003 року: 274,40 грн. х 1.352 = 370,98 грн., щомісячна різниця складає 370,98 - 327,36 = 43,62 грн.. Заборгованість за зазначений період становить: 43,62 х 12 міс. = 523,54 грн..

За період з 01.03.2003 року по 28.02.2004 року: 370,98 грн. х 1.210 = 448,88 грн., щомісячна різниця складає 448,88 - 386,94 = 61,94 грн.. Заборгованість за зазначений період становить: 61,94 грн. х 12 міс. = 743,34 грн.

За період з 01.03.2004 року по 28.02.2005 року: 448,88 х 1.228 = 551,22 грн., щомісячна різниця складає 551,22 - 445,75 = 105,47 грн.. Заборгованість за зазначений період становить: 105,47 х 12 міс. = 1265,69 грн..

4

За період з 01.03.2005 року по 28.02.2006 року: 551,22 грн. х 1.275 = 702,80 грн., щомісячна недоплата складає 702,80 - 551,84 = 150,96 грн.. Заборгованість за зазначений період становить: 150,96 грн. х 12 міс. = 1811,58 грн..

За період з 01.03.2006 року по 28.02.2007 року: 702,80 грн. х 1.367 = 960,72 грн., щомісячна різниця складає 960,72 - 663,87 = 296,85 грн.. Заборгованість за зазначений період становить: 296,80 грн. х 12 міс. = 3562,29 грн.

Всього за період з 01.03.2002 року по 28.02.2007 року недоплата щомісячних страхових виплат становить 7906 грн. 44 коп..

Обговорюючи питання про оплату державного мита по даній справі суд приходить до висновку, що дані витрати необхідно віднести за рахунок держави, оскільки сторони по справі відповідно до Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито" звільнені від такої сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст.17; 21; 29; Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань, що спричинили стійку втрату працездатності", суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань України в місті Першотравенську на користь ОСОБА_1 в рахунок недоплачених щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002 року по 28.02.2007 року суму 7906 (сім тисяч дев'ятсот шість) грн. 44 коп.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань України в м.Першотравенську виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2007 року до зміни обставин по 960,72 гривень щомісячно.

Витрати по оплаті судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.