АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/2090/1878/2012 р. Головуючий 1 інстанції: Зуб Г.А.

Справа № 2018/2-3084/11/07 Доповідач: Івах А.П.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -Івах А.П.,

суддів - Пшенічної Л.В., Ізмайлової Г.Н.,

при секретарі -Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої майну та здоров'ю особи джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 1 січня 2011 року вона проходила у дворі житлового будинку ¹ 9 по вулиці Командарма Корка у місті Харкові, де раптом вискочила собака породи «Алабай» та накинулась на неї, покусавши та розірвавши весь її одяг. При цьому, власниця собаки ОСОБА_1, перебуваючи на відстані 10 метрів від місця події, не зробила нічого щоб відізвати собаку.

Вона, позивака, була змушена звернутися до лікарні за медичною допомогою.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1, їй було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 2 800 грн., яка складається з витрат на лікування та вартості пошкодженого одягу та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, які вона просила стягнути з відповідачки.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на її користь 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у сумі 51 грн. та 120 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. При цьому посилається на: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від представника надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, та відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що шкода задана джерелом підвищеної небезпеки -собакою бійцівської породи, власницею якої є відповідач ОСОБА_1 та керувався нормами цивільного судочинства.

Висновок суду, з яким погоджується судова колегія, ґрунтується на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідає положенням ст. ст. 57, 58, 59, 64 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України.

Судова колегія з висновком суду частково погоджується.

Виходячи з положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд правильно вказав на те, що ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 60 ЦПК України належним чином не підтверджено факту понесених витрат не лікування та вартості пошкодженого одягу, та обґрунтовано відмовив позивачці в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної шкоди.

Факт спричинення шкоди позивачці з вини ОСОБА_2 як власниці джерела підвищеної небезпеки підтверджено: постановою Київського РВ ХМУ ГУ МВС України у Харківській області від 13 січня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1; постановою Київського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2011 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП.

Згідно з положеннями ст. 1187 ЦК України утримання собак бійцівських порід тощо, створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб -є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки, у даному випадку собакою бійцівської породи.

Виходячи із того, що ОСОБА_2 в результаті нападу на неї собаки бійцівської породи перенесла фізичний біль, страх, нервове потрясіння, погіршення стану здоров'я, суд правильно дійшов висновку про необхідність стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь позивачки.

За положеннями п. 4 «Правил утримання домашніх тварин у м. Харкові», розроблених відповідно до вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»та затверджених рішенням Харківської міської ради від 4 липня 2007 року № 167/07, особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані: дотримуватися вимог цих Правил, правил громадського порядку, норм співіснування, ветеринарних норм, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей; тримати сторожових собак на прив'язі і спускати їх з прив'язі лише в закритих дворах з висотою огорожі, що виключає можливість втечі.

Сукупність доказів у справі говорить про те, що відповідачем положення Правил належним чином не виконувалися.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_1 спростовується сукупністю зібраних по справі доказів, які підтверджують наявність протиправної поведінки відповідача, вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення.

Разом з тим, судова колегія вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. суд визначив без повного врахування конкретних обставин справи.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, як це передбачається вимогами п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Приймаючи до уваги викладене та конкретні обставини справи, судова колегія вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. буде цілком відповідати засадам розумності, виваженості, справедливості й вимогам ст. 23 ЦК України.

За таких обставин судове рішення підлягає зміні, апеляційна скарга -частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 7 листопада 2011 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 10 000 грн. до 5 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: