УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/717/2012Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г.

"24" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.

СуддівМоісеєнко Т.І., Кустової І.В.

При секретаріРемез Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором кредиту, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 1 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, як поручителя, про стягнення боргу за договором кредиту.

Вимоги мотивовані тим, що 21 лютого 2008 року ВАТ «Родовід банк» уклало із ЗАТ «Завод марочних вин та коньяків Коктебель» кредитний договір про відкриття відновлювальної лінії на загальну суму 176500000 грн. з кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 21 лютого 2010 року. Банк виконав свої обов'язки і надав відповідачу кредит на зазначену суму. У зв'язку з неналежним виконанням відповідача умов кредитного договору, позивач вимагає повернути в цілому заборгованість, що становить станом на 17 березня 2010 року в розмірі 2275787,10 грн., та складається з заборгованості у вигляді основної суми боргу 620599,45 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 1096428,44 грн., пені в розмірі 558759.21 грн., яка добровільно не погашена. Позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідача ОСОБА_6, який є поручителем за договором поруки.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 01 березня 2012 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором кредиту задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість в сумі 2275787,10 грн., а також вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що суд не досліджував, чи звертався позивач з вимогою до поручителя про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, та не застосував частину 4 статті 559 ЦК України.

Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив правила підсудності.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. ОСОБА_6, укладаючи та підписуючи договір поруки, погодився з зазначеними в ньому умовами. Договором поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у томі ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки тощо. Таким чином, правові підстави для задоволення позову повністю відповідають правовідносинам в частині виконання договору поруки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи 21 лютого 2008 року ВАТ «Родовід банк» уклало із ЗАТ «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» кредитний договір на суму 176500000 грн. з кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 21 лютого 2010 року. (а.с.7-12).У зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язань, виникла заборгованість в сумі 2275787,10 грн. 22 лютого 2008 року між позивачем і ОСОБА_6 для забезпечення виконання всіх зобов'язань за основним кредитним договором, був укладений договір поруки. (а.с.40-41).

Виходячи з того, що у порушення умов кредитного договору відповідач ЗАТ «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» не виконав свої договірні зобов'язання, а ОСОБА_6 поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги Банку щодо сплати заборгованості за кредитним договором засновані на законі, зокрема ст.554 ЦК України, яка встановлює правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою.

Колегія суддів також вважає безпідставними і посилання апелянта на те, що суд не досліджував, чи звертався позивач з вимогою до поручителя про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, та не застосував частину 4 статті 559 ЦК України, оскільки з матеріалів справи, а саме з листа ПАТ «Родовід банк», вбачається, що 1 квітня 2010 року кредитор звернувся з вимогою до поручителя про виконання зазначеного по кредитному договорі зобов'язання. (а.с.45).

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції правил підсудності, є неспроможними, оскільки порушення норм процесуального права, в даному випадку не привело до неправильного вирішення спору по суті, а тому не є підставою для скасування рішення.

Крім того, відповідно до статті 117 ЦПК України , спори між судами про підсудність не допускаються. Справа передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Отже, враховуючи, що вказана справа була передана Сімферопольським районним судом АР Крим до Феодосійського міського суду АР Крим в порядку статті 116 ЦПК України, колегія суддів, приходить до висновку про відсутність порушення судом першої інстанції правил підсудності в розумінні статті 117 ЦПК України. (а.с.69).

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі. Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 314 та 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 1 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Г.В.Редько Т.І.Моісеєнко І.В. Кустова