РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/556/2012Головуючий суду першої інстанції:Дмитрієв Т.М.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіРедько Г.В.

СуддівМоісеєнко Т.І., Кустової І.В.

При секретаріРемез Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про солідарне стягнення майнової, моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про солідарне стягнення майнової, моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами (зокрема, сарай з саману, позначений на плані літ. «Б»), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Однак, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які мешкають у сусідньому будинку АДРЕСА_2 безпідставно здійснили пошкодження зазначеного сараю, чим спричинили їй майнову шкоду у розмірі 10000 гривень та моральну шкоду 3000 гривень.

Позивач зменшила свої позовні вимоги та просила стягнути солідарно з відповідачів у рахунок відшкодування майнової шкоди 6149 гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 гривень, а також вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів у рахунок відшкодування майнової шкоди 6149 гривень, у рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 гривень, у рахунок сплати за проведення судової будівельно-технічної експертизи 3516 гривень, у рахунок сплаченого судового збору 105 гривень 15 копійок, у рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень, а взагалі 11390 грн.

На вказане рішення суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Совєтського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року, та постановити нове рішення суду про відмову у задоволенні позову.

Апелянти посилаються на те, що не надано доказів належності сараю саме позивачці.

Апелянти також посилаються на те, що позивачем не надано доказів та не встановлено причинного зв'язку між діями апелянтів та руйнуванням сараю.

Апелянти вважають, що суд першої інстанції при визначенні суми збитків, безпідставно керувався висновком експерта.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що майнова шкода спірному сараю, який належить позивачці, спричинена саме відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 При цьому, суд також оцінив доводи відповідачів про те, що вони лише забрали своє майно (двері та дошки підлоги) і вважає їх необгрунтованими, оскільки ніяких доказів належності відповідачам цього майна надано не було.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 з відповідними господарськими та побутовими будівлями та спорудами. На земельній ділянці площею 1000кв.м., призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташований житловий будинок з черепашника загальною площею 67,6 кв.м., жилою площею 35,4 кв.м., позначений на плані під літ. «А», господарські побутові будівлі та споруди: сарай із саману, позначений на плані літ. «Б», «В»- колодязь з дошки, 1 огорожа, які належали спадкодавцю на підставі ухвали Совєтського районного суду Кримської області від 30.10.1989 року, зареєстрованого в Джанкойському міжміському бюро реєстрації і технічної інвентаризації 11.08.2009 року (а.с.8-16 ).

Відповідач ОСОБА_7 є власником сусіднього домоволодіння -будинку АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 липня 1985 року. (а.с.57).

Між сторонами тривалий час існує спір стосовно належності сараю з саману, позначеного на плані літ. «Б». Зазначений спір був вирішений рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 29 липня 2010 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 05 жовтня 2010 року.(а.с. 28-37).

У період з 20 жовтня по 14 листопада 2010 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювали пошкодження сараю, а саме: наносили удари сокирою по внутрішній стіні приміщення, внаслідок чого внутрішня стіна обвалилася; зірвали дерев'яні дошки з підлоги приміщення сараю; пошкодили стіну сараю; розібрали зовнішню частину сараю, яка знаходиться з боку їхнього домоволодіння. Крім того, ОСОБА_8 сокирою вибив з петель дерев'яні двері з зовнішньої стіни сараю та зірвав дошки, які тримали дах сараю, внаслідок чого обвис шифер над частиною приміщення сараю, який належить позивачці.

Факт спричинення відповідачами зазначених пошкоджень спірного сараю літери «Б», підтверджується актом обстеження господарських приміщень по АДРЕСА_1 від 14 квітня 2011 року, який складено комісією Прудковської сільської ради Совєтського району АР Крим (а.с.133-135), дефектним актом про види робіт, необхідних для відновлення пошкоджень від 14 квітня 2011 року будівельного підприємства ТОВ «Агробуд» (а.с.75), відмовними матеріалами Совєтського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, а також протоколом огляду місця події від 26.11.2010 року та схемою до нього (а.с.15-17 відмовного матеріалу № 1240).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянтів про те, що не надано доказів належності сараю з саману, позначеного на плані літ. «Б» саме позивачці, оскільки право власності позивача підтверджується матеріалами справи, а саме ухвалою Совєтського районного народного суду Кримської області від 30.10.1989 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10.11.2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2115, а також рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 29 липня 2010 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 05 жовтня 2010 року.

Колегія суддів також не погоджується з посиланнями апелянта про те, що позивачем не надано доказів та не встановлено причинного зв'язку між діями апелянтів та руйнування зазначеного спірного сараю, оскільки факт пошкодження сараю позивача підтверджений актом обстеження господарського приміщення по АДРЕСА_1 від 14 квітня 2011 року, який складено комісією Прудовської сільської ради Совєтського району АР Крим, а також постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, відповідно до якої встановлено, що в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 формально вбачається склад злочину передбачений статтею 194 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах), але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто заподіяна не значна шкода, яка не являється істотною.

Доводи апелянтів, що суд першої інстанції при визначенні суми збитків, безпідставно керувався висновком експерту, є безпідставними, оскільки визначення суми шкоди потребує спеціальних знань, а відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, висновок експерта може бути доказом по справі.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що стягнута з відповідачів на користь позивача моральна шкода, судом першої інстанції визначена невірно, оскільки вказаний розмір повинен бути визначений із врахуванням характеру та обсягу страждань позивача, а також з урахуванням змін у його життєвих і виробничих стосунків.

Колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає зменшити розмір моральної шкоди до 500 грн.

Згідно вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 307 ч.1 п.3, 314, 316, 319, 324, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 частково задовольнити.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 моральної шкоди у розмірі 1500 грн. змінити, зменшити вказану суму до 500 грн.

В іншій частині рішення Совєтського районного суду АР Крим від 21 лютого 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Редько Г.В. Моісеєнко Т.І. Кустова І.В.