УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4250/2012Головуючий суду першої інстанції:Ізотенко Д.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С.

"30" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіСокола В.С.,

СуддівКуриленка О.С., Онищенко Т.С.,

При секретаріУрденко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Ялтинського міського суду АРК про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Алуштинського міського суду АРК від 10 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Алуштинського міського суду АРК від 10 квітня 2012 року у відкритті провадження за вказаним позовом відмовлено на підставі пункту 1 частини 2 статті 122 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити рішення по суті позовних вимог. Вказує на порушення судом вимог ч. 1 ст. 130 ЦПК України, неврахування того, що позов подано на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і суду». Також зазначає на незастосування Конституції України та положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

ОСОБА_6, будучи оповіщеним у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду (а.с. 21, 22), не з'явився, жодного клопотання суду не надав.

В засідання апеляційного Ялтинський міський суд АРК надіслав клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Як вбачається з позовної (а.с.8-9) ОСОБА_6 просив стягнути з Ялтинського міського суду АРК матеріальну шкоду, яка заподіяна рішеннями судів Ялтинського міського суду АРК .

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. N 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

У зв'язку із викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Таким чином, у відкритті провадження у такій справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України, а у разі відкриття провадження у справі його слід закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а також що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст. ст. 126, 129).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції України матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_6 до Ялтинського міського суду АРК на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України.

Посилання апелянта на порушення норм частини 7 статті 130 ЦПК України також є необґрунтованим, оскільки відповідно вказаної норми попереднє судове засідання не є обов'язковим. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі, однак у відкритті провадження у даній справі було відмовлено.

Інші доводи скарги, а саме не вирішення питання щодо заяви потерпілого, оскаржуваного висновку не спростовують, оскільки така заява може бути подана особою в порядку кримінального судочинства згідно ст. 27 КПК України за визначеною

процедурою, про що і роз'яснюється заявникові.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу Алуштинського міського суду АРК від 10 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.