Справа №1490/2260/12 29.05.2012 29.05.2012 29.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/1490/386/2012 Головуючий суду І інстанції

Категорія: ч. 1 ст.309 КК України суддя Захарченко Д.В.

Доповідач апеляційної інстанції

Чебанова-Губарєва Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого-судді Дзюби Ф.С.

суддів Кваши С.В., Чебанової-Губарєвої Н.В.,

за участю прокурора

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Миколаєві, раніше судимий

- 07.07.2009 р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 23.11.2010 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 21.06.2011 р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного даним вироком більш суворим, за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.06.2011 р. призначене покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання, частково приєднані не відбуті покарання за вироками Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2009 р. та Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2010 р., остаточно призначене покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Виправданий у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 315 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст.6 КПК України, за відсутністю складу злочину.

За вироком суду ОСОБА_2 в березні 2011 року, при невстановлених обставинах, незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб -канабіс, вагою 11,6 гр., який незаконно зберігав при собі без мети збуту до затримання працівниками міліції 23.03.2011 р. біля будинку № 52 по вул. Передовій в м. Миколаєві.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, виключити із мотивувальної частини вироку посилання на необхідність призначення ОСОБА_2 остаточного покарання за сукупністю із вироками Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2009 р. та Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.11.2010 р., а із резолютивної частини -вказівку за призначення остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України за сукупністю із цими вироками і вважати його засудженим за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі.

Посилається на те, що оскільки засуджений вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України у березні 2011 року, тобто до постановлення Центральним районним судом м. Миколаєва попереднього вироку від 21.06.2011 р., призначене судом покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України є правильним і має бути остаточним.

ОСОБА_2 засуджувався 07.07.2009 р. вироком Заводського районного суду м. Миколаєва та 23.11.2010 р. вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва, останнім, при призначенні покарання враховано і вирок Заводського районного суду від 07.07.2009 р. з остаточним призначенням покарання за правилами ст. 71 КК України.

Призначаючи в подальшому ОСОБА_2 покарання, вироком Центрального районного суду від 21.06.2011 р. враховано і попередній вирок Ленінського районного суду від 23.11.2010 р., покарання призначено за правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

До того ж, КПК України не передбачає можливості більше одного разу застосування приєднання покарання, призначеного за одним і тим же вироком до покарання, призначеного іншим вироком.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримку апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину. Дії засудженого кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 309 КК України. Ці висновки суду апелянтом не оспорюються.

Разом з тим, призначаючи покарання, суд допустив помилку та необґрунтовано застосував правила ст. 71 КК України.

Згідно вимог ч. 4 ст. 70 покарання призначається за правилами передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Таким чином, враховуючи, що засуджений вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України у березні 2011 року, тобто до постановлення Центральним районним судом м. Миколаєва попереднього вироку від 21.06.2011 р., суд першої інстанції вірно призначив покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, яке було призначено вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.06.2011 р.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 засуджувався до вчинення злочину 07.07.2009 р. вироком Заводським районним судом м. Миколаєва та 23.11.2010 р. вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Зважаючи на час вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та час постановлення попереднього вироку, в якому враховували вироки від 07.07.2009 та від 23.11.2010 р., правила ст. 71 КК України застосуванню не підлягають.

З наведених підстав вирок суду підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини посилання на призначення остаточного покарання за сукупністю вироків Заводського районного суду від 07.07.2009 р. та Ленінського районного суду від 23.11.2010 р., а з резолютивної частини вироку -вказівки на призначення остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 березня 2012 року відносно ОСОБА_2 змінити.

З мотивувальної частини вироку виключити посилання на необхідність призначення остаточного покарання за сукупністю вироків Заводського районного суду від 07.07.2009 р. та Ленінського районного суду від 23.11.2010 р., з резолютивної частини вироку виключити вказівку суду про застосування ст. 71 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за цим вироком за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та злочинів за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.06.2011 р., шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_2 засудженим остаточно на 4 роки позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: