Справа № 2а-456/2007 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2007 року                                                            м.  Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді                                                                Перегінець Л.В.

секретаря                                                                               Козюпі З.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання незаконним рішення комісії,  суд, -

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання незаконним рішення комісії для розгляду питань пов'язаних з призначенням та виплатою пенсії при Укравлінні пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 06.03.2006р. про припинення виплати пенсії призначеної згідно  ст.16 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та зобов'язання відновити виплату пенсії з 01.03.2006р.

В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала,  суду пояснила,  що працювала прибиральницею у військовій частині № 83593. Військовослужбовці даної частини в 1986-1987р.р. приймали участь у бойових діях на території Республіки Афганістан,  де позивачка,  як вільнонаймана,  працювала на харчовому складі. У 2005р. їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах як учаснику бойових дій. Однак у березні 2006р. виплата такої припинилась на підставі рішення комісії,  яке вона вважає незаконним.  Просить позов задоволити.

Представник відповідача згідно довіреності ОСОБА_2позов не визнала,  суду пояснила,  що позивачці припинено виплату пенсії,  оскільки така була призначена на підставі недостовірних даних. ОСОБА_1 була вільнонайманою,  а право на пенсію згідно  ст.16 Закону України „Про пенсійне забезпечення" мають військовослужбовці,  особи начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ,  які брали участь у бойових діях,  тому просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши письмові докази по справі,  з'ясувавши таким чином фактичні її обставини,  суд приходить до висновку,  що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено,  що позивачка 26.03.1986р. була прийнята на роботу у військову частину № 83593 на посаду прибиральниці побутових приміщень.

Як вбачається з копії посвідчення серія НОМЕР_1 від 02.12.1998р. ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій відповідно до п.2  ст.6 Закону України „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту".

У 2005 році позивачці була призначена пенсія за віком на пільгових умовах згідно  ст.16 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Згідно листа Івано-Франківського міського військового комісаріату від 02.03.2006 року №1/368 посвідчення учасника бойових осіб НОМЕР_1 видано ОСОБА_1 як такій,  що знаходилась у закордонному відрядженні в якості вільнонайманої в Республіці Афганістан,  під час ведення там бойових дій.

Протоколом №17 від 06.03.2006р. засідання комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій при управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську вирішено припинити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2006р,  оскільки вона була вільнонайманою,  і не проходила військової служби в Збройних силах України як військовослужбовець.

2

Згідно розпорядження №186257 від 14.03.2006р. ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01.03.2006р. про що її повідомлено листом УПФ від 14.03.2006р., та вказано,  що право на пенсію набуде з досягненням 55 років.

Відповідно до  ст.16 Закону України „Про пенсійне забезпечення" військовослужбовці,  особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ,  які брали участь у бойових діях,  а також ті,  які стали інвалідами внаслідок поранення,  контузії,  каліцтва,  одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків),  або внаслідок захворювання,  пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку,  а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців,  осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ,  які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення зі служби,  але внаслідок поранення,  контузії,  каліцтва,  одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків),  захворювання,  пов'язаного з перебуванням на фронті,  ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку,  мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно  ст.49 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1)  якщо пенсія призначена на підставі документів,  що містять недостовірні відомості;

2)  на весь час проживання пенсіонера за кордоном,  якщо інше не передбачено міжнародним договором України,  згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3)  у разі смерті пенсіонера;

4)  у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)  в інших випадках,  передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи,  пільгову пенсію позивачці було призначено на підставі недостовірних даних про службу в Збройних силах в період закордонного відрядження в Республіці Афганістан. Проте як встановлено відповідачем на підставі листа МВК від 02.03.06р. ОСОБА_1 перебувала в такому відрядженні під час ведення там бойових дій,  однак,  як вільнонаймана,  що нею в судовому засіданні було підтверджено. Тому,  дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачці згідно  ст.16 ЗУ „Про пенсійне забезпечення" слід визнати правомірними.

На підставі  ст. 49 ЗУ „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",   ст.16 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та керуючись  ст. ст. 11, 71, 159, 160, 163 КАС України,  суд,  -

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання незаконним рішення комісії та зобов'язання відновити виплату пенсії з 01.03.2006р.- відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржуване рішення протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.