0508/2739/2012
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Крупко О.Г.,
при секретарі -Фуковській Г.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування, посилаючись на наступне: квартира АДРЕСА_1, згідно до Свідоцтва про право власності на квартиру № 3352 від 29.04.2002 р., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 -1/3 частки, ОСОБА_3 -1/3 частки та ОСОБА_1 - 1/3 частки.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з 1/3 частки вказаної квартири.
21.03.2003 р. ОСОБА_4 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 1878. Згідно заповіту, ОСОБА_4 заповів своєї доньці ОСОБА_1 далі все майно, що належить йому на день смерті. Отже, Позивач є спадкоємцем 1/3 частки квартири за заповітом.
Згідно ст. 1268 та ст. 1270 ЦК України позивачка здійснила необхідні дії для прийняття спадщини у встановлені законодавством строки. Спадкова справа відкрита приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6
Частина 1 ст.1241 ЦК України визначає, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, спадкоємцями є також непрацездатна вдова ОСОБА_3, яка є матір'ю позивачки, та повнолітня непрацездатна донька померлого від першого шлюбу ОСОБА_2.
Відповідач ОСОБА_3 відмовилася від спадкування своєї частки у спадку на користь позивачки.
Відповідач ОСОБА_2 наполягає на визнанні за нею права власності в порядку спадкування на свою обов'язкову частку у спадковому майні, яка дорівнює 1/10 частки спадкового майна, яке складається з 1/3 частки квартири.
Позивачка вважає, що право власності на спадкове майно має бути визнане за нею в повному обсязі виходячи з наступного. Позивач є донькою померлого від другого шлюбу померлого, укладеного з відповідачем ОСОБА_3 Позивачка пооживала у спірній квартирі разом із відповідачкою ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4 Вони проживали однією родиною, вели спільне господарство, є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно Довідки до акту МСЕК серія 10 ААА № 388628 ОСОБА_4, був інвалідом першої групи з 10.06.2010 року, з причини поранення на фронті при захисту Вітчизни, йому було рекомендовано - постійний сторонній медичний та побутовий догляд.
Протягом останнього часу до дня смерті ОСОБА_4 постійно хворів. Враховуючи похилий вік та стан здоров'я дружини померлого, позивачка доглядала хворого батька весь час. Крім того, позивачка ОСОБА_4 має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та виховує сина одна. Забезпечувала свого батька всім необхідним: їжею, ліками та іншими медичними препаратами, що призводило до витрат з боку позивачки грошових коштів.
Відповідачка ОСОБА_2 є донькою померлого від першого шлюбу, яка мешкає у місті Києві. Весь цей час відповідачка жодного разу не навідала хворого батька, ані додому, ані в лікарню не приїжджала.
Вважає, що суд може зменшити обов'язкову частку відповідачки ОСОБА_2 та визнати право власності в порядку спадкування на 1/3 частини квартири за позивачем, оскільки, по-перше, позивач постійно проживала із померлим, надавала йому постійний догляд та матеріальну допомогу, була співвласником квартири та має переважне право на виділ їй квартири у натурі. В свою чергу, відповідачка ОСОБА_2 проживала окремо -у м. Києві, жодного разу хворого батька не навідувала, допомоги не надавала, внаслідок чого померлий розпорядився належним йому майном та склав заповіт на користь позивача. Крім того, частка відповідача ОСОБА_2 не має істотного значення, оскільки дорівнює 1/10 частки спадкового майна, яке складається з 1/3 частки квартири, що дорівнює 1/30 частки квартири.
Тому позивачка просила суд визнати за нею, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності від17.01.2012 р., позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення, аналогічні викладеним в позові, наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, пояснила суду, що померлий ОСОБА_4 був її чоловіком, вони проживали разом з донькою ОСОБА_1, донька доглядала свого хворого батька. Чоловік залишив заповіт на доньку. Вона відмовилася від своєї обов'язкової частки на користь доньки ОСОБА_1 Донька чоловіка від першого шлюбу ОСОБА_2 мешкає у Києві, за батьком не доглядала. Просила суд позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки (а.с.46), надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.37), в якій зазначила, що позовні вимоги не визнає, спірна квартира була отримана її родиною в радянські часи -її батьком та матір'ю. В їхній родині було троє дітей -вона і два її брати. Друга родини до квартири при її виділенні ніякого відношення не мала. Потім її мати померла. З новою родиною батька стосунки не склалися, від спілкування з ним її відгорожували. Всі рази, коли вона бувала в Донецьку, з батьком зустрічалася на вулиці. Додому він її запросити не міг. Усі пристарілі люди хворіють, але до самої смерті батько був у повному розсуді, самостійно міг виконувати усі дії, з п'ятого поверху вийти на вулицю. Після смерті батька його поховали біля першої дружини -її мами, що показує відносини нової родини до померлого. Вона б ніколи не подавала заяву на спадщину, якби дітям батька від першого шлюбу віддали свідоцтво про смерть їхньої матері, а також інші її документи. Але їм в цьому було відмовлено., не спростовуючи наявність цих документів. Весь час, коли батько зворів і був в лікарні, допомогу йому надавав її брат ОСОБА_9. Просила відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, представника позивача, відповідачки ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 647 Донецького міського ВДРАЦС ГУЮ у Донецькій області (а.с.8).
При житті, а саме 21.03.2003 року ОСОБА_4 склав заповіт на доньку ОСОБА_1, розпорядившись всім своїм майном після смерті на її користь (а.с.10).
Позивачка звернулася до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті батька.
Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) є донькою померлого ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.38, 39).
На момент смерті батька ОСОБА_2 досягла пенсійного віку і була непрацездатною, що підтверджується копією її пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, яке видане Пенсійним фондом України 09.10.2007 р. (а.с.47).
Отже, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті її батька.
Згідно ч.2 п.1 ст. 1241 ЦК України, розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про те, що у батька ОСОБА_4 та його доньки від першого шлюбу ОСОБА_2 були погані стосунки. Той факт, що донька мешкала в Києві, не є підставою зробити висновок про її погані стосунки з батьком.
Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд не знаходить підстав для зменшення розміру частки відповідачки ОСОБА_2 у обов'язковій частці у спадщині, яка залишилася після смерті її батька, а тим більше, для позбавлення її права на цю частку, оскільки це її право прямо передбачено законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадкування на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, і про відмову в їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 1241 ЦК України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.Г. Крупко