ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"01" червня 2012 р. Справа № 6/5005/11120/2011

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Костенко Т.Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши

касаційну скаргу Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області (далі -Селищна рада)

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від21.02.12

у справі№ 6/5005/11120/2011

господарського судуДніпропетровської області

за позовомСелищної ради

доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області

провизнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування,

ВСТАНОВИЛА:

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачені розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України. Отже, відповідна скарга може бути розглянута в касаційному порядку за умови дотримання вимог, викладених у розділі ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Селищна рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову від 21.02.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у даній справі. При цьому, до касаційної скарги Селищної ради додано клопотання в якому ставиться питання про відновлення пропущеного нею строку для подання касаційної скарги, яке мотивоване тим, що оскаржена постанова була отримана 06.04.12.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що

ст. 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Таким чином, вбачається, що кінцевий строк для оскарження постанови від 21.02.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду сплив 12.03.12.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку причиною пропуску скаржником строку, встановленого для подання касаційної скарги, було недотримання заявником визначених процесуальним законом вимог.

Так, можливість правильного та вчасного подання касаційної скарги на постанову від 21.02.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Щодо доводів скаржника про те, що оскаржений процесуальний документ було отримано ним лише 06.04.12, то, як вбачається з протоколу судового засідання від 21.02.12 (а.с. 462), під час оголошення вступної та резолютивної частини оскарженого судового рішення представник Селищної ради був присутній, а отже скаржник був обізнаний з результатами апеляційного розгляду справи та у випадку необхідності не був позбавлений права вчинити дії для своєчасного отримання повного тексті оскарженої постанови. Однак, матеріали касаційної скарги про вчинення відповідних процесуальних дій не свідчать.

Натомість, несвоєчасно звернувшись з касаційною скаргою Селищна рада також припустила інші порушення вимог, що ставляться процесуальним законом для її подання.

Так, згідно ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України особа, яка внесла касаційну скаргу, додає до неї докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Виходячи із змісту наведених норм процесуального закону вбачається, що особа, яка оскаржує судове рішення, зобов'язана надати до суду доказ, який свідчив би про сплату нею судового збору за подання касаційної скарги в установленому порядку та розмірі.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної зави немайнового характеру встановлюються у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.11 № 4282 розмір з 1 січня 2012 року розмір мінімальної розмір заробітної плати встановлено на рівні 1 073,00 грн., а отже сума, що підлягала до сплати за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду по спору немайнового характеру становить 751,10 грн. Натомість, матеріали касаційної скарги Селищної ради містять квитанцію від 26.04.12 № 145 про перерахування лише 716,00 грн. судового збору, що свідчить про недоплату судового збору та порушення скаржником вимог закону щодо необхідності сплати судового збору у встановленому розмірі.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що в даному випадку причиною пропуску встановленого строку для подання касаційної скарги стали обставини, які не були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку Селищною радою не доведено належними доказами непереборність обставин, що зумовили пропуск встановленого процесуальним законом строку для касаційного оскарження постанови від 21.02.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає у даному випадку підстав для відновлення пропущеного Селищною радою процесуального строку.

Таким чином, касаційна скарга Селищної ради не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду і підлягає поверненню відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, оскільки така скарга подана після спливу строку, встановленого для її подання, а клопотання про його відновлення не може бути задоволено з викладених підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачений Селищною радою судовий збір у сумі 716,00 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 110, п.п. 4, 5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

у х в а л и л а :

Клопотання Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову від 21.02.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 6/5005/11120/2011 господарського суду Дніпропетровської області відхилити.

Касаційну скаргу Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області на постанову від 21.02.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 6/5005/11120/2011 господарського суду Дніпропетровського області та додані до неї документи повернути заявникові без розгляду.

Повернути Радушненської селищної ради Криворізького району Дніпропетровської області з Державного бюджету України судовий збір у сумі 716,00 грн. (сімсот шістнадцять гривень) сплачений згідно квитанції № 145 від 26.04.12.

Головуючий Є.Першиков

судді: Т.Костенко

І.Ходаківська