ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
19.06.06 Справа № 3/6-53
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
судді-доповідача Мельник Г.І.
суддів Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу КП Микулинецька фабрика «Медобори»№55 від 31.03.06р.
на рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.2006 року
у справі №3/6-53
за позовом приватного малого підприємства «Весна», смт. Микулинці
до відповідача колективного підприємства «Микулинецька фабрика «Медобори», смт. Микулинці
про визнання права власності
За участю:
від позивача –Кучма Б.А.
від відповідача –не з’явився;
В ході судового засідання представнику позивача права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України роз’яснено, заперечення щодо складу суду не поступило.
Встановив: рішенням господарського суду Тернопільської області {суддя Турецький І.М.) від 16.03.06 року у справі №3/6-53 позовні вимоги задоволено частково.
Відповідач з постановленим рішенням не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки протокол проведення аукціону та договір купівлі-продажу, як підстави набуття прав на приміщення визнано судом недійсними, то вважає, що у позивача відсутні будь-які права на спірне приміщення. Покликається, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги в частині визнання позивача добросовісним набувачем, оскільки позовні вимоги стосувалися лише визнання права власності.
Позивач правом передбаченим ст. 96 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав, при цьому позовні вимоги підтримав в судовому засіданні в усному порядку.
Відповідач явки повноважного представника в засідання суду не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, тому колегія вирішила розглянути справу у його відсутності.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.06 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
11.03.04р. між Колективним підприємством „Микулинецька фабрика „Медобори", як платником податку та Теребовлянським відділенням Гусятинської міської державної податкової інспекції складено Акт активів, самостійно виділених платником податків для продажу і погашення 213012 грн. податкового боргу у відповідності Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в якому відповідач вказав майно в кількості шість одиниць, в тому числі цех вишивки залишковою балансовою вартістю 139393 грн.
З’ясуванням доказів встановлено, що 25.10.04р. на підставі вказаного акту Брокерська контора №40 ДП „Трезам" як брокер-продавець на прилюдних торгах Тернопільської агропромислової біржі „ТАПБ” здійснила реалізацію приміщення цеху вишивки, що підтверджується протоколом №97 від 25.10.2004 року проведення аукціону, і було укладено договір купівлі - продажу №97 від 25.10.2004 року, згідно якого позивач придбав нерухоме майно - приміщення цеху вишивки площею 721,2 квадратних метрів за яке позивач оплатив 55297грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області по справі №13/179-2475 від 17 грудня 2004 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.05р., визнано недійсним протокол №97 проведення аукціону від 25.10.2004 року та договір №97 купівлі - продажу майна на аукціоні від 25.10.2004 року, укладеного між Брокерською конторою №40 ДП „Трезам" м. Тернопіль та ПМП „Весна" смт. Микулинці.
Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
При цьому, враховуючи Акт опису активів від 11.03.04р., самостійно виділених платником податку для продажу згідно якого було виділено майно, в тому числі і цех вишивки, яке необхідно було реалізувати для погашення податкового боргу. Також враховуючи, що реалізацію приміщення цеху вишивки здійснено у відповідності до Постанови КМУ від 15.04.2002 року №538 „Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі„ та наказу ДПА України від 26.06.2002 року №294 «Про затвердження Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі»„Брокерською конторою №40 ДП „Трезам", на виконання угоди про виконання робіт з реалізації майна, що знаходиться у податковій заставі №69 від 06.10.04р. укладеного між ДПІ у Гусятинському районі та ДП „Трезам", позивач як належний учасник аукціону не знав і не повинен був знати, що Брокерська контора №40 ДП „Трезам" порушила черговість реалізації визначеного майна для відчуження на аукціоні в погашення податкового боргу відповідача, а тому колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання його добросовісним набувачем нерухомого майна - приміщення цеху вишивки, яке розташоване за адресою смт. Микулинці вул. Лесі Українки,4 Теребовлянського району Тернопільської області.
Крім цього, колегія погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на приміщення, оскільки відповідно до ст. 658 ЦК України, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Доводи скаржника стосовно безпідставного задоволення позовних вимог в частині визнання позивача добросовісним набувачем, оскільки позовні вимоги стосувалися лише визнання права власності, спростовуються наявною в матеріалах справи заявою про уточнення позовних вимог від 9.03.06р., в п. 1 якої позивач просить визнати його добросовісним набувачем спірного приміщення.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення .
Керуючись ст.ст.33,43,49,91,99,101,103,105 ГПК України , суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.06 року по справі за №3/6-53 залишити без змін.
2.В задоволенні апеляційної скарги відмовити.
3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий–суддя Г.І.Мельник
Судді Д.Ф.Новосад
О.В.Михалюк