Справа № 2-157/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого-судді- Лозинської М.І.,

за участі секретаря- Назарчук П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа: Орган опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщенням , позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачки в якому просять визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є сестрами та мешкають однією сім»єю кімнати площею 29,1 кв.м та 21,9 кв.м; відповідачу ОСОБА_3 виділити у користування 16,6 кв.м; підсобні жилі приміщення-кухню, ванну кімнату, коридор, передпокій, вбудоване приміщення -залишити в загальному користуванні. При цьому також позивачі просять зобов`язати відповідачку не порушувати правила користування житловими приміщеннями.

В обґрунтування позовних вимог позивачі послались на те, що спірна квартира належить їм на праві спільної часткової власності разом з відповідачкою.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 31 серпня 1994 року в порядку реалізації свого права на приватизацію житлового фонду, позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_3-відповідачу по справі , ОСОБА_2, ОСОБА_6 належало в рівних частинах по 1\4 частині квартири.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.05.2003 року ОСОБА_6 відчужено позивачу ОСОБА_1 2\4 частина квартири.

Позивачі вказують на те, що між ними та відповідачкою склались неприязні стосунки з приводу користування спірною квартирою, відповідачка разом із своєю сім`єю - чоловіком ОСОБА_4 та дитиною самовільно зайняли кімнату площею 29,1 кв.м., що порушує права позивачки ОСОБА_1, як співвласниці 2/4 частин квартири та позивачки ОСОБА_2

Для усунення в подальшому спору стосовно користування житловою площею, просять встановити конкретний порядок користування житлом.

В ході судового розгляду позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги та просили їх задоволення. При цьому позивачі також зазначили, що відповідач із своїм чоловіком ОСОБА_4 та їх неповнолітнім сином ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 самовільно займає житлову кімнату площею 29,1 кв.м., заселення ними в зазначену кімнату відбулось без згоди позивачів. Вказали на те, що після одруження відповідачки з ОСОБА_4, вони проживали у кімнаті 16, 6 кв.м, яку вважають і повинно бути виділено їх сім`ї у користування.

Відповідач ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, в ході судового розгляду позовні вимоги не визнала. Пославшись на те, що користується кімнатою 29,1 кв.м. у спірній квартирі разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 та їх сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначила про те, що заселення відбулось із згоди ії матері ОСОБА_1 та тітки ОСОБА_2 - позивачів по справі. Вказала на те, що задоволення позовних вимог та встановлення порядку користування житловою площею в квартирі, відповідно до якого ії з сім`єю буде виділено кімната 16,6 кв.м. призведе до погіршення житлових умов проживання в квартирі , в тому числі погіршить умови проживання малолітньої дитини. При цьому послалась на те, що в разі задоволення позову розмір житлової площі на кожного члена сім`ї не буде дорівнювати рівню середньої забезпеченості житлової площі , передбаченого житловим законодавством.

Крім того, відповідачкою в ході розгляду справи було подано зустрічний позов в якому вона просила встановити порядок користування квартирою та виділити у користування їй разом з сім`єю кімнату 29,1 кв.м., а позивачам кімнати 16, 6 кв.м та 21,9 кв.м, місця загального користування залишити у спільному користуванні.

Залучений до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 , який діяв в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, проти позову заперечував з підстав зазначених відповідачкою. При цьому ним був поданий позов з самостійними вимогами відповідно до яких він просив визнати за ним право користування кімнатою 29,1 кв.м. в спірній квартирі, встановивши йому право особистого сервітуту разом з малолітнім сином та зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2-позивачів по справі не чинити перешкод у користуванні квартирою.

Відповідно до Ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 01 березня 2012 року зустрічні позовні вимоги та позов третьої особи були об`єднані в одне провадження з первісним позовом. ( а.с.81-82).

В судовому засіданні позивачі проти зустрічного позову та позовних вимог третьої особи заперечували.

Залучений до участі в справі за клопотанням відповідачки та третьої особи Орган опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації в судове засідання свого представника не направили. Через канцелярію суду направили письмові пояснення, в яких просили ухвалити рішення з врахування інтересів малолітнього ОСОБА_5 та розглянути справу за відсутності представника органу опіки та піклування. ( а.с.90).

Вислухавши пояснення позивачів та їх представника, відповідачки та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності позивачам ОСОБА_1(2/4 частини квартири) ОСОБА_2 ( ј частина) та третій особі ОСОБА_3( 1/4 частина), що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на житло від31.08.1994 та договором купівлі продажу від 23.05.2003 ( а.с.4,7).

Як вбачається з матеріалів справи з 01.07.2004року в спірній квартирі зареєстрований ОСОБА_4, який є чоловіком доньки позивачки ОСОБА_1 (а.с.6).

Крім того, в квартирі проживає та зареєстрований малолітній син відповідачки та третьої особи ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спірна квартира складається з трьох кімнат, житловою площею 67,6 кв.м., в тому числі 16,6 кв.м.; 29,1 кв.м., та 21,9 кв.м. загальною площею 108,3 кв.м.( а.с.5).

Згідно з технічним паспортом кімната 16,6 кв.м є ізольованою , кімнати 29,1 кв.м та 21,9 кв.м пов`язані спільним входом.

Проте, як встановлено судом , сторонами по справі здійснено самовільне перепланування квартири та двірний отвір між кімнатою 21,9 та 29,1 закритий гіпсокартонною стіною , що підтверджується актом складним балансоутримувачем будинку. ( а.с.108).

В ході судового розгляду встановлено, що кімнатою 16,6 кв.м. та кімнатою 21,9 кв.м. користуються позивачі по справі.

Судом також встановлено, що кімнатою 29.1 кв.м. користується відповідачка ОСОБА_3-співвласник 1\4 частини квартири разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 та їх малолітнім сином ОСОБА_5.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом з приводу користування житловою площею в спірній квартирі між сторонами склались неприязні відносини, з приводу чого неодноразово проводились перевірки органами внутрішніх справ, про що неодноразово приймались постанови про відмову в порушенні кримінальних справ (а.с.8,9,92,93,111-117).

Згідно 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно з ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому також приписами Житлового Кодексу України , який регулює житлові права громадян та житлові правовідносини , що виникають з приводу користування житловим приміщенням передбачено, що норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м на одну особу.(ст.47 ЖК України).

При цьому також відповідно до Постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»рівень середньої забезпеченості громадян у м. Києві жилою площею складає 9,0 кв.м. на одну особу, а особами, хто потребує поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв.м включно на кожного члена родини.

З урахування того, що відповідач ОСОБА_3 разом з чоловіком та дитиною займає кімнату 29,1 кв.м користування житловою площею на кожного члена родини складає 9,7 кв.м жилої площі.

В разі встановлення порядку користування житловим приміщенням та виділення відповідачки житлової кімнати розміром 16,6 кв.м -розмір житлової площі на кожного члена сім»ї буде становити 5,5 кв.м., що не відповідає рівню середньої забезпеченості житловою площею по місту Києву, і призведе до штучного погіршення житлових умов та в свою чергу призведе до нерівності часток у спільному майні.

Відповідно до ст.34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку , встановлюваному Радою міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими заперечення відповідачки та третьої особи проти позовних вимог з посиланням на порушення їх прав внаслідок задоволення позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також враховує акт обстеження жтлово-побутових умов проживання дитини , складений 05.04.2012 року Органом опіки та піклування Солом`янської районної у місті Києві адміністрації згідно з яким встановлено, що житлові умови малолітнього ОСОБА_5 в кімнаті розміром 29,1 кв.м. є задовільними. (а.с.123).

Крім того, суд також виходить із того, що відповідно до ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зустрічні позовні вимоги суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню з підстав відмови в задоволенні первісних вимог.

При цьому також суд вважає, що зустрічний позов є фактично запереченнями на позовні вимоги , які є первісними.

Позов третьої особи з самостійним вимогами суд вважає необґрунтованим, недоведеним, третьою особою не вірно обраний спосіб захисту права, а крім того, судом не встановлено порушення право користування житлом третьої особи ОСОБА_4, яке він просить захистити.

На підставі ст.ст.15,16, 321,357,358 ЦК України, ст.ст.34,47 ЖК України, Постановою Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів президії Київської міської ради профспілок від 15 липня 1985 року № 582 «Про порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», ст.ст.10,60,209,212-215,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя