Справа № 2-2157/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.05.2012 Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кваша А. В,

при секретарі Марущак І.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, уточнивши який просила суд ухвалити рішення, яким визнати житловий будинок з господарчими спорудами за адресою АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок) об'єктом спільної сумісної власності подружжя, поділити спільне майно: визнавши за нею та відповідачем право власності на спірний будинок по Ѕ частині за кожним, стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала в шлюбі, зареєстрованому 23.03.2002 р. відділом РАЦСу Жовтневого району м. Кривого Рогу, який було розірвано 23.12.2009р., актовий запис №325. Від даного шлюбу вони мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. В період шлюбу з відповідачем, ними був придбаний житловий будинок з господарчими побудовами, загальною площею 64,9кв.м., житловою площею 46,4кв.м., літню кухню Б, підвал Г, вбиральню Д, 1-2 огорожу, І водоколонку, ІІ замощення з земельною ділянкою площею, 0,0891га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний будинок був придбаний відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з земельною ділянкою від 17.05.2008р. та був зареєстрований за відповідачем. Вартість будинку з господарчими побудовами відповідно до висновку №12 судової будівельно-технічної експертизи складає 394243,2 грн.

Третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння, в якій ставить питання про визнання за нею права особистої власності на будинок АДРЕСА_1, в обґрунтування якого вказала, що спірне домоволодіння було придбане на ім'я ОСОБА_3, у зв'язку із тим, що його дружина ОСОБА_1 в той період часу була зареєстрована та перебувала за кордоном, вартість будинку сплатила вона у сумі 78818 грн. з коштів, які отримала у кредит 12.05.2008р. відповідно до кредитного договору з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в розмірі 58000дол. США, дані кошти вона брала для купівлі спірного будинку, протягом трьох років вона сплачувала по кредиту та у березні 2011 року внесла останній платіж.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, пояснили, що у період шлюбу позивач та відповідач придбали спірний будинок для проживання своєю родиною за їх спільні кошти як подружжя, вказана обставина підтверджується тим, що позивач писала заяву до нотаріуса, що вона підтверджує, що кошти, які витрачаються на придбання спірного будинку з земельною ділянкою є їх спільною сумісною власністю з відповідачем та вона не заперечує проти придбання будинку. У зв'язку із тим, що позивач з відповідачем не дійшли згоди про добровільний поділ спільного майна подружжя просить суд визнати спірний будинок спільною сумісною власністю подружжя, та поділити його у рівних частинах визнавши за позивачем та відповідачем право власності по Ѕ частині будинку за кожним.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 як позивач так і її представник не визнали, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що позов пред'явлено безпідставно, він є необґрунтованим, жодних доказів, що спірний будинок придбавався саме ОСОБА_4 для своїх власних цілей та саме нею позивачем ОСОБА_4 не надано, крім того, кредитний договір, на який посилається ОСОБА_4 як на доказ того, що кошти вона брала у кредит саме для придбання будинку також нічим не обґрунтовані, оскільки як вбачається з його змісту кредит надавався споживчий, а не цільовий на придбання будинку.

Відповідач ОСОБА_3, в судове засідання, в якому ухвалювалося судове рішення не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи чи про її відкладення суду не надав, у зв'язку із чим судом вирішено питання про закінчення розгляду справи за його відсутності, з тих підстав, що відповідач періодично, без поважних причин не з'являвся у судові засідання, при цьому надав суду пояснення стосовно позовів, судом допитані свідки.

В ході розгляду справи відповідач пред'явлений до нього позов ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 визнав в повному обсязі, не заперечував проти її задоволення, пояснив, що спірний будинок дійсно був придбаний ним за період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 для проживання їх родини, в ньому він мешкав з родиною, а через рік після придбання будинку, були припиненні шлюбно-сімейні відносини з позивачем ОСОБА_1, після чого він знявся з реєстрації, виїхав з будинку, став мешкати окремо. Гроші на придбання спірного будинку давала його мачуха ОСОБА_4, яка для цих цілей брала кредит у банку.

Позивач ОСОБА_4 в судові засідання не з'являлася, причини неявки суду не повідомляла, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, розгляд справи судом проводився за участі її представника адвоката ОСОБА_8

Адвокат ОСОБА_8 була допущена судом до участі у справі в якості представника відповідача ОСОБА_3, проте, до початку розгляду справи судом по суті, після подання зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_3 відмовився від її послуг, у зв'язку із тим, що вона стала представляти інтереси його мачухи ОСОБА_4

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 в судове засідання, в якому ухвалювалося судове рішення не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що у справі є відповідна розписка. 28.05.2012 року надала суду клопотання про відкладення розгляду у зв'язку із тим, що у вказаний день з 14.00 год. вона приймає участь як захисник при розгляді справи в Саксаганському районному суді м. Кривому Рогу по обвинуваченню ОСОБА_16 за ст. 307 КК України, та надала відповідну судову повістку. Проте, суд вказане клопотання залишив без задоволення, виходячи з наступного. Судові засідання по даній справі, періодично відкладалися за клопотаннями представника, про час розгляду справи на 28.05.2012 року представник була повідомлена завчасно під розписку в судовому засіданні 16.05.2012 року, при цьому не повідомила суду, що у вказаний день буде приймати участь в іншому судовому процесі. Крім того, станом на 28.05.2012 року представник позивача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 надала суду пояснення стосовно позову, свідки заявлені за її клопотанням допитані, свідок ОСОБА_9 у зв'язку із неявкою якої, розгляд справи було відкладено до 28.05.2012 року станом на день винесення судом рішення надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, оскільки вона перебуває після операції, крім того, жодних обставин суду по даній справі вона як свідок надати не може.

При розгляді справи судом представник ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, в задоволенні первісного позову - відмовити, оскільки спірний будинок фактично придбався її довірителькою ОСОБА_4, яка задля цього у банку брала кредит, вказаний будинок оформлювався на ОСОБА_3, який є рідним сином її чоловіка, який, як і його дружина ОСОБА_1 жодних коштів на придбання будинку не надавали, так як у вказаний час перебувала за межами держави та була громадянкою республіки Молдова, у зв'язку із чим у суду є всі підстави для визнання спірного будинку особистою власністю ОСОБА_4

Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, допитаних судом свідків, вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_4 таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 23.03.2002 року зареєстрували шлюб, отримавши після реєстрації шлюбу прізвища «ОСОБА_1», вказаний шлюб було розірвано, про що міститься запис в Книзі реєстрації розірвань шлюбів за № 325 від 23.12.2009 року та видано відповідне свідоцтво (а.с.5,7).

За період спільного проживання, у позивача та відповідача народилася спільна дитина дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з земельною ділянкою від 17.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в КП ДОР «КБТІ» 21.05.2008 року ОСОБА_3 набув у приватну власність житловий будинок з господарчими побудовами за адресою АДРЕСА_1. за взаємною домовленістю сторін продавцем ОСОБА_11 та покупцем ОСОБА_3, продаж житлового будинку з господарчими побудовами вчинено за 44848 грн., а земельної ділянки за 33970 грн., всього за 78818 грн. право власності на земельну ділянку виникає у покупця з моменту отримання державного акту на право власності на землю (а.с.81-89).

Згідно відповіді начальника управління держкомзему у м. Кривому Розі від 15.12.2011 року на судовий запит з приводу того, хто є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, вбачається що, земельна ділянка площею 0,0891 га по АДРЕСА_1 передана на підставі рішення міської ради № 56 від 29.05.2000 року у власність ОСОБА_11, та посвідчено державним актом № 18815 від 11.06.2004 року та станом на 15.12.2011 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 73757,69 грн., вказана обставина свідчить про те, що власник спірного будинку ОСОБА_3 до цього часу не оформив право власності на земельну ділянку під належним йому будинком (а.с. 93,94).

Також з документів наданих приватним нотаріусом ОСОБА_10 (а.с.77,78) вбачається, що 17.05.2008 року ОСОБА_1, тобто у день укладення договору купівлі-продажу спірного будинку, яка фактично мешкала за адресою АДРЕСА_2, надавала заяву вказаному нотаріусу, про те, що вона дає згоду своєму чоловіку ОСОБА_3 на купівлю житлового будинку з господарчими будівлями та земельної ділянкою. за адресою АДРЕСА_1, та підтверджує, що гроші, які витрачаються на придбання вказаного майна є їх спільною сумісною власністю, та придбані об'єкти будуть об'єктом права спільної сумісної власності, як такі, що набуваються за час шлюбу. Також засвідчила, що договір купівлі-продажу, з текстом якого вона ознайомлена, укладається її чоловіком в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них та це відповідає їх спільному волевиявленню.

Крім того, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12 від 17.01.2012 року дійсна ринкова вартість спірного домоволодіння на час проведення експертизи становить 394243,20 грн., що є еквівалентом 49343,30 доларів США по курсу НБУ станом на 17.01.2012 року (а.с.128).

Згідно ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч.1 ст. 70 СК України).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін в судовому засіданні, спірний будинок був придбаний ОСОБА_3 для потреб сім'ї, для проживання з дружиною та дочкою. Після придбання будинку подружжя ОСОБА_1 в ньому зареєструвались та мешкали разом із своєю донькою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що сторонами не оспорювалося.

Посилання відповідача та представника третьої особи без самостійних вимог на те, що будинок купувався без участі позивачки не відповідає дійсності, оскільки придбання будинку відбувалось в присутності позивачки ОСОБА_1, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_7, копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 17.05.2008р. ОСОБА_10, приватному нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу.

З пояснень відповідача вбачається, що за будинок розраховувався саме він, а не ОСОБА_4, він зазначив, що вона передала йому кошти на покупку будинку, а не продавцю будинку. Відповідач ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_4 бажала купити будинок для нього та його проживання, що вже по своїй суті спростовує позов ОСОБА_4, в якому вона просить визнати право власності на спірний будинок за нею.

Дані обставини були також підтверджені свідками ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, які повідомили суду, що кошти ОСОБА_4 віддала ОСОБА_3 добровільно для придбання житла в інтересах його сім'ї, а не в своїх потребах.

Договір купівлі -продажу будинку з земельною ділянкою від 17.05.2008р. за весь цей час не був оскаржений ОСОБА_4, вона лише зараз подала позов про визнання за нею права власності на спірний будинок.

Оскільки, спірний будинок купувався подружжям в інтересах своєї сім'ї, був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що він є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку із чим підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках по Ѕ частині за кожним.

В частині зустрічного позову ОСОБА_4 суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обставини, викладені в позові третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами.

В позові позивач зазначила, що вона звернулась з даним позовом через те, що ОСОБА_1 подала позов про розподіл будинку, який було придбано на ОСОБА_3 і вона бажає захистити свої права як фактичний власник спірного будинку, проте ні з позовної заяви, ні з пояснень її представника в судовому засідання не вбачається в чому конкретно полягає порушення прав ОСОБА_4.

Позивачем, не надано належних та допустимих доказів щодо купівлі спірного будинку саме нею для своїх власник потреб чи своєї родини.

Представник ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_4 взяла кредит 12.05.2008р. на придбання спірного будинку, але дана обставина спростовується матеріалами справи, зокрема: Договором про видачу траншу кредиту № М014/03-03/230 від 12.05.2008р., в п. 1.1. якого зазначено, що кредитор надає позичальнику споживчий кредит.

Доказів цільового кредитування на придбання спірного будинку позивачем не надано.

Також суд критично оцінює доводи представника позивача ОСОБА_4, що кошти, отримані 12 травня 2008 року в якості траншу кредиту ОСОБА_4 були нею витрачені на купівлю спірного будинку саме 17 травня 2008р.

Також, в цій частині суд критично відноситься і до пояснень допитаних судом свідків, стосовно того, що ОСОБА_4 дала кошти на придбання будинку ОСОБА_3, зокрема, свідки ОСОБА_14, ОСОБА_7 зазначили, що ОСОБА_4 давала кошти в розмірі 16000 дол. США біля нотаріуса відповідачу ОСОБА_3, з цими коштами він одразу пішов у приміщення нотаріуса, а відповідно до п.2 Договору купівлі-продажу від 17.05.2008р. продаж житлового будинку з господарськими спорудами вчинено за 44848грн, земельна ділянка за 33970грн, тобто угода була укладена в національній валюті, а не в іноземній. Передача коштів в розмірі 16000 дол. США від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 не доводить, що саме ними був проведений розрахунок з продавцем спірного будинку.

Згідно ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оскільки ОСОБА_4 вважає, що саме вона придбала спірний будинок за свої кошти, тобто виступила покупцем, то належними доказами можуть виступати лише письмові документи підтверджуючі укладення з нею договору купівлі-продажу будинку, а не свідчення свідків.

До даних відносин повинні застосовуватись положення про купівлю -продаж, згідно яких за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, відповідно до умов договору - купівлі продажу будинку із земельною ділянкою від 17.05.2008р., продавець - ОСОБА_11 продала, а покупець ОСОБА_3 - купив житловий будинок з господарчими побудовами, загальною площею 64,9кв.м., житловою площею 46,4кв.м., літню кухню Б, підвал Г, вбиральню Д, 1-2 огорожу, І водоколонку, ІІ замощення з земельною ділянкою площею, 0,0891га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Право покупця не оскаржене, сам договір не оскаржений, жодна умова договору не визнана не дійсною.

ОСОБА_4 не надала доказів, що вона мала наміри придбати даний будинок для себе, що підтверджується тим, що покупцем виступив ОСОБА_3, в будинку проживала сім'я ОСОБА_3, а ОСОБА_4 в ньому ніколи не мешкала, за комунальні послуги не сплачувала та не була зареєстрована.

Жодних доказів, підтверджуючих що будинок купувався нею для її потреб чи її родини не надано.

Крім того, в своєму позові ОСОБА_4 не оспорює умови даного договору, а лише просить про визнання за нею права власності на домоволодіння, не обґрунтовуючи в зв'язку з чим та на підставі чого.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності КП ДОР «Криворізьке БТІ» спірний будинок відносить до типу об'єкта житловий будинок з господарчими спорудами, а третя особа з самостійними вимогами просить визнати за нею право власності на домоволодіння.

Вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 є незаконними, посягають на право власності, яке є непорушним відповідно до Конституції України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Випадки примусового позбавлення права власності передбачені конкретними положеннями ст. 41 Конституції України, ч.2 ст. 321 ЦК України, тобто лише, як виняток, з мотивів суспільної необхідності.

Право власності може бути припинене у випадках, прямо передбачених ст. 346 ЦК України.

Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, законним є рішення, яким суд. Виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та докази, подані сторонами, співвставивши їх належність, допустимість достовірність як окремо та і взаємний їх зв'язок, суд приходить до висновку що спірний будинок є предметом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та підлягає розподілу між ним без порушення принципу рівності часток співвласників, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Крім того, в порядку положень ст. ст. 86, 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати пов'язані за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 1000 грн. (а.с.109,151), державне мито в сумі 100 грн. (а.с.1), витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 грн. (а.с.2) та судовий збір в сумі 1821,22 грн. (а.с.142).

Керуючись ст. ст. 10,11,59,60,61,131,169,179,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 60,69-71 СК України, 321 ЦК України, Конституцією України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити.

Визнати житловий будинок з господарчими побудовами, загальною площею 64,9 кв. м, житловою площею 46,4 кв. м, літню кухню Б, підвал Г, вбиральню Д, 1-2 огорожу, І водоколонку, ІІ замощення, розташований за адресою АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як такий, що набутий в період шлюбу.

Поділити спільне сумісне майно подружжя:

- визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарчими побудовами, загальною площею 64,9 кв. м, житловою площею 46,4 кв. м, літню кухню Б, підвал Г, вбиральню Д, 1-2 огорожу, І водоколонку, ІІ замощення, розташованого за адресою АДРЕСА_1;

- визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарчими побудовами, загальною площею 64,9 кв. м, житловою площею 46,4 кв. м, літню кухню Б, підвал Г, вбиральню Д, 1-2 огорожу, І водоколонку, ІІ замощення, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь судові витрати витрати, пов'язані за проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 1000 грн., державне мито в сумі 100 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 грн. та судовий збір в сумі 1821,22 грн.

В задоволенні зустрічного позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання протягом десяти днів після його проголошення апеляційної скарги, а особами які приймали участь у справі, проте не були присутніми при оголошенні рішення в тому ж порядку з дня отримання копії рішення.

Суддя: А. В. Кваша