Справа № 2-3825/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 травня 2012 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого -судді Боровкова Д.О.

при секретарі Паньо К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про участь у додаткових витратах на дитину.

встановив:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, у якому просить (з урахуванням змін та доповнень) стягувати аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 всіх видів доходу, але не менше 1200 грн., які підлягають індексації, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно до повноліття; зобов'язати відповідача сплачувати аліменти в термін з 1 по 3 число поточного місяця, згідно ст. 187 ч.2 СК України; зобов'язати відповідача відшкодувати фактично понесені витрати на оплату навчання доньки ОСОБА_3 у розмірі 2750 грн. згідно квитанцій про оплату навчання; зобов'язати відповідача відшкодувати витрати понесені на лікування дітей в осінньо-зимовий період 2011-2012рр. в сумі 359грн.36коп., згідно поданих чеків; зобов'язати відповідача відшкодувати витрати понесені на придбання канцелярських товарів у розмірі 122грн. 17коп. згідно поданих чеків. Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано у 2003р., від шлюбу в них є двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4., та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які після розірвання шлюбу проживають з нею. За рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 13.03.2003р. з відповідача утримувались аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів. 21.04.2008р. в судовому засіданні вона та відповідач прийшли до мирової угоди, згідно якої ОСОБА_2 зобов'язується сплачувати аліменти на її користь на утримання дітей в розмірі 1/3 всіх видів заробітку, але не менше 600 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно. З 2008р. відповідач сплачує аліменти щомісяця, але не бере участі у вихованні дітей, не спілкується з дітьми та не надає жодної матеріальної допомоги, окрім сплати аліментів. З вересня 2010р. донька ОСОБА_3, 1994р.н., навчається в Кооперативному коледжі економіки і права на платній формі навчання, а ОСОБА_4 навчається в художньому ліцеї від Академії мистецтв на безоплатній формі навчання. Навчання дітей вимагає значних матеріальних витрат. В зв'язку з наведеним просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що в частині позовних вимог щодо навчання старшої доньки ОСОБА_3, він погоджується сплатити 50% від суми сплаченої позивачем за навчання доньки у ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права". Всі інші вимоги він заперечує, так, щодо додаткових витрат на лікування, то він не погоджується їх сплачувати, оскільки позивач не надала доказів, що ліки придбавалися для дітей, а не для інших осіб. Щодо збільшення розміру аліментів, то він ці вимоги не визнає, оскільки він є депутатом Львівської міської ради, проте фактично ніде не працює, заробітної плати як депутат він не отримує, крім того, в нього є двоє батьків-пенсіонерів, які хворіють та потребують від нього матеріальної допомоги.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 185 СК України:

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Судом встановлено, що сторони, мають двох доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають разом із позивачем /а.с.7,8/.

Згідно з ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.04.2008 року ОСОБА_2 сплачує аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 всіх видів заробітку, але не менше 600 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно /а.с.10/.

З договору від 30.07.2010 року укладеного між ОСОБА_3 та ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" вбачається, що ОСОБА_3 дійсно навчається на денному відділенні зазначеного навчального закладу /а.с.34/. Позивач за навчання доньки ОСОБА_3 оплатила 5743 грн., що підтверджується квитанціями від 05.12.2011р. та від 04.05.2012р. /а.с.38,53/.

Як убачається з пояснення сторін, відповідач ніяких витрат на оплату навчання ОСОБА_3 у ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" у добровільному порядку не здійснює.

Зі змісту ч. 1 ст. 141 СК України випливає, що мати, батько мають рівні обов'язки щодо дитини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача брати участь у додаткових витратах понесених позивачем на навчання старшої доньки у розмірі 50 % є підставною, таким чином, з відповідача слід стягнути 2871,50 грн. (5743 грн. : 2 = 2871,50 грн.).

Разом з тим, суд вважає, що слід відмовити у позивній вимозі щодо стягнення додаткових витрат на лікування дітей у розмірі 359,36 грн., оскільки позивач не надала суду докази, що ліки, які були придбані неї згідно з наданих чеків /а.с.35-37/ були використанні саме на лікування дітей.

Також, суд вважає за необхідним відмовити у вимозі щодо стягнення витрат понесених на придбання канцелярських товарів у розмірі 122,17 грн., оскільки такі витрати не відносяться додаткових витрат, а з відповідача, як зазначалося вище стягуються аліменти на користь позивача на утримання дітей згідно з ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.04.2008 року.

Щодо позовних вимог про збільшення аліментів, то суд приходить до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Зі змісту ч. 1 ст. 192 СК України випливає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4)інші обставини, що мають істотне значення.

Як вже зазначалося вище згідно з ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.04.2008 року ОСОБА_2 сплачує аліменти в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 всіх видів заробітку, але не менше 600 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно.

Проте, позивач не подала суду доказів того, що її матеріальний стан погіршився, так, вона як і раніше продовжує працювати на посаді медсестри ДЗ «Дорожня поліклініка ДТГО «Львівська залізниця»/а.с.9/, також, не надано суду доказів того, що погіршився стан здоров'я позивача або її дітей.

Разом, з тим, позивач являється депутатом Львівської міської ради, проте фактично ніде не працює, заробітної плати як депутат він не отримує, крім того, в нього є двоє батьків-пенсіонерів, які хворіють та потребують від нього матеріальної допомоги /а.с.75-88/.

Враховуючи наведене суд вважає, що відсутні підстави, які б давали можливість суду прийняти рішення про збільшення розміру аліментів.

Також, не підлягає задоволенню вимога щодо зобов'язання відповідача сплачувати аліменти в термін з 1 по 3 число поточного місяця згідно з ч. 2 ст. 187 СК України, оскільки з аналізу зазначеної статті слідує, що ця норма регулює порядок відрахування аліментів за ініціативою платника, а не порядок стягнення аліментів за рішенням суду.

Крім того, з відповідача слід стягнути відповідний розмір судового збору.

Керуючись ст. 185 СК України, ст.ст. 10,11,60,62,88,212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одна) гривня 50 коп. додаткових витрат на доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в доход держави у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:

Оригінал рішення.