К/скарга №К-13482/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників:
позивача: Лизенка А.В., Риліка М.М.
відповідача:Жадана О.О.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську
на постанову Господарського суду Луганської області від 04.11.2005 р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р.
у справіза позовом Закритого акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій»
доДержавної податкової інспекції у м.Лисичанську
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2005 року ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м.Лисичанську, з урахуванням уточнених вимог, про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень №0001742301/0 від 22.06.2005 р. та №0001742301/1 від 26.08.2005 р. в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 4058245,90 грн., у т.ч. 2147329,00 грн. основний платіж, 1910916,90 грн. штрафні санкції.
Постановою Господарського суду Луганської області від 04.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р., позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним податковим законодавством не врегульовано порядку відображення в податковому обліку господарських операцій з передачі в оренду цілісних майнових комплексів, визначених у п.1.18 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Дії позивача щодо нарахування амортизаційних відрахувань на орендовані у держави основні фонди є правомірними, відповідно до пп.8.7.1 п.8.7, пп.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач має підстави врахувати їх вартість при визначені граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у м.Лисичанську, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення, без зазначення якого саме, з підстав неправильного застосування норм права.
Скарга мотивована тим, що Закон України «Про оренду державного і комунального майна» не є законом про оподаткування, а тому не може застосовуватись при розгляді спору у галузі оподаткування. Лист ДПА України №2385/6/15-1116 від 06.05.2000 р. не є узагальнюючим податковим роз’ясненням, а тому посилання на пп. «д» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) безпідставне.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представники у судовому засіданні касаційної інстанцій, просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідачем проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р. про що складено акт від 16.06.2005 р. №55/23-312808116.
Перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства при визначенні амортизаційних відрахувань і розміру витрат на поліпшення основних фондів, що призвело до завищення валових витрат у Ш кварталі 2004 р. на 2810000 грн., у ІУ кварталі 2004 р. на 1208700 грн.
На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0001742301/0 від 22.06.2005 р., яким позивачу на підставі пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 4078881,10 грн. у т.ч.2164525,00 грн. – основний платіж, 1914356,10 - штрафні санкції.
В результаті адміністративної процедури оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення до ДПІ у м.Лисичанську, скарга залишена без задоволення. Позивачу надіслане податкове повідомлення-рішення №0001742301/1 від 26.08.2005 р. на ту ж суму податкового зобов’язання з новим граничним строком сплати.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.082001. між позивачем та Регіональним відділення ФДМ України по Луганській області укладено договір оренди державного майна, за умовами якого позивачу передано в оренду основні засоби залишковою вартістю 58343,733 тис.грн. Згідно п.4 договору амортизаційні відрахування на майно, що орендується, залишаються в розпорядженні орендаря і використовуються ним на повне відновлення орендованих основних фондів, що узгоджується з ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
31.08.2001 р. згідно наказу №60 Української державної корпорації промислових будівельних матеріалів «Укрбудматеріали» діяльність підприємства «Ордена Трудового Червоного Прапору державний скляний завод «Пролетарій» припинена шляхом реорганізації через приєднання до орендаря – позивача у справі. Відповідно до п.3.10 Статуту позивача він є правонаступником прав та обов’язків державного підприємства.
Після передачі державного майна в оренду в бухгалтерському обліку на балансі підприємства перебувають як власні так і орендовані основні фонди.
Позивач в податковому обліку нараховував амортизаційні відрахування на орендовані основі фонди, що за висновком податкового органу є порушенням пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; для визначення розміру витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, позивач врахував сукупну балансову вартість основних фондів – власних і орендованих, що є порушенням пп.8.3.2 п.8.3 та пп. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на:
- суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону,
- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.
Згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Амортизації, відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Закон України Про оподаткування прибутку підприємств» не визначає порядку амортизації державного майна, як переданого в оренду в складі цілісного майнового комплексу, так і переданого казенним або державним підприємствам для ведення господарської діяльності.
П.1.18 ст.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» дано визначення лізингової (орендної) операції, двох її видів: оперативної та фінансової і одночасно зазначено, що операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством. Тобто, даною нормою спеціального закону про оподаткування передбачено, що операції по оренді цілісних майнових комплексів державного підприємства є особливим видом оренди, у зв’язку з чим застосовуються певні особливості оподаткування, в порядку визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Листами ДПА України від 06.05.2000 р. №2385/6/15-1116 та від 21.05.2004 р. №4058/6/15-1116 визначено, що амортизація основних фондів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу є ідентичною до амортизації власних основних фондів і відповідно суми амортизаційних відрахувань по зазначених основних фондах повинні визначатися та нараховуватись відповідно до вимогп.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступним відображенням їх в податковій звітності.
Інша думка висловлена в листі ДПА України від 12.11.2004 р. №22060/7/15-1117 щодо оренди цілісних майнових комплексів.
Вказаними листами було дано податкове роз’яснення, у зв’язку з чим, відповідно до пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону №2181, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення (за відсутності податкових роз’яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз’яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз’яснення чи узагальнююче податкове роз’яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз’яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз’яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Оскільки чинним податковим законодавством не врегульовано порядку відображення в податковому обліку господарських операцій з передачі в оренду цілісних майнових комплексів, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що згідно пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону №2181 рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7, пп.8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Оскільки позивач мав право на нарахування амортизації на орендовані основні фонди, які знаходились на його балансі, він мав підстави врахувати їх вартість при визначенні граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів.
Крім того, відповідно до пп.13.1.1 п.13.1 ст.13 Закону №2181 позивач як правонаступник ДП склозавод «Пролетарій» отримав всі права державного підприємства щодо порядку сплати податку на прибуток, у тому числі порядку визначення амортизаційних нарахувань.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих рішень щодо визначення позивачу суми податкового зобов’язання за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при здійсненні амортизаційних нарахувань.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Зокрема, лист ДПА України №2385/6/15-1116 від 06.05.2000 р. виданий до набрання чинності постановою КМУ №494 від 16.05.2001 р. згідно якої однією з обов’язкових умов надання роз’яснення є оформлення відповідним наказом центрального податкового, контролюючого або іншого державного органу. Не враховано і п.3 Прикінцевих положень 3акону України «Про внесення змін до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно якого правила надання податкових роз'яснень, встановлені пунктом 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами, внесеними цим Законом, застосовуються з 1 квітня 2003 року, з урахуванням положень пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону. При цьому податкові роз'яснення, видані до такої дати, отримують статус узагальнюючих податкових роз'яснень.
Щодо посилань в касаційній скарзі на недотримання судами при прийнятті рішень вимог п.2 ст.162 КАС України, то судова колегія вважає їх безпідставними, такими, що ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні даної норми.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 04.11.2005 р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 р. – без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.І.Степашко
Повний текст ухвали складено 03.08.2006 р.