Спра ва №221/2379/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРА ЇНИ

29.05.2012 Ста ро мі сь кий ра йон ний суд м. Він ни ці

в складі: го ло ву ю чо го су д ді: Нечипорук Л.Ф.,

при се к ре та рі: Курутіній О.В.,

за участю позивачки: ОСОБА_3,

представника позивачки: ОСОБА_4,

представника відповідача: Палагнюк Н.К.,

роз гля ну в ши у від кри то му су до во му за сі дан ні в мі с ті Він ни ці ци ві ль ну спра ву за по зо вом ОСОБА_3 до ПАТ „Володарка" про визнання незаконними та скасування наказів про скорочення і звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ „Володарка" про визнання незаконними та скасування наказів про скорочення і звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала на ПАТ „Володарка" в період з 03.07.2001 року по 26.03.2012 рік на посаді медичної сестри здоровпункту. Наказом від 13.01.2012 року №09-к було прийнято рішення про скорочення з 14.03.2012 року та виведення із штатного розпису непромислової групи однієї ставки медичної сестри здоровпункту. Наказом від 17.01.2012 року №11-к було прийнято рішення про скорочення позивачки як медичної сестри здоровпункту з 19.03.2012 року та виведення її посади із штатного розпису. Наказом від 26.03.2012 року №57-к її було звільнено з роботи за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. Вважає, що накази ПАТ „Володарка" щодо скорочення та звільнення є протиправними та підлягають до скасування у зв'язку із тим, що при їх прийнятті відповідачем було порушено вимоги ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. На заяву позивачки щодо протиправності її звільнення відповідачем була надана відповідь із зазначенням того, що перевага була надана медичній сестрі здоровпункту ОСОБА_7 у зв'язку із тим, що остання працює на підприємстві з 2006 року, закінчила медичне училище, розлучена та має сина 1990 року народження інваліда 3-ої групи, який не працює. Проте позивачка вважає, що має більший рівень кваліфікації, так як має вищу категорію за спеціальністю медична сестра поліклініки, яку одержала в 1992 році та тричі її підтверджувала, востаннє 01.12.2005 року. Крім того, вона постійно підвищувала свій кваліфікаційний рівень, останній раз проходила курси підвищення кваліфікації в період з 04.10.2004 року по 03.11.2004 року. Звільнення завдало їй значних душевних страждань та призвело до погіршення стану здоров'я. Просила визнати протиправними та скасувати накази ПАТ „Володарка" про звільнення та поновити її на посаді, виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали за обставин, викладених у позові, просили визнати протиправними та скасувати накази ПАТ „Володарка" в частині щодо скорочення позивачки як медичної сестри здоров пункту та виведення її посади із штатного розпису та щодо звільнення її з роботи за скороченням штату, зобов'язати ПАТ „Володарка" поновити позивачку на посаді, виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 5 000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача Палагнюк Н.К. позов не визнала, надала суду письмові заперечення, суду пояснила, що відповідно до наказу ПАТ „Володарка" №1 від 12.01.2012 року в цілях вдосконалення структури управління підприємством та зменшенням витрат на непромислову групу, прийнято рішення про внесення змін до штатного розпису та режиму роботи здоровпункту, про виведення із штатного розпису посад та штатних одиниць непромислової групи товариства. Приймаючи рішення про звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України були враховані переваги на залишення на роботі, що надаються особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Вважає, що підстав для скасування вказаних позивачкою наказів немає, так як адміністрацією були дотримані вимоги трудового законодавства. Просить в позові відмовити.

Ви слу ха в ши по яс нен ня сторін, до слі дивши та оцінивши ма те рі а ли спра ви, суд вва жає, що по зов не підлягає до задоволення.

Даного висновку суд дійшов зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_3 наказом №14/141 від 03.07.2001 року була прийнята у ВАТ „Володарка" на посаду медичної сестри в здоровпункт по переводу з міської клінічної лікарні №3 (а.с.11).

Згідно ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до наказу ПАТ „Володарка" №1 від 12.01.2012 року в цілях вдосконалення структури управління підприємством та зменшенням витрат на непромислову групу, прийнято рішення про внесення змін до штатного розпису та режиму роботи здоров пункту про виведення із штатного розпису посад та штатних одиниць непромислової групи товариства (а.с.39).

Наказом №09-к від 13.01.2012 року ПАТ „Володарка" було внесено зміни в режим роботи медпункту та прийнято рішення про скорочення посад працівників медпункту та гуртожитку у зв'язку із скороченням штату (а.с.6).

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, зокрема, передбачених ч.1 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В дотримання даних вимог вивільнення працівників за скороченням штату було проведено за попередньою згодою первинної профспілкової організації ПАТ „Володарка" (а.с.43-46).

Відповідно до ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Наказом №11-к від 17.01.2012 року вивільнювані працівники були попереджені про наступне вивільнення, вказана дата вивільнення та подані документи в службу зайнятості про заплановане вивільнення (а.с.7).

Зокрема, в даному випадку, відповідно до актів від 13.01.2012 року та 17.01.2012 року ОСОБА_3 була ознайомлена з наказами №09-к від 13.01.2012 року, №11-к від 17.01.2012 року та повідомленням про заплановане вивільнення в зв'язку із скороченням штату працівників, проте від підпису про ознайомлення з наказом в категоричній формі відмовилась (а.с.66-67).

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 та п.п.1,2,6 ст.40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Наказом №57-к від 26.03.2012 року ОСОБА_3 медичну сестру здоровпункту звільнено з роботи за скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку (а.с.8).

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Позивачці своєчасно видано трудову книжку, копію наказу про звільнення, проведено розрахунок та здійснені належні їй виплати. Що сторонами не оспарюється.

Відповідно до ст. 492 КЗпП України, при вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, зокрема, дане питання врегульоване ст. 42 КЗпП України, з огляду на яку вбачається, що при звільнені за п.1 ст.40 КЗпП України діють переваги на залишення на роботі, що встановленні ст. 42 КЗпП України. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві.

На час прийняття наказу про звільнення на ПАТ „Володарка" в штатному розписі було дві ставки медичної сестри здоровпункту. На одній працювала позивачка, а на іншій ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно наказу МОЗ України №742 від 23.11.2007 року „Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою" атестація молодших спеціалістів з медичною освітою

здійснюється один раз на п'ять років. За результатами атестації виноситься рішення про присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії або про відмову у підтвердженні наявної кваліфікаційної категорії. У разі присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії комісія видає фахівцю відповідне посвідчення із зазначенням терміну дії, а у разі відмови в підтвердженні кваліфікаційної категорії комісія виносить рішення про її зниження чи зняття.

Відповідно до посвідчення №2460, виданого медичній сестрі поліклініки ВАТ „Володарка" ОСОБА_3, наказом Вінницького УОЗ №893 від 01.12.2005 року їй присвоєно вищу кваліфікаційну категорію медичної сестри поліклініки (а.с.16). В даному посвідченні зазначений термін дії до 01.12.2010 року. Отже, ствердження позивачки про наявність у неї вищої кваліфікаційної категорії медсестри є безпідставним, так як нею не було надано доказів присвоєння чи підтвердження кваліфікаційної категорії після закінчення терміну дії вказаного посвідчення.

Згідно ст.11 ЗУ „Про професійний розвиток працівників" роботодавці можуть проводити атестацію працівників. Тобто це є правом роботодавця, а не його обов»язком.

Відповідно до ст.12 ЗУ „Про професійний розвиток працівників" атестації не підлягають працівники, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства.

На утриманні ОСОБА_7 перебуває син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, який є інвалідом дитинства 3-ої групи (а.с.64).

Таким чином при звільненні у медсестри ОСОБА_3 та медсестри ОСОБА_7 був однаковий рівень кваліфікації.

Відповідно до аналізу та оцінки роботи по веденню прийому працівників у здоровпункті товариства за 2011 рік медсестрою ОСОБА_7 проводився амбулаторний прийом та зроблено маніпуляцій 4050 чол., медсестрою ОСОБА_3 -2669 чол., в період з січня по березень 2012 року медсестрою ОСОБА_7 -796 чол., медсестрою ОСОБА_3 -378 чол. (а.с.91). Тобто, підприємством при обранні кандидатури на звільнення було зроблено оцінку продуктивності праці обох працівників.

Також з пояснень наданих представником відповідача в судовому засіданні було встановлено, що при визначенні рівня кваліфікації обох працівників та їх продуктивність праці, враховувалось попередні місця роботи останніх, зокрема перебування ОСОБА_7 на посаді медсестри Вінницької обласної психіатричної лікарні та пов»язаний з цим великим практичним досвідом роботи в галузі медицини та більшій досвідченості при наданні медичної допомоги.

Таким чином, при однаковому рівні кваліфікації та більш високій продуктивності праці, перевага в залишенні на роботі була надана медсестрі ОСОБА_7

Крім того, відповідно до штатного розпису, введеного в дію з 02.04.2012р., друга посада медичної сестри, яку займала ОСОБА_7 і яка на даний час є спірною, також на даний час є скороченою та виведеною із штатного розпису ( а.с.90)..

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у відповідача були законні підстави для звільнення позивачки за п.1 ст. 40 КЗпП України, вони є обґрунтованими і підстав для скасування наказів в частині щодо скорочення позивачки як медичної сестри здоров пункту та виведення її посади із штатного розпису та про звільнення її з роботи за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України суд не вбачає.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки про стягнення на її користь моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,12 ЗУ „Про професійний розвиток працівників", ст.ст. 40, 42, 43, 44, 47,492, 2371 КЗпП України, ст.245 ч.4 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_3 до ПАТ „Володарка" про визнання незаконними та скасування наказів про скорочення і звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу -відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 днів.

Суддя: