Справа № 22-986 Головуючий у 1 інст.-Букіна О.М.
Доповідач-Побірченко Т.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2012 року Колегія суддів Судової палати з цивільних справ
Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Побірченко Т.І.
Суддів - Качана В.Я., Барановської Л.В.
При секретарі Левченко Т.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
На рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року
В справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання зміненим зобов'язання,-
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Надра» про визнання зміненим зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором № 25/3/2005/756-ПК/165 від 14.12.2005 р. у зв'язку з укладенням з ПАТ КБ «Надра» Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору, в редакції запропонованій ОСОБА_2 .
Вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що 26.10.2010 р. він звернувся до ВАТ КБ «Надра» із пропозицією про зміну умов Кредитного договору від 14.12.2005 р. та додав до пропозиції підписані ним два примірники Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору. Вважав, що зроблена ним пропозиція була прийнята ПАТ КБ «Надра», оскільки відповідач вчинив конклюдентні дії, що засвідчують бажання банку реструктуризувати заборгованість позичальника на умовах, які були запропоновані в Додатковій угоді № 5 до Кредитного договору. З огляду на викладене, позивач вважав, що Додаткова угода № 5 до Кредитного договору є укладеною шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 листопада 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про визнання зміненим зобов'язання за Кредитною угодою було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення судом матеріального та процесуального закону.
Представник банку у судове засідання не з»явився повторно, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» 14 листопада 2005 р. було укладено Кредитний договір № 25/3/2005/756-ПК/165 про надання кредиту строком погашення до 14.12.2010 р. .
26.10.2010 р. ОСОБА_2 звернувся до ВАТ КБ «Надра» з пропозицією про зміну умов Кредитного договору від 14.12.2005 р. .
У Додатковій угоді № 5 до Кредитного договору та у Додатку № 1 до Додаткової угоди № 5 (яким затверджено новий графік погашення заборгованості), передбачено, що залишок боргу в розмірі 602 375,27 швейцарських франків та відсотки за користування кредитом в розмірі 7% (сім) процентів річних в період з 01.11.2010 року до 14.12.2015 року буде сплачуватися шляхом щомісячних ануїтетних платежів в розмірі 11 927,75 швейцарських франків, починаючи з грудня 2010 року протягом 60 місяців з дати укладення цієї Додаткової угоди.
В лютому 2011 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
До позовної заяви був наданий зроблений банком розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором, зокрема, «розрахунок пені за прострочення сплати ануїтетного платежу за графіком», з якого вбачається, що ПАТ КБ «Надра» почало обліковувати обов'язковість сплати ОСОБА_2 ануїтетних платежів згідно з графіком платежів, а починаючи з 16.12.2010 р. банк почав нараховувати пеню за несплату цих платежів.
Ухвалою Солом»янського районного суду м.Києва від 24 листопада 2011 року (а.с.139), позовна заява ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості залишена без розгляду з підстав повторної неявки представника банку у судові засідання та відсутності заяви представника про розгляд справи у його відсутність. В апеляційному порядку ухвала не оскаржувалась.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд зазначив, що доводи позивача щодо прийняття банком зробленої ним оферти є безпідставними, оскільки з аналізу нарахованої банком пені за несплату позивачем ануїтетних платежів вбачається, що в період з 16.12.2010 р. по 15.01.2011 р. пеня становила 3 697,60 швейцарських франків, а в період з 16.01.2011 р. по 07.02.2011 р. - 5 486,77 швейцарських франків, а тому суд прийшов до висновку про те, що пеня нараховувалася на різні суми ануїтетних платежів, а не на суму щомісячних ануїтетних платежів в розмірі 11 927,75 швейцарських франків, які були визначені в зробленій позивачем оферті.
Крім того, суд з посиланням на ст.ст. 207, 640, 1055 ЦК України вважає, що зміни до Кредитного договору можуть бути внесені лише у письмовій формі шляхом підписання додаткової угоди.
З таким висновком суду повністю погодитись не можна.
Згідно із ст. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин, який пропонував вчинити позивач, зафіксований у надісланій відповідачу Додатковій угоді № 5 до Кредитному договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що зміни до Кредитного договору могли бути укладені лише у письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткової угоди, не враховує вимог ч. 1 ст.207, ч. 2 ст. 218 ЦК України та положень цивільного законодавства щодо укладення та зміни договорів, зокрема, ст.ст. 638, 641, 642 ЦК України.
Додаткова угода № 5 до Кредитного договору, яка містила пропозицію позичальника про зміну його зобов'язань за Кредитним договором від 14.12.2005 року, є офертою в розумінні ч. 1 ст. 641 ЦК України. Зазначена оферта є чітко вираженою, містить всі необхідні умови, та виражає намір позичальника вважати себе зобов'язаним у разі прийняття оферти. А тому - укладення змін до Кредитного договору способом, передбаченим ч. 2 ст. 638 ЦК України, залежало від подальшої поведінки банку після отримання зробленої позивачем оферти.
Колегія вважає, що Додаткова угода № 5 до Кредитного договору є укладеною в редакції, запропонованій ОСОБА_2, а зобов'язання за Кредитним договором є зміненими у зв'язку з укладенням Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору з огляду на те, що дії відповідача свідчать про прийняття пропозиції позивача (акцепт).
До цього висновку колегія приходить з огляду на такі обставини:
Строк виконання зобов'язань за Кредитним договором від 14.12.2005 р. закінчувався 14.12.2010 р.. Сума основного боргу ОСОБА_2 перед ВАТ КБ «Надра» за Кредитним договором від 14.12.2005 р. складала 602 325,27 швейцарських франків.
Отже, у тому разі, якщо би банк відхилив зроблену ОСОБА_2 пропозицію про зміну умов Кредитного договору, то у банку не було би жодних правових підстав почати обліковувати обов'язковість сплати позичальником щомісячних ануїтетних платежів згідно з графіком платежів після 14.12.2010 р. (тобто після закінчення строку дії Кредитного договору) та вимагати сплати пені за несвоєчасну сплату цих щомісячних ануїтетних платежів.
Кредитний договір та додаткові угоди № 1-4 до нього, не містили жодних графіків платежів. Такий графік платежів міститься лише у Додатку № 1 до Додаткової угоди № 5, яка була направлена позичальником банку.
Колегія погоджується з доводами представника позивача, що розрахунок ануїтетного платежу в розмірі 11 927,75 швейцарських франків можливий лише у тому випадку, якщо сума боргу в розмірі 602 375,27 швейцарських франків буде сплачуватися протягом 60 місяців зі сплатою 7 % річних за користування грошовими коштами. Будь-яка зміна строків погашення, зміни відсоткової ставки призвела б до нарахування іншого розміру ануїтетного платежу.
Висновок суду першої інстанції про те, що в розрахунку банку суми ануїтетних платежів у періоди нарахування банком пені за несплату щомісячних ануїтетних платежів за графіком є різними, суд вважає неправильною оцінкою доказів, оскільки у розрахунку, який надав відповідач, сума пені за несплату ануїтетних платежів відображена наростаючим підсумком.
Тобто, за несвоєчасну сплату ануїтетного платежу в розмірі 11 927,75 швейцарських франків, який ОСОБА_2 за умовами Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору зобов'язався сплатити до 15.12.2010 р., банк нарахував пеню за період з 16.12.2010 р. по 15.01.2011 р. у розмірі 3 697,50 швейцарських франків.
Наступна сума заборгованості, на яку нараховувалася пеня, в розмірі 23 855,50 швейцарських франків є нічим іншим як добуток суми ануїтетного платежу в розмірі 11 927,75 швейцарських франків, яку ОСОБА_2 за умовами Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору зобов'язався сплатити до 15.12.2010 р., та суми наступного щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 11 927,75 швейцарських франків, яку ОСОБА_2 за умовами Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору мав сплатити до 15.01.2011 р. .
Крім того, у останній правій колонці «розрахунку пені за прострочення сплати ануїтетного платежу за графіком» зазначено, що щомісячний ануїтетний платіж складає саме 11 927,75 швейцарських франків, тобто саме в тому розмірі, який запропонував позичальник у Додатковій угоді № 5 до Кредитного договору.
Аналогічним (наростаючим підсумком) в розрахунку відповідача відображені і суми заборгованості пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом.
Тому колегія вважає, що дії відповідача свідчать про те, що пропозиція ОСОБА_2 про зміну умов Кредитного договору від 14.12.2010 р., яка містилася в Додатковій угоді № 5 до Кредитної угоди, була прийнята ПАТ КБ «Надра».
З огляду на викладене, Додаткова угода № 5 до Кредитного договору є укладеною відповідно до ч. 3 ст. 638 ЦК України шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір та прийняття пропозиції другою стороною, а зобов'язання за Кредитним договором від 14.12.2005 р. є зміненими у зв'язку з укладенням Додаткової угоду № 5 до Кредитного договору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Визнати зміненим зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором № 25/3/2005/756-ПК/165 від 14.12.2005 р. у зв'язку з укладенням Додаткової угоди № 5 до Кредитного договору.
Вважати укладеною Додаткову угоду № 5 до Кредитного договору № 25/3/2005/756-ПК/165 від 14.12.2005 р., в редакції запропонованій ОСОБА_2.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-