АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Дмитренко Г.М.
суддів - Верховець Т.М., Мацелюха П.С.
за участю прокурора - Отроша В.М.
захисника - ОСОБА_1
та засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2011 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Черкас, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 115 ч. 1 КК України на 13 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 4 943 грн. 35 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві витрати за проведення криміналістичних експертиз у справі в розмірі 2 029 грн. 56 коп.
ОСОБА_2 вироком суду визнаний винним та засуджений за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.
15 серпня 2010 року, приблизно о 03 годині між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які знаходилися в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1, відбувся словесний конфлікт. Під час конфлікту у ОСОБА_2 виник умисел на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, і останній наніс ОСОБА_4 удари руками в область голови та тулубу, спричинивши їй легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_2 припинив свої дії та ліг відпочивати.
Приблизно о 06 годині між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повторно виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2, на ґрунті неприязних відносин, вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_4 Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді смерті ОСОБА_4, схопивши останню руками за шию та почав її здавлювати, доки ОСОБА_4 перестала подавати ознаки життя, тим самим вчинив умисне вбивство останньої.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 136 від 11.11.2010 року, причиною смерті ОСОБА_4 стала механічна асфіксія від здавлення органокомплексу шиї тупими предметами (удавлення руками).
В апеляції захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу повернути прокурору на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, що призвела до неправильного застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на те, що будь-які належні докази, які б підтверджували зв'язок між смертю потерпілої та діями підсудного відсутні, висновок комісійної судово-медичної експертизи Полтавського бюро СМЕ ГУОЗ Полтавської облдержадміністрації № 136 від 11.11.2010 року, яким суд обґрунтував такий зв'язок, не належно обґрунтований та неповний, складений із значним порушенням закону, є незаконним, при тому, що в матеріалах справи є інший висновок судово-медичної експертизи № 118/2703 від 14.10.2010 року, який безпідставно відкинутий судом. Також вказує, що смерть потерпілої могла настати від западання язика внаслідок алкогольного отруєння, що в свою чергу могло призвести до механічної асфіксії, чому експерти не приділили уваги, висновки суду про те, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, а також щодо мотиву злочину, суперечать фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, просив вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, просив вирок суду залишити без зміни, засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію захисника ОСОБА_1, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений вироком районного суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними у справі доказами оціненими судом в їх сукупності.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про відсутність будь-яких належних доказів, які б підтверджували зв'язок між смертю потерпілої та діями ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів справи, згідно даних висновку комісійної судово-медичної експертизи Полтавського бюро СМЕ ГУОЗ Полтавської облдержадміністрації № 136 від 11.11.2010 року, причиною смерті ОСОБА_4 стала механічна асфіксія від здавлення органокомплексу шиї тупими предметами (удавлення руками). Смерть ОСОБА_4 настала в ніч з 14.08.2010 року на 15.08.2010 року. /т. 3 а.с. 1-30/
Щодо доводів апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про те, що висновок комісійної судово-медичної експертизи Полтавського бюро СМЕ ГУОЗ Полтавської облдержадміністрації № 136 від 11.11.2010 року, не належно обґрунтований та неповний, складений із значним порушенням вимог п. п. 4.13, 4.14 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» № 53/5 від 08.10.1998 року, то вони є необґрунтованими.
З матеріалів справи убачається, що комісійна судово-медична експертиза була проведена кваліфікованими експертами Полтавського бюро СМЕ ГУОЗ Полтавської облдержадміністрації, які були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385, 387 КК України, з дотриманням вимог діючого законодавства, і будь-яких підстав ставити під сумнів висновок комісійної судово-медичної експертизи чи вважати його неповним, в суду першої інстанції не було, й таких не вбачає колегія суддів.
Висновок комісійної судово-медичної експертизи № 136 від 11.11.2010 року узгоджується з іншими доказами наявними в матеріалах справи, які були досліджені судом в їх сукупності.
Стосовно доводів апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про те, що смерть потерпілої ОСОБА_4 могла настати від западання язика внаслідок алкогольного отруєння, що в свою чергу могло призвести до механічної асфіксії, то вони є надуманими, не підтверджуються будь-якими доказами по справі, та спростовуються даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 136 від 11.11.2010 року.
Експерти Полтавського бюро СМЕ ГУОЗ Полтавської облдержадміністрації встановили причину смерті потерпілої ОСОБА_4, а саме: механічна асфіксія від здавлення органокомплексу шиї тупими предметами (удавлення руками).
Щодо висновку судово-медичної експертизи № 118/2703 від 14.10.2010 року проведеної експертом Київського міського бюро судово-медичної експертизи, то він повністю спростований даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 136 від 11.11.2010 року, й обґрунтовано не взятий до уваги судом першої інстанції.
Крім того, з показань свідка ОСОБА_5, лікаря швидкої медичної допомоги убачається, що 15.08.2010 року о 9 год. 03 хв., він разом з фельдшером ОСОБА_15, прибув за адресою АДРЕСА_1. Зайшовши в квартиру він побачив тіло непритомної дівчини, яка лежала в загальному коридорі обличчям доверху. Оглянувши тіло дівчини, він констатував її смерть. При огляді трупа були виявлені тілесні ушкодження.
У квартирі, крім покійної ОСОБА_4, перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Як вони йому пояснили, тієї ночі вони відпочивали у себе вдома та вживали спиртні напої разом з покійною. У вищевказаній квартирі вони проживали разом. Потім ОСОБА_4 пішла з квартири, куди саме вони йому не повідомили. Після чого вони сказали, що знайшли ОСОБА_4 побитою на вулиці та завели до квартири. У квартирі ОСОБА_4 завели до ванної та почали вмивати, після чого робити масаж серця та надавати першу медичну допомогу. /т. 2 а.с. 230-237/
З показань вказаного свідка убачається, що ОСОБА_2 після вчинення злочину взагалі не вказував на те, що він знайшов потерпілу ОСОБА_4 непритомною у ванній кімнаті, і в подальшому висунув цю версію з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинене.
Доводи апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про те, що встановлений судом мотив злочину суперечить фактичним обставинам справи, є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 протягом тривалого часу, у декілька етапів наносив удари ОСОБА_4 по різних частинах тіла, спричинивши їй значну кількість тілесних ушкоджень. ОСОБА_4 просила її не бити, кликала на допомогу. У процесі чергового загострення конфлікту, ОСОБА_2, на ґрунті неприязні, що виникла під час сварки, схопивши ОСОБА_4 руками за шию почав її здавлювати, доки ОСОБА_4 перестала подавати ознаки життя.
Після вчинення вбивства ОСОБА_2 зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 придумали версію про побиття ОСОБА_4 на вулиці невідомими особами. Для надання переконливості версії ОСОБА_6 зателефонувала своїй матері ОСОБА_7 та повідомила придумані ними обставини. /т. 1 а.с. 105/ Однак, після допиту ОСОБА_7, яка розповіла про побиття ОСОБА_4 ОСОБА_2 /т. 2 а.с. 41-44/, останні були вимушені змінити свої показання та почали наполягати, що ОСОБА_4 знайшли непритомною у ванній кімнаті, що також не відповідає дійсності, про що обґрунтовано зазначив суд у вироку.
Свідок ОСОБА_7 свої показання в суді змінила, а показання свідка ОСОБА_6 про те, що вона разом з ОСОБА_2 виносили потерпілу ОСОБА_4 з ванної кімнати та поклали її в коридорі /т. 2 а.с. 37/, суперечать показанням самого засудженого ОСОБА_2, оскільки в своїх показаннях ОСОБА_2 вказував, що коли він пішов до ванної кімнати і побачив непритомну ОСОБА_4, яка лежала в ванні, він одразу взяв ОСОБА_4 на руки і виніс в коридор /т. 2 а.с. 158, 192/, що також свідчить про неправдивість показань ОСОБА_6 та ОСОБА_2
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні, врахувавши при цьому, що ОСОБА_6 будучи співмешканкою ОСОБА_2, а ОСОБА_7 матір'ю ОСОБА_6, даючи показання намагались допомогти засудженому уникнути відповідальності за вчинене.
Показання ОСОБА_2 щодо заперечення своєї вини, суд правильно розцінив як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони спростовані сукупністю доказів у справі.
Щодо посилань захисника ОСОБА_1 в апеляції на показання свідка ОСОБА_8 про те, що о 6 год. ранку вона чула як плакала жінка, і будь-якого конфлікту о 6 год. ранку вона не чула, то зазначене не спростовує обставин події що відбулася 15.08.2010 року по АДРЕСА_1 за участю засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_4
Доводи апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про те, що висновок суду щодо того, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, суперечить фактичним обставинам справи, є необґрунтованими та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві. /т. 2 а.с. 42/
Стосовно доводів апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про неповноту досудового та судового слідства, що призвела до неправильного застосування кримінального закону та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то вони є необґрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що органом досудового слідства виконані вимоги ст. ст. 22, 64 КПК України, слідчі дії проведені відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, й порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставами для повернення справи на додаткове розслідування, не допущено.
Суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив у судовому засіданні всі зібрані в справі докази: допитав підсудного ОСОБА_2, потерпілу ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5, з дотриманням вимог КПК України оголосив показання свідка ОСОБА_8 /т. 4 а.с. 77/, дослідив дані висновків судових експертиз та протоколи слідчих дій, наявні у матеріалах справи, і всім доказам в їх сукупності дав належну оцінку.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, відповідає фактичним обставинам справи.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 1 КК України є правильною.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахувавши при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2, що він раніше не судимий, характеризується позитивно, його відношення до вчиненого та стан здоров'я, не встановивши обставин, що пом'якшують покарання та встановивши обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд, призначив засудженому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ст. 115 ч. 1 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.
Призначене ОСОБА_2 покарання за видом і розміром є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку суду з поверненням справи на додаткове розслідування та задоволення апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 29 грудня 2011 року щодо засудженого ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 1 КК України залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
СУДДІ:
________________ _______________ ________________
Дмитренко Г.М. Верховець Т.М. Мацелюх П.С.