АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ - 03680, вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/4321/2012 Головуючий 1 інстанції - Гуменюк А.І.
Доповідач - Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 березня 2012 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційногёо суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та визнання права власності, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та визнання права власності задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири від 14.09.2000 року, укладений між акціонерним товариство закритого типу «Корпія» в особі генерального директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1, з моменту його вчинення - 14.09.2000 року.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1, солідарно на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані із розглядом справи у розмірі 665,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 1154,48 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2011 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що висновки Шевченківського районного суду м. Києва не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при ухваленні рішення, суд вважав встановленим недоведені факти, що мають істотне значення, внаслідок чого відбулось неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Так, судом першої інстанції зроблений неправильний висновок про наявність у позивачки, як правонаступника АТЗТ «Корпія», права на спірну квартиру, оскільки після внесення квартири АДРЕСА_1 до статутного фонду підприємства право власності не неї у позивачки було припинено, у той час як воно у повному обсязі перейшло до АТЗТ «Корпія». 04.02.2000 року АТЗТ «Корпія» отримало свідоцтво реєстрації на спірну квартиру, що підтверджує його право власності та у 2006 році вказане підприємство було припинено у зв'язку з банкрутством. Також позивачка не була стороною за договором купівлі-продажу квартир укладеним між АТЗТ «Корпія» і ОСОБА_1, а тому вона не може заявляти вимоги про визнання цієї угоди недійсною.
Також апелянт посилається на те, що висновки суду щодо недійсності правочину ґрунтуються на обставинах, які не були доведені матеріалами справи, та які суд вважав доведеними. Так суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що договір укладений без наміру досягти конкретних правових наслідків, судом не враховано, що ОСОБА_4 займав посаду генерального директора АТЗТ «Корпія» мав повноваження вчиняти будь-які угоди та рішенням зборів учасників (засновників) підприємства прийнято рішення про реалізацію квартири, яке було також підписано позивачкою.
Крім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою порушення позивачкою строків давності оскарження угоди адже оспорюваний правочин був вчинений 11 років тому.
В судовому засіданні позивачка та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили її відхилити.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце і час судового розгляду, причини своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
11.08.1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.
Як вбачається з матеріалів справи квартира АДРЕСА_1 належала позивачці на підставі договорів купівлі-продажу посвідчених Третьою Київською державною нотаріальною конторою 20.02.1996 року, реєстраційний № 5-806 та 19.04.1996 року, реєстраційний № 5-1485, зареєстрованих в БТІ м. Києва 26.02.1996 року та 26.04.1996 року за № 5939.
12.10.1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір застави квартири АДРЕСА_1 в забезпечення своєчасного виконання умов договору позики складеного у простій формі згідно якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_3 450000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами в 1997 році вказана квартира була внесена позивачкою до статутного фонду АТЗТ «Корпія». Згідно статуту засновниками АТЗТ «Корпія» є ОСОБА_4 та ОСОБА_3
У вересні 2000 року відбулися загальні збори засновників АТЗТ «Корпія» на яких було прийнято рішення щодо продажу квартири АДРЕСА_1 і позивачка як учасник товариства надала свою згоду на відчуження каритири.
Як вбачається з статуту АТЗТ «Корпія» ОСОБА_4 є генеральним директором АТЗТ «Корпія» який мав повноваження на укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
14.09.2000 року між АТЗТ «Корпія» в особі генерального директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом 1-ої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5
Як вбачається з п.5 вказаного договору продаж здійснено за 54551,74 грн., які покупець передав продавцю повністю до моменту підписання цього договору.
19.08.2004 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розжовано, про що 11.01.2007 року ВРАЦС Солом'янським РУЮ м. Києва видано свідоцтво про розірвання шлюбу.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стан юридичної особи АТЗТ «Корпія» 11.12.2006 року припинено.
25.02.2008 року між КП «ЖЕК «Михайлівська» Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_1 було укладено договір № 1080-117184 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку за адресою: АДРЕСА_1
26.08.2009 року позивачці ОСОБА_3 представником ОСОБА_1 направлено вимогу з проханням заключити договір оренди житлового приміщення для подальшого проживання в квартирі АДРЕСА_1, а в разі відмови від укладення договору звільнити займане приміщення та звернутись до ВГІРФО Шевченківського району м. Києва для зняття з реєстраційного обліку.
Відповідно до звіту Ліквідатора Пальшина О.Ю., що діяв на підставі постанови господарського суду м. Києва від 08.05.2001 року про банкрутство АТЗТ «Корпія» станом на 16.10.2006 року сума незадоволених вимог становить 1381783,64 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки оспорюваний правочин укладався без намірів реального настання його наслідків та є удаваним правочином, та з огляду на те, що на даний час АТЗТ «Корпія» ліквідоване, виходячи зі змісту його статуту суд першої інстанції визнав за позивачкою право власності на спірну квартиру яка в свій час була передана ОСОБА_3 господарюючому суб'єкту.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачка не пропустила строк позовної давності для звернення до суду, оскільки про порушене право дізналась у січні 2011 року, отримавши листа від представника відповідача ОСОБА_1 про намір останнього продати спірну квартиру.
Проте, колегія суддів не може погодиться з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З урахуванням, що спірні правовідносини виникли у 2000 році, колегія суддів вважає за необхідне керуватись ЦК УРСР 1963 року та Законом України «Про господарські товариства».
Як вбачається з матеріалів справи в 1997 році позивачка внесла спірну квартиру до статутного фонду АТЗТ «Корпія».
Статтею 66 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Одним з джерел формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про господарські товариства» вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті
Таким чином, після внесення спірної квартири до статутного фонду підприємства, право власності на неї у позивачки було припинено, у той час як воно у повному обсязі перейшло до АТЗТ «Корпія». Замість права власності на квартиру, позивачка отримала акції АТЗТ «Корпія» і як акціонер несла ризик втрати своїх акцій у разі ліквідації акціонерного товариства.
Крім того, 04.02.2000 року АТЗТ «Корпія» отримала свідоцтво реєстрації права власності на спірну квартиру, що підтверджує факт проведення державної реєстрації прав власності на АТЗТ «Корпія».
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачці ОСОБА_3 про те, що вона втратила право власності на спірну квартиру було відомо з 1997 року. Про порушення свого права при продажу спірної квартири відповідачу ОСОБА_1 вона повинна була дізнатись у вересні 2000 року.
Доводи позивачки про те, що договір купівлі продажу квартири був укладений з порушенням вимог законодавства, а саме ст.16 Закону України «Про господарські товариства», оскільки на момент продажу квартири АТЗТ «Корпія» не повідомляла своїх кредиторів про намір зменшити статутний фонд, та що зменшення статутного фонду не було зареєстровано колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Статтею 16 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Рішення товариства набирає чинності з дня внесення змін до державного реєстру.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивачки про зменшення статутного фонду АТЗТ «Корпія», оскільки фактичне зменшення статуного фонду не відбулось, оскільки замість спірної квартири підприємством АТЗТ «Корпія» в особі генерального директора були отримані кошти.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивачки на безгрошовість угоди, оскільки вказані обставини спростовується договором купівлі - продажу квартири від 14.09.2000 року, в якому зазначено що кошти отримані продавцем повністю до підписання вказаного договору та поясненнями відповідача ОСОБА_4, про те, що він отримав кошти та поясненнями відповідача ОСОБА_1
Позивачка не надала допустимих доказів на підтвердження несплати відповідачем ОСОБА_1 коштів за купівлю квартири, оскільки відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які мають за законом бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що покази свідка ОСОБА_7, яка на час виникнення спірних правовідносин обіймала посаду головного бухгалтера в АТЗТ «Корпія» про те, що кошти на рахунок підприємства від продажу квартири не надходили ні у готівковому виразі через касу, ні через банківську установу, не приймає до уваги, оскільки вважає вказані обставини не підтверджені допустимими доказами.
Крім того, АТЗТ «Корпія» в особі генерального директора ОСОБА_4 отримало вказані кошти, наявність порушення правил оприходування підприємством АТЗТ «Корпія» цих коштів не тягне для іншої сторони за угодою будь-яких фінансових наслідків в частині безгрошовості, оскільки з боку покупця кошти підприємству були сплачені повністю.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний правочин не відповідає вимогам ст.224 ЦК УРСР, а також щодо різної вартості спірної квартири, яка відповідно до правочину становить 54551,74 грн., в той час як згідно умов договору застави вартість квартири за домовленістю зазначена 450000 грн., оскільки сторони між собою вільні у визначенні вартості майна що відчужується та заставляється.
Колегія суддів вважає, що доказів про те, що договір купівлі-продажу квартири від 14.09.2000 року був вчинений з порушенням норм ст.ст.48, 49 ЦК УРСР не знайшли свого підтвердженням.
Також колегією суддів не встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 14.09.2000 року відповідачем ОСОБА_1 було порушено ст.224 ЦК УРСР, оскільки ним сплачені кошти за квартиру в сумі 54551,74 грн., а АТЗТ «Корпія» в особі генерального директора ОСОБА_4 відповідно до ст.225 ЦК УРСР мав право на укладання такого договору.
Згідно п.1.3 статуту АТЗТ «Корпія» його засновниками є дві особи ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про господарські товариства» грошові кошти що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.
Відповідно до звіту про банкрутство зазначеного товариства та ліквідаційного балансу, затвердженого Господарським судом м. Києва та підписаного ліквідатором Пальшиним О.Ю. на момент ліквідації товариства сума незадоволених вимог становить 1381783,64 грн. та як вбачається з матеріалів справи після ліквідації АТЗТ «Корпія» будь-яке майно у вказаного підприємства відсутнє.
Відповідно до положень ст.32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Припинення АТЗТ «Корпія» підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осі та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.
Згідно з ст.11 ЦК України учасникам юридичної особи передається лише те майно, яке залишилось після задоволення вимог кредиторів.
АТЗТ «Корпія» припинено без будь-яких правонаступників, оскільки після проведення ліквідаційної процедури, будь-яке інше майно у зазначеного товариства було відсутнє.
Тому позивачка, як учасник підприємства не може ставити питання про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.
На момент укладення договору від 14.09.2000 року купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, позивачка ОСОБА_3 не була власником вказаної квартири.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним та визнання права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: