АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
МСП - 03680, м. Київ-680, вул. Солом'янська, 2а
Справа № 22ц-2690-6963/12 Головуючий у 1 інстанції -Пономаренко І.В. Доповідач - Семенюк Т.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Семенюк Т.А.
Суддів - Кравець В.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Аршакян Р.Т.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Апелянти та їх представник в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що в березні 2010 року представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання заповіту недійсним, посилаючись в обґрунтування своїх вимог не те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, брат відповідача. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 квартири АДРЕСА_2 та іншого рухомого та нерухомого майна, щодо якого 19.11. 2009 року ОСОБА_7 залишив заповіт. Зазначила що за своїм станом здоров'я (гепатит С та цироз печінки) заповідач був у депресивному стані під час дії сильнодіючих ліків і не усвідомлював своїх дій та діяв під натиском відповідача -- свого рідного брата, тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Вважає, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення і волевиявленням, оскільки в заповіті вказано, що зміст ст.ст. 1235, 1241, 1307 ЦК України заповідачу роз'яснено, однак, в тексті заповіту не відмічено, в чому полягає їх зміст, також, в заповіті не вказано час і місце його складання, відсутній запис заповідача про те, що текст прочитано вголос і власноручно підписаний. Крім того, неповнолітній син заповідальника має право на обов'язкову частку у спадщині. Просила визнати недійсним заповіт, складений на користь ОСОБА_5, який посвідчено 19.11.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12
В процесі розгляду справи, ОСОБА_3 став повнолітньою особою і надав до суду заяву про підтримання позовних вимог разом із своєю матір'ю ОСОБА_4, підтримав заявлені вимоги з викладених підстав, звернувши увагу, що їм не було відомо про значне погіршення стану здоров'я померлого ОСОБА_7, оскільки вони перебували за кордоном, але завжди у нього з батьком були гарні стосунки.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_4, що не заперечується сторонами і підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 8).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2010 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2006 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, а провадження по справі закрито (а.с. 98).
Разом із тим, згідно судового рішення Участкового суду міста Росток (Німеччина), 5.07.2007 р. вступило в законну силу рішення про розірвання шлюбу між зазначеними особами (а.с. 135).
Згідно відповіді Української іноземної юридичної колегії «Укрінюрколегія» від 8.08.2011р. вбачається, що на момент смерті ОСОБА_7 у шлюбі не перебував (а.с.114-115).
Як вбачається зі свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
19.11.2009 року був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, відповідно до якого ОСОБА_7 заповів все її майно, де б воно не знаходилося, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що за законом він матиме право і що буде належати йому на момент смерті, заповідав своєму братові ОСОБА_5 (а.с.11).
Згідно свідоцтва про право власності на житло, АДРЕСА_2 належить на праві спільної власності ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в рівних частках, що сторонами і не заперечувалось (а.с. 53).
Судом встановлено, що відповідач не заперечує на право позивача ОСОБА_3 на обов'язкову частку у спадщині, яка залишилась після смерті ОСОБА_7, оскільки, дійсно, на момент смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_3 був неповнолітнім та має право на обов'язкову частку у спадщині.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження твердження позивачів, що заповідач при складанні заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а також зазнав морального і психологічного тиску зі сторони відповідача на користь якого було укладено заповіт.
Як вбачається з акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 221 ОСОБА_7, з врахуванням його хвороби, в момент підписання заповіту 19.11.2009р. міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 86-89).
Допитані в судовому засіданні, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, показали, що ОСОБА_7 усвідомлював свої дії і був адекватним, сумнівів щодо його розумовості у них не виникало.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 3 та 4 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.
Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 за своє життя недієздатним не визнавався, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебував, під час підписання заповіту 19.11.2009 р. міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Будь-яких належних та допустимих доказів щодо наявності психологічного тиску з боку відповідача на заповідача при складані заповіту, суду не надано.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо додержання вимог ст. 1248 ЦК України при укладанні заповіту.
Відповідно до ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Як вбачається з оспорюваного заповіту, на прохання заповідача, цей текст записаний нотаріусом зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_7 і власноруч підписаний ним у присутності нотаріуса. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Вказано місце складання заповіту, зазначено, що у зв'язку із хворобою заповідача, цей заповіт посвідчено у клінічній лікарні №10, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 59-б. Заповіт зареєстрований в реєстрі за №3106.
З показань свідка ОСОБА_12, допитаної в судовому засіданні вбачається, що нею - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчувався заповіт ОСОБА_7 у лікарні, де 19.11.2009 року він перебував, бажання про посвідчення заповіту надійшло від ОСОБА_7, вона опитала лікарів, завідуючого, лікаря, які характеризували психічний стан хворого як добрий. Він все розумів і не знаходився під дією наркотичних засобів, про що нотаріус витребувала довідку, мала особисту бесіду із заповідачем, в ході якої він чітко роз'яснив, що повинно бути написано в заповіті. За своїм психічним станом ОСОБА_7 був адекватним, повністю дієздатним, ніяких сумнівів за його психічний стан не виникало (а.с.82-84).
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, не врахував, що заповіт був складений з порушенням порядку його складання, оскільки ці доводи спростовуються вищевикладеним.
Також не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги, що в порушення вимог ст. 1253 ЦК України, при складанні заповіту був присутній ОСОБА_5, на користь якого складний заповіт, оскільки, зазначена норма закону забороняє спадкоємцям за заповітом бути свідком при складанні заповіту, проте, заборони щодо присутності при складанні заповіту зазначених осіб закон не містить.
Колегія суддів не може прийняти до уваги й доводи апеляційної скарги, що до участі у справі не було притягнуто в якості третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_12, оскільки рішенням суду права приватного нотаріуса не зачіпляються, ОСОБА_12 в апеляційному порядку рішення суду не оскаржувала, повноважень на представлення її інтересів представнику позивачів не надавала. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і на його правильність не впливають.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді