Справа № 22-ц/2690/3435/12

Головуючий у I інстанції: Сіромашенко Н.В.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Заришняк Г.М.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ Банк "Біг Енергія"

про вчинення дії та стягнення заборгованості,

встановила:

позивач звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору від 07 вересня 2005р. з доповненнями виконаним, припинити дію договору іпотеки від 7 вересня 2005р., зняти обтяження іпотекою з квартири АДРЕСА_1, визнати виконавчий напис нотаріуса від 09 березня 2011р. таким, що не підлягає виконанню, припинити виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, невиконанням зобов'язань та переплату процентів за кредит у сумі 116 789грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 07 вересня 2005р. уклав з відповідачем кредитний договір про надання споживчого кредиту. Додатковими угодами до кредитного договору розмір кредиту був збільшений до 70 000 доларів США зі строком погашення 09 березня 2010р. Однак, з жовтня 2008р. по березень 2009р., відповідач безпідставно відмовляв йому у видачі чергового траншу кредиту у розмірі 3000доларів США, на його заяву від 25 березня 2009р. відповідач 02 квітня 2009р. видав 5 185доларів США, а 07 вересня 2009р. - 5686доларів США із замовлених 13 000доларів США, 2129доларів США не було видано станом на 09 березня 2010р. на кінець строку кредитного договору.

Позивач вважав, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, не виконав умов договору, чим порушив норми Закону України "Про захист прав споживачів" та ЦК України.

Рішенням суду від 05 грудня 2011р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не повно з'ясовані обставини справи, не застосований закон, який підлягає застосування, помилково зазначено про отримання кредиту у сумі 70 000доларів США.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 7 вересня 2005р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого позивачу був наданий кредит у сумі 35 000 доларів США строком до 30 серпня 2007р. з виплатою 16% річних (с.с.5-7).

- 2 -

У забезпечення кредитного договору в цей же день сторони уклали договір іпотеки (с.с.11-14).

У подальшому сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди, якими збільшувався розмір наданих позивачу кредитних коштів.

Зокрема, додатковою угодою № 3 від 21 серпня 2008р. сторонами було погоджено, що сума кредиту по кредитному договору збільшується до 70 000 доларів США, термін повного повернення кредиту встановлюється 7 вересня 2009р., а плата за користування кредитом з 21 серпня 2008р. визначена у розмірі 18% річних (с.с.9).

Останньою додатковою угодою № 4 від 7 вересня 2009р. сторони визначили строк повернення кредиту - 9 березня 2010р. та заборгованість за кредитним договором позивача станом на 7 вересня 2009р. - 62166,89 доларів США (с.с.10).

25 березня 2009р. позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу 13 000 доларів США згідно додаткової угоди № 3 до кредитного договору від 21 серпня 2008р. (с.с.17 зворот).

2 квітня 2009р. та 29 вересня 2009р. позивачем було отримано відповідно 5 185,30 та 5 686 доларів США (с.с.73-74).

Всього позивачем було отримано кредитних коштів у сумі 67 871,30 доларів США. Вказану суму позивач визнав під час розгляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку заборгованості позивача за кредитним договором станом на 21 лютого 2011р. вона становить 73255,4 доларів США.

9 березня 2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів у підтвердження заявлених вимог.

Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду відповідає наявним матеріалам справи, доказам, які були надані сторонами, та ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансо-ва установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнико-ві у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується поверну-ти кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п. 4.3. кредитного договору передбачено, що в разі несвоєчасного надання кредиту згідно умов цього договору банк відшкодовує позичальнику документально підтверджені збитки, завдані несвоєчасним наданням кредитних коштів.

Позивачем не було надано суду доказів у підтвердження заподіяння йому збитків несвоєчасним наданням кредитних коштів на його заяву від 25 березня 2009р. та не наданням коштів у сумі 2 129 доларів США.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Такі підстави, зокрема, визначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Однак, позивачем не було наведено правових підстав, визначених вказаними нормами матеріального права, або інших правових підстав, з яких він просить припинити своє зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Постановою правління Національного банку України від 13 березня 2009р. введено

- 3 -

мораторій на задоволення вимог кредиторів строком до 15 вересня 2009р., який продовжено постановою від 10 вересня 2009р. до 15 березня 2010р. (с.с.31,78).

Постановою правління НБУ від 24 лютого 2010р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія".

Законом України "Про банки і банківську діяльність" встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідаторами, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 93 даного закону ліквідатор в процесі ліквідації банку визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить його вимоги до певної черги погашення.

Позивачем не було надано суду доказів у підтвердження того, що він у визначеному Законом України "Про банки і банківську діяльність" звертався до ліквідатора банку із своїми вимогами, як кредитор банку, і що вказані вимоги були визнані ліквідатором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні законні підстави для визнання вимог позивача, як кредитора банку, а також для визнання кредитного договору виконаним.

Оскільки позовні вимоги про припинення дії договору іпотеки, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, припинення виконавчого провадження є похідними від позовних вимог про припинення кредитного договору, тому вони також не підлягають задоволенню.

Крім того, правомірність видачі виконавчого напису була перевірена судом і рішенням суду від 30 вересня 2011р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011р., відмовлено позивачу у скасуванні виконавчого напису.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2011р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді