АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22ц/2690/9296/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Штелик С.П.
Доповідач: Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2005 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою, що зареєстрований 31.08.1984 року в Краснодонському міському РАГСі, актовий запис № 339.
В мотивування вимог посилався на те, що шлюб з відповідачем був зареєстрований 31 серпня 1984 року. Від шлюбу сторони дітей не мають. Сімейне життя з причин несумісності характерів та різних поглядів на життя не склалося. Сторони однією сім'єю не проживають, спільного господарства не ведуть, з 2000 року шлюбні відносини між ними припинені. Подальше спільне життя неможливе.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2005 року - позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований 31 серпня 1984 року у Краснодонському міському відділі ЗАГСу, актовий запис № 339 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави держмито в сумі 17 грн., звільнивши від сплати держмита ОСОБА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд неправомірно позбавив її права на участь у справі, оскільки вона не отримувала повісток про те, що розглядалася справа про розірвання шлюбу. Крім того, нотаріально посвідчена заява про згоду на розірвання шлюбу, що міститься в матеріалах справи не відповідає дійсності, оскільки вона її не надсилала. Неповне з»ясування обставин справи щодо спільного життя подружжя та їх взаємин потягло за собою ухвалення незаконного рішення.
В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримала.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що збереження сім'ї є неможливим, оскільки її існування носить формальний характер.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Виходячи з умов ст.112 Сімейного Кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, суд дійшов вірного висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами був зареєстрований 31 серпня 1984 року.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, їх шлюб носить формальний характер, а подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Натомість, такий висновок є передчасний і не базується на матеріалах справи та нормах законодавства.
Суд першої інстанції в своєму рішенні вказує на те, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, оскільки вона перебуває в Ізраїлі, але надіслала на адресу суду нотаріально посвідчену заяву, у якій проти розірвання шлюбу не заперечує. За таких обставин суд вирішив розглядати справу за відсутності відповідача та ухвалив рішення на користь позивача.
Відповідно до ст. 91 ЦПК України повістка про виклик до суду повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.
Згідно ч.1 ст. 94 ЦПК України визначений чіткій порядок вручення повісток про виклик до суду, де зазначено, що повістки про виклик, адресовані громадянам, вручаються їм під розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до суду з зазначенням часу одержання.
Задовольняючи позов, суд послався на те, що відповідач подала до суду заяву про те, що вона не заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки має постійний вид на проживання з 11.01.2000 року в Ізраїлі, спільне господарство та проживання з позивачем не веде і фактичне збереження шлюбу є неможливим.
Між тим, такий доказ не може бути визнаний судом належним та допустимим, оскільки суперечить вимогам закону , окрім того правомірність її заперечує відповідачка у своїй апеляційній скарзі.
Наразі, заява про те, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу долучена до матеріалів справи без конверта та без її реєстрації в канцелярії суду, яка у встановленому законом порядку не легалізована, дана заява не адресована до Дніпровського районного суду м. Києва та невідомо яким чином долучена до матеріалів справи в копії і не звірена судом з оригіналом.
Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення адресоване ОСОБА_1 про розгляд справи, яку було призначено на 27.07.2005 року на 16 год. 00 хв. До даного повідомлення було додано копію позовної заяви ОСОБА_2
Проте, варто зауважити, що на повідомленні відсутня адреса куди надсилалося дане повідомлення, та відсутнє зворотне повідомлення про вручення його відповідачу.
Разом з тим, ОСОБА_1 не зверталася до суду про розгляд справи за її відсутності, як того вимагають норми чинного законодавства. Окрім того, заперечуючи проти позову, відповідачка вказує на обставини, що спростовують доводи позивача щодо фактичного припинення шлюбних відносин на час ухвалення рішення та ведення спільного господарства, стверджує про існування сім»ї з веденням спільного господарства, придбання майна. Також зазначає, що, маючи вік у 65 років, гадки не мала про розірвання шлюбу з чоловіком, з яким у шлюбі прожила понад 20 років.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З наведеного убачається, що висновки суду першої інстанції є надуманими, передчасними, та такими, що не відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України, а тому позов є безпідставним.
Окрім того, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідачка вказує, що після смерті чоловіка, який помер 02 березня 2012 року дізналася про існування рішення про розірвання шлюбу.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням того, що позивач помер 02 березня 2012 року, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, колегія на підставі ч.1 ст.310 ЦПК України дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 310 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2005 року скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді