АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 22ц/2690/9018/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Козлов Р.Ю.
Доповідач: Кравець В.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Семенюк Т.А., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантанна» про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на машино-місця (гаражі) НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на -1 (мінус першому) рівні в осях 16-17 в підземному автопаркінгу по АДРЕСА_1.
В мотивування вимог посилалася на те, що 26.12.2003 року між нею та ТОВ «Сантанна» було укладено договір №214/03 про пайову участь у будівництві нерухомого майна. Згідно з умовами даного договору вона зобов'язалась здійснити пайову участь у будівництві квартири та підземних автостоянок в житловому будинку АДРЕСА_1 а відповідач, в свою чергу, зобов'язалось передати їй у власність квартиру НОМЕР_3 та машиномісця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на першому рівні підземного автопаркінгу зазначеного будинку та передати всі необхідні документи для оформлення права власності на машиномісця.
Проте, відповідач не здійснює будь - яких дій щодо передачі машиномісць та всіх необхідних документів для оформлення права власності, і у зв'язку з цим вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року - в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва в повному обсязі та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд своїм рішенням позбавляє її права власності на об'єкти нерухомого майна, які згідно законодавства безумовно повинні належати їй.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримала.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту свого порушеного права.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.
Судом встановлено, що 26.12.2003 року між позивачем та ТОВ «Сантанна» укладено договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна №214/03. Згідно з умовами даного договору позивач зобов'язалась здійснити пайову участь у будівництві квартири та підземних автостоянок в житловому будинку АДРЕСА_1, а відповідач в зобов'язалось передати позивачу у власність машиномісця НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на першому рівні підземного автопаркінгу зазначеного будинку.
Згідно умов укладеного договору, ОСОБА_1 здійснила інвестицію у вигляді грошового внеску у повному обсязі, що підтверджується довідкою ,виданою ТОВ «Сантанна».
Проте, ТОВ «Сантанна» ухиляється від виконання умов договору щодо передачі їй у власність спірних об'єктів нерухомого майна та оформленні документів необхідних для реєстрації права власності на зазначені об'єкти.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що зазначені позивачем обставини є підставою для застосування іншого, ніж визнання права власності, способу захисту.
Умовами ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та його прийняття до експлуатації.
За умовами п.3.1.5. Договору відповідач не пізніше двох місяців з моменту складання та підписання Акту державної комісії про прийняття будинку №12 і введення його в експлуатацію передати у власність позивачеві квартиру та автостоянки.
Відповідно до довідки, виданої директором ТОВ «Сантанна» від 31.01.2012 року ОСОБА_1 здійснила повний розрахунок за машиномісця (гаражі) НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на -1 (мінус першому) рівні в осях 16-17 в підземному автопаркінгу по АДРЕСА_1 у сумі 90 000,00 грн.
З наведеного слід зробити висновок, що договір, укладений між сторонами, є дійсним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
З матеріалів справи убачається, що 15.03.2012р. та 26.03.2012 року до суду надійшли заяви ТОВ «Сантанна» про визнання позовних вимог, а саме зазначає - що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, та такими, що можуть бути повністю задоволені судом, тобто за позивачем може бути визнано право власності на зазначене майно.
Натомість, статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.
Частиною першою статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті182 ЦК України, стаття четверта Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Згідно з пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що головне управління комунальної власності міста здійснює оформлення та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно і, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявленого позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право, а відмовляє в оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення права власності .
Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд вірно виходив з того, що обрання позивачкою речово-правового способу захисту права є помилковим, оскільки зазначені позивачкою обставини є підставою для застосування іншого, ніж визнання права власності способу захисту, який чітко випливає з умов, укладеного між сторонами договору.
Таким чином,суд повно та об»єктивно дослідив обставини спору, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстави до його скасування відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2012 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді