ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

   21 вересня 2006року                                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Бойченко Ю.П.,

за участю: представників позивача – Осадчої І.О., Мазан М.П., представника відповідача – Бойченко О.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Полтавської області від 07 вересня 2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року по справі № 3/129 за позовом ВАТ «Кременчукнафтопродуктсервіс» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними актів ненормативного характеру.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2004 року ВАТ «Кременчукнафтопродукртсервіс» звернулося з позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000642306/0/722 від 01.03.2004 року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 3819,15 грн., складеного за висновками перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності та податкового повідомлення-рішення №0001772306/2/2090 від 16.07.2004 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07 вересня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року, позовні вимоги ВАТ «Кременчукнафтопродуктсервіс» до Кременчуцької ОДПІ – задоволено, визнано недійсними податкове повідомлення-рішення № 0000642306/0/722 від 01.03.2004 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3819,15 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001772306/2/2090 від 16.07.2004 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 15 квітня 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 02 листопада 2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати рішення судів та постановити нове – про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку відповідача, висновки суду суперечать вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положенню про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

Судом правильно встановлено, що оператор ВАТ «Кременчукнафтопродуктсервіс»  відповідно до Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПАУ № 614 від 01.12.2000, вивела з РРО суму 3000 грн. операцією «службова видача», оприбуткувала готівку прибутковими касовими ордерами, №№ 201, 202, 203 на 1000 грн. кожний та зробила відповідні записи у касовій книзі.

В день перевірки позивача податковою інспекцією, видано готівку з каси операцією «службова видача» з оформленням прибуткового касового ордера № 203, що підтверджується документами, але запис до касової книги на час перевірки не був зроблений.

На підставі акту перевірки господарської одиниці ВАТ «Кременчукнафтопродуктсервіс» - АЗС №29 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності № 004493 від 22.02.2004 року Кременчуцькою ОДПІ відповідно до ч.1.4 ст.17, ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського харчування та послуг» було винесено податкове повідомлення-рішення №0000642306/0/722 від 01.03.2004 року про застосування штрафної санкції в сумі 4284, 15 грн.

ВАТ «Кременчукнафтопродукртсервіс» визнали штрафні санкції в частині порушення ними п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не проведення розрахункової операції на суму 25 грн. та щодо порушення п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - не друкування фіскальних звітних чеків.

При цьому позивач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій за порушення ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 3819, 15 грн.

За наслідками розгляду скарги ВАТ «Кременчукнафтопродукртсервіс» ДПА у Полтавській області зобов’язала Кременчуцьку ОДПІ направити на адресу позивача окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшеної фінансової санкції у розмірі 10000 грн.

16.07.2004р. Кременчуцька ОДПІ згідно з підпунктом "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" прийняла податкове повідомлення-рішення №00001772306/2/2090, за яким нарахувала штрафні санкції в сумі 10000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «Кременчукнафтопродукртсервіс», суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», інших нормативних актів, та встановлених по справі обставин.

Так, відповідно до п. 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, котрі здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадках використання розрахункової книжки – загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За змістом ст. 2 зазначеного Закону, місце проведення розрахунків – це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові.

Згідно з вимогами п.4.2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України» (в редакції Постанови Національного банку N311 від 01.08.2001), відокремлені підрозділи юридичних осіб, які проводять операції з приймання готівки за продані товари (роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов’язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами, ведуть касову книгу, що видається і оформляється підприємством-юридичною особою, до складу якої вони входять.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Положення, записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.

В кінці кожного робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими і видатковими касовими ордерами під розпис у касовій книзі.

Щодо конкретного часу проведення запису суми за прибутковим касовим ордером, то в Положенні ця обставина не визначено.

Грошова сума у розмірі 3000 грн. знаходилася на збереженні у сейфі в межах торгової площі приміщення відокремленого підрозділу ВАТ «Кременчукнафтопродукртсервіс», виведена з РРО операцією «службова видача» та оприбуткована прибутковими касовими ордерами.

Тому, фактично безпосередньо на місці проведення розрахунків знаходилися
грошові кошти в сумі 600,35 грн., а не 3600, 35 грн.

В розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), денним звітом слід вважати результати обліку розрахункових операцій протягом робочого дня і звіт складається по закінченні робочого дня.

На час перевірки 22.02.2004 року станом на 10 год. 45 хв. денного звіту в такому розумінні бути не могло, а тому і відповідальність згідно ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» по відношенню до ВАТ «Кременчукнафтопродуктсервіс» застосовано неправомірно.

Крім того, як правильно визначилися суди, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосований відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

В той же час, механізм застосування фінансових санкцій визначено пунктом 8 Інструкції про
порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України за № 110 від 17.03.2001 року, де зазначено, що інші штрафні (фінансові) санкції, які встановлюються нормативно-правовими актами, контроль за виконанням вимог яких покладено на органи державної податкової служби, застосовуються в частині, що не суперечить Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та в розмірах, визначених такими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з пункту 16 зазначеної Інструкції, сплата (стягнення) штрафних (фінансових) санкцій, які передбачено цією Інструкцією, та інших штрафних (фінансових) санкцій, застосування і стягнення яких чинним законодавством віднесено до компетенції органів державної податкової служби, здійснюється в порядку, визначеному відповідними законами України.

Згідно п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених саме цим Законом.

Законом України «Про систему оподаткування» (ст.ст. 14, 15) наведено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), з якого вбачається, що штрафні (фінансові) санкції за порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відносяться до податкових платежів, тому не можуть бути податковими зобов’язаннями у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на зазначене, штрафна (фінансова) санкція за ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції Закону від 01.06.2000 із змінами і доповненнями не відноситься до категорії податкового зобов’язання або податкового боргу.

Таким чином, відповідно до чинного податкового законодавства, оскільки державний податковий орган має діяти в межах своїх повноважень, він повинен у даних правовідносинах приймати такий акт ненормативного характеру як рішення, а не податкове повідомлення-рішення.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, а суд апеляційної інстанції погодився з ним, про наявність підстав для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ №0000642306/0/722 від 01.03.2004 року в частині застосування штрафної санкції в розмірі 3819,15 грн., складеного за висновками перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності та податкового повідомлення-рішення №0001772306/2/2090 від 16.07.2004 року.

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 07 вересня 2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:_______________________Шипуліна Т.М.

Судді:_______________________Карась О.В.

 _______________________Костенко М.І.

 _______________________Сергейчук О.А.

 _______________________Усенко Є.А.