К/с №К-1021/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Пилипчук Н.Г.
Шипуліної Т.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників:
позивача: Кравчук В.О.
відповідача 1: Драченка В.С., Денисенка С.О.
відповідача 2: не з’явився.
прокуратури:не з’явився.
розглянувши касаційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції
на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.11.2005 р.
у справі№ 07/673
за позовом Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції
до 1. Дочірнього підприємства "Черкаський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонера компанія "Автомобільні дороги України",
2. ЗАТ "Завод нестандартного обладнання"
за участю прокурора Черкаської області
про визнання угоди купівлі-продажу від 27.02.2003 р. №11/02 недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2005 року Черкаська ОДПІ звернулась до суду з позовом до ДП «Черкаський Облавтодор» та ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» про визнання недійною угоди купівлі-продажу від 27.02.2003 р. №11/02, укладеної між відповідачами, та стягнення з відповідача-1 в доход державного бюджету в порядку застосування наслідків визнання спірного договору недійсним 1200023,64 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що договір від 27.02.2003 р. №11/02 укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за наявності умислу на безпідставне отримання відповідачем-1 із бюджету відшкодування з ПДВ в сумі 200003,94 грн. та на несплату відповідачем-2 до бюджету 200003,94 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.05.2005 р., залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.11.2005 р., в задоволені позову відмовлено.
Черкаською ОДПІ подано касаційну скаргу на судові рішення, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову з підстав порушення норм матеріального права.
Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що судами не надано юридичної оцінки, щодо набуття права власності на товар зазначений в спірній угоді, так як в інформаційному покажчику діючих в Україні технічних умов ТУ 14-3-299-76 «Труби безшовні холоднодеформовані тонкостінні з корозійностійкої сталі марки ЄИ-502ВД» не значаться. ТУ 14-3-299-76 недійсні і використання їх при виробництві та поставці продукції не допускається
Відповідач-1 у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні суду касаційної інстанції просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій буз змін.
Відповідач-2 та прокуратура представника у судове засідання апеляційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялися, справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено у справі, 27.02.2003 р. між відповідачами укладено договір купівлі-продажу №11/02, за яким відповідач-2 зобов’язався продати відповідачу-1 3584,30 погонних метрів труб нержавіючих діаметром 12х1,0 марки сталі ЭИ 502-ВД по ТУ 14-3-299-76, а останній прийняти їх та оплатити 1200023,64 грн., з урахуванням податку на додану вартість. За умовами договору відповідач-2 мав здійснити поставку труб нержавіючих на умовах склад постачальника м.Маріуполь, вул.Лепсе,17, а відповідач-1 здійснити оплату в сумі 1200023,64 грн., в т.ч. ПДВ 200003,94 грн.
На виконання умов договору відповідач-1 платіжним дорученням №1 від 18.04.2003 р. перерахував відповідачу-2 1000000,00 грн. Факт передачі зазначеного товару покупцю підтверджується товарною накладною №26 від 28.02.2003 р., податковою накладною №31 від 28.02.2003 р.
28.02.2003 р. між відповідачами укладено договір комісії №20/02 за яким відповідач-1 доручив відповідачу-2, а останній прийняв на себе зобов’язання, здійснити за винагороду реалізацію нерезидентам України за рахунок відповідача-1 приналежного тому на праві власності майна, зазначеного в специфікації до договору, а саме труб нержавіючих діаметром 12х1,0 марки сталі ЭИ 502-ВД по ТУ 14-3-299-76 у кількості 3584,30 погонних метрів за ціною 1000019,70 грн. без ПДВ. Майно передано згідно акту прийому-передачі №1 від 28.02.2003 р.
21.03.2003 р. відповідач-2, на виконання договору комісії, уклав з американською фірмою «LOTARIOLLc» зовнішньоекономічний контракт №24/03 за яким зобов’язався продати нерезиденту України, а останній прийняти 3584,30 погонних метрів труб та здійснити оплату в сумі 5926070,80 російських рублів. Виконання контракту №24/03 підтверджується вантажною митною декларацією від 31.03.2003 р., рахунком на оплату №24 від 21.03.2003 р., а надходження коштів в Україну актом виконаних робіт та звітом комісіонеру по договору комісії №20/02, листом АКБ «Український кредитно-торговий банк» №614 від 10.04.2003 р., листом ДП «Черкаський облавтодор» від 10.09.2004 р. №09/1344, актом перевірки №273/23-108/31141625 від 27.10.2004 р.
Позивачем проведена комплексна планова документальна перевірка відповідача-1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003 р. по 01.07.2004 р. та позапланова документальна перевірка з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.01.2003 р. по 01.07.2004 р. за результатами якої складено акт №273/23-108/31141625 від 27.10.2004 р.
Перевіркою виявлені порушення відповідачем-1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2004 р. в сумі 90,00 гр. та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 450005,00 грн.
На думку позивача під час перевірки відповідача-1 встановлені порушення останнім податкового законодавства, внаслідок чого останній безпідставно отримав право на зменшення відшкодування ПДВ в сумі 200003,94 грн.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими відповідними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
У разі підтвердження факту безпідставного віднесення певних грошових сум до податкового кредиту, в межах наданих йому повноважень, мав підстави прийняти відповідне рішення, з питань зменшення відповідачу-1 суми бюджетного відшкодування та застосування санкцій за це порушення, однак цим правом не скористався.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст.49 Цивільного кодексу України є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.
За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що доводи позивача що операція з продажу 3584,30 погонних метрів труб є безтоварною, здійсненою без наміру створення правових наслідків, спірний договір не був пов’язаний з основною діяльністю відповідача-1, укладався останнім без мети отримання прибутку для придбання товару, якого фактично не існувало, в частині передачі товару не виконувався, а первинні документи є фіктивними, справжня мета обох відповідачів спрямована на безпідставне отримання першим із бюджету відшкодування з ПДВ у сумі 200003,94 грн., а другим – несплату до бюджету ПДВ в сумі 200003,94 грн., є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на діючому законодавстві та не підтверджені доказами.
Зокрема, доводи позивача не узгоджуються з приписами стт.26 ЦК УРСР, ч.1 п.2 ст.1 та п.1 ст.23 Закону України «Про підприємства в Україні», які діяли на момент укладення спірного договору, а також з п.2.1 Статуту відповідача-1.
Коло угод, які вправі укладати господарюючі суб’єкти, не визначається вичерпним переліком і не обмежується лише тими угодами, що випливають із змісту їх основної діяльності. Статут відповідача-1 також не містить обмежень, а тому останній не позбавлений права укладати інші угоди, а спірний договір не може вважатись позастатутною угодою.
За договором №11/02 від 27.02.2003 р. передача товару здійснювалась протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору на умові склад постачальника.
Відповідно до ч.1 ст.128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Факт передачі зазначеного товару покупцю підтверджується накладною №26 від 28.02.2003 р. та податковою накладною №31 від 28.02.2003 р., витягом із книги обліку придбання товарів (робіт послуг) відповідача-1, які відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, доводи позивача що невивезення покупцем товару з місця придбання свідчить про укладення договору без наміру на його виконання не підтверджені.
В основу доводів позивача щодо недійсності договору купівлі-продажу №11/02 від 27.02.2003 р. покладені не ті дії, які сторони вчинили при його укладення та виконанні, а які вони здійснювали за іншими договорами, зокрема за договором комісії №20/02 від 28.02.2003 р. та зовнішньоекономічному контракту №24/03 від 21.03.2003 р. Однак доказів визнання недійсними зазначених договорів суду не надано.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Листи № Д 2537 від 28.11.2003 р., №Д/391 від 29.03.2005 р., №Д/331 від 18.03.2005 р., № Д/474 від 11.04.2005 р. Державного науково-дослідного та конструкторсько-технічного інституту трубної промисловості ім.Я.Ю.Осади та №6-19/148 від 24.03.2005 р. ДП «Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» відповідно до яких технічні умови ТУ 14-3-299-76, що зазначені у вантажній митній декларації від 31.03.2003 р., не оформлялись та в дію не вводились, а на труби нержавіючі існували технічні умови ТУ 14-3-299-73, не спростовують наявність труб нержавіючих, які були предметом продажу за спірним договором, та не доводять укладання договору з метою, що суперечить умовам держави та суспільства.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, правильно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли висновку про відсутність доказів, які б підтверджували укладення договору №11/02 від 27.02.2003 р. всупереч діючим нормам прав та моральним засадам суспільства, або є безтоварною операцією і не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підстави для визнання його недійсним відповідно до ст.49 ЦК УРСР відсутні, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню і вимога про стягнення в доход держави з відповідача-1 1200023,64 грн.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.11.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
Н.Г.Пилипчук
Т.М.Шипуліна
О.І.Степашко
Повний текст ухвали складено 07.07.2006 р.