УХВАЛА
іменем України
24 липня 2007 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських
Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Юненка М. О., Нікітіна Г.В.,
за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України підполковника юстиції Дацюка Є.В., захисника-адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника - адвоката ОСОБА_2, старшого помічника військового прокурора Харківського гарнізону Павленка В.В., на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 13 квітня 2007 року, яким військовослужбовця військової частини А0785 підполковника
ОСОБА_3, який народивсяІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Харкові, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 1994 і 2002 років народження, раніше не судимого, мешкає за адресою АДРЕСА_1,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 того ж Кодексу до п'яти років обмеження волі.
ОСОБА_3 визнано винним у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.
справа № 11-37/2007 головуючий у суді 1-ї інстанції Чопенко Я.В.
Близько 11 години 23 серпня 2006 року громадянка ОСОБА_4 звернулася до громадянина ОСОБА_5відвести її на автомобілі додому для того щоб віддати паспорт чоловіку - ОСОБА_3 Через 30 хвилин вони під'їхали до будинку АДРЕСА_1, в якій проживали ОСОБА_3 У вказаній квартирі між громадянами ОСОБА_5 і ОСОБА_3 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 навмисно наніс ОСОБА_5 декілька ударів в грудну клітину і кулаком у голову. З метою припинити конфлікт, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 вийшли з квартири і почали спускатися вниз. На сходовій площадці між першим і другим поверхами ОСОБА_3 наздогнав ОСОБА_5і, продовжуючи конфлікт, навмисно наніс останньому сильний удар рукою в голову, від якого ОСОБА_5 впав на майданчик першого поверху.
В наслідок цих дій ОСОБА_5 заподіяна тяжка відкрита черепно-мозкова травма з вдавленим переломом кісток у лівій тіменно -скроневій області із забоєм головного мозку, з осередком забою-роздроблювання лівої скроневої долі, тобто тяжкі тілесні ушкодження. 6 вересня 2006 року від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер у лікарні.
В апеляції захисник - адвокат вважає призначене покарання ОСОБА_3 таким, що не відповідає особі засудженого та просить призначити умовну міру покарання.
В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що під час досудового та судового слідства ОСОБА_3давав послідовні пояснення та щиросердно покаявся у скоєному. Не в повній мірі враховані судом данні про особу засудженого, а також позитивні характеристики по службі і по місцю проживання. Безпідставно послався суд у вироку на висновки комісійної експертизи від 12 лютого 2007 року, оскільки проведена вона була лише по документам без виїзду експертів на місця події.
В апеляції прокурор не оспорюючи доведеності вини засудженого та кваліфікації скоєного, просить вирок скасувати за невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і призначити засудженому сім років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував суспільну небезпечність скоєного та непослідовні пояснення ОСОБА_3, які свідчать, що він не став на шлях виправлення і підлягає ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення засудженого ОСОБА_3, захисника - адвоката ОСОБА_1, прокурора, на підтримання кожним своєї апеляції, а також: перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які об'єктивно викладені у вирокові.
Твердження захисника-адвоката, що при призначенні покарання суд не врахував данні про особу ОСОБА_3 не відповідають викладеному у вирокові.
Так, призначаючи покарання суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3 позитивно характеризується по службі та за місцем проживання, щиросердно покаявся у скоєному, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілому.
З урахуванням зазначених обставин судом й прийнято рішення про призначення ОСОБА_3 більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.
В супереч твердженням в апеляції суд також обґрунтовано прийняв за основу висновки комісійної судово-медичної експертизи від 12 лютого 2007 року про тілесні ушкодження та причини смерті ОСОБА_5Так, у розпорядження експертів, як це вбачається з матеріалів кримінальної справи, були надані медичні документи хворого, рентгенологічні знімки, а також сама кримінальна справа з протоколами відтворення обстановки та обставин події. При проведенні дослідження експертами використовувалися, крім іншого, і протоколи огляду місця події з фототаблицями. Враховані також: були і висновки експертизи від 25 вересня 2006 року. Для роз'яснення і доповнення висновків експерти ОСОБА_6, ОСОБА_7і ОСОБА_8 були допитані в суді, що відображено в протоколі судового засідання.
Таким чином, думка адвоката про необ'єктивність висновків судово-медичної експертизи по справі є помилковою.
Не підлягає задоволенню й прохання прокурора про скасування вироку за м'якістю призначеного покарання.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виконуючи зазначені вимоги закону, судом першої інстанції при призначенні покарання були враховані як суспільна небезпечність скоєного, так і заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, які стали причиною смерті потерпілого.
Отже, суддів військового апеляційного суду приходить до висновку, що покарання ОСОБА_3 за своєю суворістю відповідає особі засудженого та прийнято з урахуванням обставин справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 13 квітня 2007 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції адвоката та військового прокурора - без задоволення.