УХВАЛА
Іменем України
9 серпня 2007 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських
Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Юненка М. О., Нікітіна Г.В.,
за участю старшого прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України підполковника юстиції Дацюка Є.В., засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, військового прокурора Харківського гарнізону Панасенка П.П., на вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 8 червня 2007 року, яким військовослужбовця Харківського університету Повітряних Сил підполковника медичної служби
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Визирка Комінтернівського району Одеської області, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, мешкає за адресою АДРЕСА_1, на посаді голови лікарсько-льотної комісії з серпня 2005 року, засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в розмірі 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 грн. За ч. 1 ст. 368 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
ОСОБА_1 визнано винним у складанні завідомо неправдивих документів і внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.
справа № 11-45/2007 головуючий у суді 1-ї інстанції Протасов В.І.
У листопаді 2006 року до ОСОБА_1 з проханням допомоги в отриманні медичних довідок для здачі екзамену в ДАІ і отримання посвідчення водія курсантами 3 і 4 курсів 3-го факультету Харківського університету Повітряних Сил звернувся викладач зазначеного учбового закладу ОСОБА_2Останній при цьому передавОСОБА_1 анкетні данні та фотокартки курсантів. Не зважаючи на те, що поліклініка університету не має відповідного дозволу на проведення медичного огляду кандидатів у водії, ОСОБА_1, без проведення медичного огляду курсантів, заповнив 56 довідок, підписав їх та, як голова лікарсько-льотної комісії, завірив печаткою «Військово-лікарська комісія Харківського університету Повітряних Сил». В послідуючому віддав їх ОСОБА_2для передачі курсантам 3-го факультету університету.
В апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію скоєного ним, просить скасувати вирок військового суду Харківського гарнізону, провадження по справі закрити й звільнити його від кримінальної відповідальності згідно Закону України «Про амністію». При цьому посилається на те, що він є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС
Військовий прокурор, не заперечуючи в апеляції правильність засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України, просить вирок скасувати в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 368 того ж Кодексу та постановити нове рішення з призначенням засудженому покарання у вигляді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посаду на строк до двох років.
В обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що рішення суду про виправдування ОСОБА_1 за отримання хабара не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому прокурор посилається на пояснення свідків - курсантів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших, які здавали гроші і передали їх ОСОБА_2 для оформлення медичних довідок. Також апелянт посилається на пояснення ОСОБА_2, який для оформлення медичних довідок передавОСОБА_1 зібрані курсантами гроші, фотографії та анкетні дані, а через деякий час отримав заповнені засудженим довідки.
Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення ОСОБА_1, прокурора, на підтримання кожним своєї апеляції, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які об'єктивно викладені у вирокові.
Що стосується твердження прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_1 в отриманні хабаря в розмірі 3 030 грн., то воно не відповідає зібраним по справі доказам.
Так, свідок ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснив, що у середині жовтня 2006 року зібрав з курсантів 4-го курсу 3-го факультету по 60 грн. і передав ці гроші в сумі 1 980 грн. ОСОБА_2, а в листопаді отримав від останнього 33 довідки.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4, пояснив, що в кінці жовтня 2006 року зібрав з 23 курсантів 3-го курсу 3-го факультету анкетні дані, фотокартки і гроші в сумі 1 610 грн., та передав все це підполковнику ОСОБА_2, а через тиждень отримав у останнього відповідну кількість довідок.
Не зважаючи на послідовність пояснень зазначених свідків, як на досудовому слідстві, так і в суді, не можна категорично стверджувати про те, що зібрані ними гроші і в зазначеній сумі були переданіОСОБА_1 за оформлення медичних довідок.
Свідок ОСОБА_2 у своїх поясненнях під час досудового і судового слідства в частині передачі грошейОСОБА_1 давав непослідовні пояснення. Остаточно в судовому засіданні він пояснив, що отримав від командирів груп курсантів ОСОБА_3 і ОСОБА_4а пакети з документами для оформлення медичних довідок. Припускає, що в цих конвертах були й гроші, але конверти не відкривав і гроші не перераховував. Конверти залишив на столі в кабінеті ОСОБА_1 Яким чином і хто розпорядився грошима йому не відомо.
У свою чергу ОСОБА_1 постійно наполягав на непричетності до збору та отримання грошей за оформлення медичних довідок.
В супереч викладеному в апеляції прокурора, судом першої інстанції дана правильна правова оцінка поясненням свідків в сукупності з іншими доказами.
Оскільки, заперечення ОСОБА_1 проти пред'явленого обвинувачення в отриманні хабара та суперечності в поясненнях ОСОБА_2 не були усунуті під час судового слідства, а можливість збору інших доказів вини ОСОБА_1 вичерпана, то суд обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність обвинувачення за ч. 1 ст. 368 КК України.
Що стосується прохання засудженого про скасування вироку, закриття провадження по справі і звільнення його від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії, то воно заслуговує на увагу.
Відповідно до п. ж ст. 1 та ст. 6 Закону України «Про амністію» звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, засуджені за умисні злочини, за які законом передбачено покарання
менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, які є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи і підпадають під дію Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами або розглянуті, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.
З дослідженого в суді посвідчення серії Б № 237942, виданого Сумським облвиконкомом 22 листопада 1994 року, вбачається, що ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Із огляду на наведене колегія суддів військового апеляційного суду визнає право засудженого ОСОБА_1 на застосування до нього положень п. ж ст. 1 та ст. б Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
Згідно зі ст. 376 КПК України апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтею 6 того ж Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 8 червня 2007 року відносно ОСОБА_1скасувати.
На підставі п. ж ст. 1 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України, а кримінальну справу відносно нього - закрити.