УХВАЛА

Іменем України

14 серпня 2007 року                                                                             м.  Севастополь

Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських

Сил у складі:

головуючого    Леся В.І.,

суддів              Юненка М. О.,  Нікітіна Г.В.,

за участю старшого прокурора військової прокуратури Південного регіону України майора юстиції Сичова Е.Б.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали за скаргою військовослужбовця військової частини 2196 підполковника ОСОБА_1 на постанову про порушення відносно нього кримінальної справи,  за його апеляцією на постанову військового місцевого суду Одеського гарнізону від 13 липня 2007 року,

установила:

31 травня 2007 року за результатами прокурорської перевірки військовим прокурором Одеського гарнізону відносноОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів,  передбачених ч. 2  ст.  358 та ч. 1  ст.  190 КК України.

З липня ц.р. заявник оскаржив постанову про порушення кримінальної справи,  вказуючи на безпідставність її порушення,  та просив скасувати прийняте прокурором рішення.

Постановою військового місцевого суду Одеського гарнізону від 13 числа того ж місяця в задоволенні скарги заявника відмовлено.

В апеляції ОСОБА_1 просить скасувати зазначену постанову з підстав порушення судом норм кримінально-процесуального законодавства,  а матеріали направити на новий судовий розгляд.

справа № 11- 50/2007                             головуючий у суді 1-ї інстанції Деркачов О.В.

Мотивуючи свою позицію ОСОБА_1посилається на недостатність підстав до порушення кримінальної справи,  відсутність в його діях складу злочину та необґрунтованість кваліфікації його дій за ч. 2  ст.  358 КК України за ознаками повторності.

Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В.,  заявникаОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2 на підтримання апеляції,  думку прокурора,  який пропонував залишити апеляцію без задоволення,  а також; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції,  колегія суддів військового апеляційного суду вважає,  що апеляція задоволенню не підлягає,  з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1  ст.  94 КПК України,  приводами до порушення кримінальної справи,  крім іншого,  є безпосереднє виявлення слідчим,  прокурором ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках,  коли є достатні дані,  які вказують на наявність ознак злочину.

З постанови військового прокурора Одеського гарнізону від 31 травня 2007 року вбачається,  що відносно військовослужбовця військової частини 2196 підполковникаОСОБА_1 за ч. 2  ст.  358 та ч. 1  ст.  190 КК України порушено кримінальну справу.

Підставою для цього були дані про наявність ознак злочину,  виявлені під час прокурорської перевірки додержання посадовими особами Котовського прикордонного загону вимог законодавства про використання бюджетних коштів.

Згідно з постановою військового прокурора про порушення кримінальної справи,  ОСОБА_1 під час перебування у відрядженні в м.  Києві в період з 4 вересня по 4 жовтня 2006 року,  проживаючи в приватній квартирі громадянки ОСОБА_3 за адресою:АДРЕСА_1,  дістав незаповнений бланк квитанції готелю - ВАТ «Готель Мир» і незаповнений бланк корінця до прибуткового касового ордеру та вніс до незаповнених бланків інформацію про нібито його проживання в кімнаті № 232 вказаного готелю в період з 3 вересня по 4 жовтня 2006 року та сплату до каси готелю 3 306 грн. Після прибуття до місця служби склав «Звіт про використання коштів,  наданих на відрядження або під звіт»,  додавши до цього звіту зазначені вище документи та подав їх до фінансової служби прикордонного загону.

Оскільки законом передбачена кримінальна відповідальність за підробку документів,  їх використання,  а також,  заволодіння чужим майном,  то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку,  що кримінальна справа була порушена прокурором при наявності для цього достатніх приводів та підстав.

Що стосується доводівОСОБА_1 про відсутність в його діях складу злочину та неправильної кваліфікації скоєного за ч. 2  ст.  358 КК України за ознаками повторності,  то вони можуть бути перевірені тільки при розгляді справи по суті,  як це передбачає  ст.  236-8 КПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів військового апеляційного суду вважає,  що рішення судді про відмову в задоволенні скаргиОСОБА_1 на постанову прокурора є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись  ст.   ст.  366,  377 КПК України,  колегія суддів військового апеляційного суду

ухвалила:

Постанову військового місцевого суду Одеського гарнізону від 13 липня 2007 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення відносно нього кримінальної справи залишити без зміни,  а апеляцію заявника - без задоволення.