ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
УХВАЛА
“02” серпня 2006 р. Справа № А-03/237-05
к/с № К-9938/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Пилипчук Н.Г.
Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Степашка О.І.
при секретарі судового засідання Буряк І.В.
за участю представників:
позивача: Чурсіна В.В., дов.від 16.01.2006р. № 53
відповідача не з’явився
розглянувшиу відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків
у м. Харкові
наухвалу Харківського апеляційного
господарського суду
від 06.09.2005р.
та рішення господарського суду Харківської області
від 29.06.2005р.
у справі №-03/237-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Торговий Дім Харківнафтопродукт”
до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові
про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Харківнафтопродукт” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя- Подобайло З.Г.) від 29.06.2005р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий Олійник В.Ф., судді: Гончар Т.В., Істоміна О.А.) від 06.09.2005р. у справі № А-03/237-05 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 03.03.2005р. № 200842/0 про визначення суми податкового зобов’язання у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1700,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 01.04.2005р. № 200842/1 про визначення суми податкового зобов’язання у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1700,00грн., стягнуто із Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий «Дім Харківнафтопродукт» 203,00грн. судових витрат.
Зазначені судові рішення мотивовано невідповідністю оспорюваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства України.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції та ухвалою апеляційного господарського суду звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказана касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.129 Конституції України, п.3 ст.3, ст.12 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Ухвалою Вищого господарського суду від 14.11.2005р. вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана для розгляду Вищому адміністративному суду України.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких проти доводів скаржника заперечує, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вважає обгрунтованими та просить у її задоволенні відмовити.
Представник відповідача у судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України не скористався, про причини не явки суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийнято податкове повідомлення-рішення № 200842/0, яким відповідно до пп.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суми податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на загальну суму 1700,0 грн., за порушення п. 3, ст. 3, ст.12 Закону України „Про порядок застосування РРО у сфер, торгівлі, громадського харчування та послуг".
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку АЗС № 305 від 19.01.05 р.
Перевіркою встановлено, що в порушення п. 3 ст. 3 та ст. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. М265/95-ВР із змінами та доповненнями, підприємством здійснювалось використання реєстратора розрахункових операцій конструкторське забезпечення якого не відповідає конструкторсько-технологічнній і програмній документації виробника.
В процесі апеляційного узгодження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 20842/1 від 01.04.05 р., яким позивачу визначено до сплати податкове зобов’язання аналогічне первинному податковому повідомленню-рішенню.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши, на підставі встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні судових рішень вважає, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Оспорювані судові рішення мотивовані нормативно-правовим приписом ст. 3 п.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 р. N 265/95-ВР із змінами та доповненнями, відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
Та ст.12 вказаного вище закону, за змістом якої на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
На підставі встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи встановлена відповідність застосовуваного позивачем реєстратора розрахункових операцій вищенаведеним нормам, що підтверджується Протокольним рішенням від 26.12.2002 р. № 14 Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом було встановлено термін первинної реєстрації, в тому числі і для зазначеної моделі РРО, що використовувався позивачем до 01.04.2003 року і це знайшло відображення у Державному реєстрі розрахункових операцій, затвердженому протокольним рішенням Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 21.01.2004 р. №16.
Таким чином, оскільки судовою колегією Вищого адміністративного суду України встановлена відсутність здійснення позивачем порушень нормативно-правових приписів ст. ст.3 та 12 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» то відповідно донарахування позивачу штрафних фінансових санкцій на підставі п.8 ст.17 вказаного закону визнається неправомірним.
Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує правильність висновків господарського суду першої та апеляційної інстанцій в частині невідповідності визначення податкового зобов’язання за платежем - штрафні санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сенсі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичнихабо фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно визначення, наданого у п. 1.2 вказаного закону, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Відповідно до п.1.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;
Як вбачається зі змісту ст.ст. 13-14 Закону України «Про систему оподаткування», вони містять вичерпний перелік податкових зобов’язань платника податків. Штрафні санкції, як вид податкового зобов’язання, вказаними нормами законів не предбачено.
Таким чином судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № А-03/237-05 господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2005р. та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі № А-03/237-05 – без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на рішення господарськог суду Харківської області від 29.06.2005р. та ухвалу Харківськог апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі № А-03/237-05 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 29.06.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2005р. у справі № А-03/237-05 - залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді
О.М. Нечитайло
К.В. Конюшко
О.І. Степашко
Н.Г. Пилипчук
Л.В. Ланченко