ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/2503/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін: від позивача: Від відповідача: Чорноморець Т.А. Шульга С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми «МГТ»до Начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталі Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 26.01.2012р., -
ВСТАНОВИВ:
16.02.2012р. Приватне підприємства фірма «МГТ» звернулася з позовом до Начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталі Михайлівни та просить визнати рішення №2738 від 12.09.2011р., № 2736 від 12.09.2011р., № 2737 від 12.09.2011р., №1122 від 26.07.2011р., № 296 від 26.07.2011р., № 297 від 26.07.2011р., № 299 від 26.07.2011р., № 298 від 26.07.2011р., № 313 від 04.08.2011р., № 372 від 12.09.2011р., № 373 від 12.09.2011р., №828 від 27.12.2011р., № 42 від 26.01.2012р., № 43 від 26.01.2012р., № 44 від 26.01.2012р., № 45 від 26.01.2012р., № 46 від 26.01.2012р., прийняті відповідачем протиправними та скасувати їх.
Ухвалою суду від 20.02.2012р. у даній справі позовну заяву в частині позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішень №2738 від 12.09.2011р., №2736 від 12.09.2011р., № 2737 від 12.09.2011р., №1122 від 26.07.2011р., № 296 від 26.07.2011р., №297 від 26.07.2011р., № 299 від 26.07.2011р., № 298 від 26.07.2011р., № 313 від 04.08.2011р., № 372 від 12.09.2011р., № 373 від 12.09.2011р., № 828 від 27.12.2011р. залишено без розгляду на підставі ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.46-47).
Таким чином, з урахуванням вищезазначеної ухвали суду від 20.02.2012р., предметом даного спору є визнання протиправними та скасування рішень відповідача № 42 від 26.01.2012р., № 43 від 26.01.2012р., № 44 від 26.01.2012р., № 45 від 26.01.2012р., № 46 від 26.01.2012р. за якими ухвалою суду від 13.03.2012р. судом було відкрито провадження в адміністративній справі (а.с.1-2).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на протязі 2010 року сплачував за відповідні базові періоди суми страхових внесків в повному обсязі ( в більшості періодів своєчасно), оскільки сплачені суми самостійно зараховувались відповідачем на погашення заборгованості, яка обліковувалась за карткою особового рахунку на кінець 2010р., яка нараховувала по сплаті страхових внесків, штрафних санкцій і пені. При цьому, позивач вказує, що в рішеннях відповідача не вказано за який базовий звітний період застосовані фінансові санкції, термін затримки та розмір процентної ставки, що застосовуються для розрахунків штрафу, який також не зазначений в розрахунках фінансових санкцій та пені. За таких обставин позивач вважає, що оскаржувані ним рішення прийняті з порушенням не лише порядку, а й термінів прийняття рішень, зокрема, встановлених п.9.3.2 Інструкції для застосування штрафу за прострочку платежу в 30 та 90 календарних днів. На думку позивача, оскільки строк накладення штрафу за прострочку платежу понад 90 днів пенсійним законодавством не встановлений, тому слід керуватися ст. 250 ГК України за якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня його вчинення. Відтак позивач не може бути притягнутий до відповідальності, якщо минув строк давності. Також у додаткових поясненнях від 07.05.2012р. позивач вказує на те, що з квітня по листопад 2011р. позивач своєчасно сплачував єдиний внесок, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому підстав для нарахування фінансових санкцій та пені у відповідача не було, при цьому, позивач посилається і на те, що за актом №249 станом на 07.12.2011р. у позивача існувала переплата в сумі 6538 грн. 81 коп. та відповідач своєчасно не повідомляв в установленому порядку про застосовані до позивача штрафні санкції, що є порушенням п.7.7 розділу УІІ Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». До того ж позивач зазначає, що оспорювані рішення є незрозумілими для позивача та ні за які інші періоди відповідач не мав права застосовувати штрафні санкції у зв'язку з чим вказані рішення підлягають скасуванню, так як вони не відповідають вимогам діючого законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що у період з 01.01.2011р. по 10.05.2011р. від позивача надійшли грошові кошти на сплату єдиного внеску на загальну суму 69970 грн. 70 коп., яка рахувалась як переплата, оскільки в порушення п.4 ч.2 ст. 6 Закону № 2464 позивачем за період січень-квітень 2011р. звіти до управління ПФУ не подавались. Звіти були подані за вказаний період 27.05.2011р. на загальну суму нарахованого єдиного внеску до сплати у розмірі 72201,09 грн. 27.05.2011р. у зв'язку з наявною переплатою в картках особових рахунків платника у розмірі 69970 грн. 70 коп. нарахована згідно звітів за січень-квітень 2011р. сума до сплати у розмірі 72201,09 грн. в автоматичному режимі була погашена даною переплатою, залишок недоплати (недоїмки) за квітень 2011р. склав 2230 грн. 39 коп. Зазначена недоїмка за квітень 2011р. була погашена позивачем 07.06.2011р. у урахуванням вимог ч.6 ст. 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення у зв'язку з чим і було нараховано штрафну санкцію та пеню позивачеві на підставі рішення №42 від 26.01.2012р. В подальшому також позивачем сплачувались суми єдиного внеску за відповідні базові періоди, однак за рахунок цих коштів погашалася недоїмка у порядку їх черговості виникнення, що і призвело до нарахування штрафних санкцій і пені позивачеві за рішеннями № 43, 44, 45, 46 від 26.01.2012р. Щодо норм ст. 250 ГК України відповідач зазначає, що Пенсійний фонд не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, а тому ця норма не розповсюджується на правовідносини, що виникли у сфері державного пенсійного страхування. Крім того, відповідач вказує, що ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Цю частину в контексті положень ч. 14 цієї статті слід розуміти як непоширення строків давності не лише на стягнення недоїмки, пені та штрафів у судовому порядку, а й прийняття рішення органу ПФУ про їх застосування.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.05.2012р. у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів та проведення спільної звірки взаєморозрахунків між сторонами.
07.05.2012р. представники сторін вимоги суду щодо проведення спільної звірки взаєморозрахунків не виконали, надали акти, складені кожним із сторін окремо.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що Приватне підприємство фірма «МГТ» зареєстровано в управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування за № 0424030711, що підтверджується довідкою від 17.04.2012р. (а.с.69).
26.01.2012р. начальником Управлінням Пенсійного фонду в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозовою Наталею Миколаївною були прийняті наступні рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:
- рішення № 42, за яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ПП фірми «МГТ» застосовано штраф у розмірі 227 грн. 11 коп. (10%) та нараховано пені в розмірі 24 грн. 98 коп. за період з 27.05.2011р. по 07.06.2011р. (а.с.20, 92);
- рішення № 43, за яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ПП фірми «МГТ» застосовано штраф у розмірі 41 грн. 65 коп. (10%) та нараховано пені в розмірі 6 грн. 25 коп. за період з 22.08.2011р. до 06.09.2011р. (а.с.21, 94,);
- рішення № 44, за яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ПП фірми «МГТ» застосовано штраф у розмірі 43 грн. 34 коп. (10%) та нараховано пені в розмірі 13 грн. 00 коп. за період з 20.09.2011р. до 20.10.2011р.(а.с.22, 96);
- рішення № 45, за яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ПП фірми «МГТ» застосовано штраф у розмірі 88 грн. 74 коп. (10%) та нарахувано пені в розмірі 24 грн. 84 коп. (а.с.23, 98);
- рішення № 46, за яким на підставі ч.10 та п.2 ч.11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ПП фірми «МГТ» застосовано штраф у розмірі 11 грн. 88 коп. (10%) та нараховано пені в розмірі 0 грн. 83 коп.(а.с.24, 100).
Зазначені рішення № 42-46 від 26.01.2012р. були вручені позивачеві 02.02.2012р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 03.02.2012р. (а.с.103).
Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
З 01.01.2011р. набрав законної сили Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р., яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати правильність нарахування, обчислення, повноту та своєчасність сплати єдиного внеску.
Відповідно до п.3 розділу УІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообовязове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.
Таким чином, з 01.01.2011р. відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р. позивач є платником єдиного внеску.
Частиною 2 ст. 6 та ч. 8 ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок - не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до ч. 7 та ч. 8 ст. 9 цього ж Закону, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Частиною 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що протягом 2011р. позивачем здійснювалися платежі щодо сплати єдиного внеску та подавалися звіти про нарахування єдиного внеску з порушенням термінів, визначених Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так із даних особового рахунку позивача вбачається, що за період з 01.01.2011р. по 10.05.2011р. від позивача надійшли грошові кошти на сплату єдиного внеску в загальній сумі 69970 грн. 70 коп., а саме: 12.03.2011р. - 37040,44 грн., 05.04.2011р. - 10486,57 грн., 19.04.2011р. - 11110,61 грн., 06.05.2011р. - 11292,43 грн., 10.05.2011р. - 40,65 грн.
Однак, з зв'язку з тим, що у порушення п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464 звітність за період з січня по квітень 2011р. до Управління ПФУ станом на 10.05.2011р. не подавалась позивачем, тому перерахована сума у розмірі 69970 грн. 70 коп. рахувалась як переплата відповідно до п.7.1 п.7 Порядку ведення органами Пенсійного фонду обліку надходжень сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління ПФУ 27.09.2010р. № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за № 988/18283.
Так, звіти за січень, лютий, березень, квітень 2011р. були подані позивачем до управління 27.05.2011р. на загальну суму нарахованого єдиного внеску до сплати в розмірі 72201,09 грн., а саме:
- дата реєстрації 27.05.2011р. - звіт за січень 2011р., нараховано до сплати 37170,2 грн.;
- дата реєстрації 27.05.2011р. - звіт за лютий 2011р., нараховано до сплати 12592,28 грн.;
- дата реєстрації 27.05.2011р. - звіт за березень 2011р., нараховано до сплати 11 124,59 грн.;
- дата реєстрації 27.05.2011р. - звіт за квітень 2011р., нараховано до сплати 11314,02 грн.
27.05.2011р. у зв'язку з наявною переплатою в картках особових рахунків платника в розмірі 69970 грн. 70 коп., нарахована згідно звітів за січень-квітень 2011р. сума до сплати в розмірі 72201,09 грн. в автоматичному режимі була погашена даною переплатою, залишок недоплати (недоїмки) за квітень 2011р. склав 2230 грн. 39 коп. ( 2223,47 грн. по рахунку 37,66% + 47,57 грн. по рахунку 3,6% - переплата 40,65 по рахунку 2%).
Отже, недоїмки по сплаті єдиного внеску у відповідача за квітень 2011р. станом на 27.05.2011р. становила 2230 грн. 39 коп.
Далі, 07.06.2011р. позивач сплачує єдиний внесок за травень 2011 року у розмірі 8311,78 грн. (нарахована сума до сплати по звіту від 17.06.2011р. - 8311,78 грн.). Однак, у зв'язку з наявною на 07.06.2011р. недоїмкою за квітень 2011р. у розмірі 2230,39 грн. сплачена сума була частково зарахована в погашення даної заборгованості у відповідності до вимог ч. 6 ст. 25 Закону України № 2464.
Таким чином, відповідачем, виходячи з норм ч.10 п.2, ч. 11 ст. 25 вищевказаного Закону правомірно було застосовано до позивача штрафну санкцію та нараховано пеню на недоїмку, яка виникла за квітень 2011р., виходячи з розміру несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за квітень 2011р.(2230,39 грн.) у сумі 227 грн. 11 коп. та нараховано пеню в сумі 24 грн. 98 коп. за період з 27.05.2011р. по 07.06.2011р. (11 днів затримки) на підставі рішення № 42 від 26.01.2012р. (а.с.92-93).
В подальшому позивачем за період з 07.07.2011р. по 19.08.2011р. здійснено перерахування єдиного внеску у розмірі 17933,31 грн., однак у відповідності до ч. 6 ст. 25 Закону України № 2464 сплачені суми єдиного внеску зараховувались в погашення недоїмки у порядку черговості її виникнення, а саме:
- за червень 2011р. - 07.07.2011р. сплачено 8294,16 грн. (нарахована до сплати згідно звіту від 15.07.2011р. сума 8300,16 грн.); недоїмка за травень 2011р. склала 2229,47 грн. по рахунку 37,66% та 47,57 грн. по рахунку 3,6%;
- за липень 2011р. - 08.08.2011р. сплачено 7077,15 грн., 19.08.2011р. на суму 2562 грн. (нарахована до сплати згідно звіту від 16.08.2011р. - 7072,01 грн., згідно рішень - 680 грн.); недоїмка за червень склала 416,47 грн. по рахунку 37,66%.
Станом на 22.08.2011р. позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 416,47 грн. по особовому рахунку 37,66% за червень 2011р., яка була погашена позивачем лише 06.09.2011р.
Таким чином, відповідачем, виходячи з норм ч. 10 п.2, ч. 11 ст. 25 Закону України №2464 правомірно було застосовано до позивача штрафну санкцію та нараховано пеню на недоїмку, яка виникла за червень 2011р., виходячи з розміру несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за червень 2011р. (416,47 грн.) у сумі 41 грн. 65 коп. та нараховано пеню у сумі 6 грн. 25 коп. за період з 22.08.2011р. по 06.09.2011р. ( 15 днів затримки) на підставі рішення № 43 від 26.01.2012р. (а.с.94-95).
ПП фірмою «МГТ» за серпень 2011р. сплачено 06.09.2011р. суму 7975 грн. 29 коп. (нарахована до сплати згідно звіту від 20.09.2011р. сума 7917,50 грн.); недоїмка за липень склала 433,44 грн. по рахунку 37,66%.
Станом на 20.09.2011р. позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 433,44 грн. по особовому рахунку 37,66% за липень 2011р., яка була погашена позивачем лише 20.10.2011р.
Таким чином, відповідачем, виходячи з норм ч. 10 п.2, ч. 11 ст. 25 Закону України №2464 правомірно було застосовано до позивача штрафну санкцію та нараховано пеню на недоїмку, яка виникла за липень 2011р., виходячи з розміру несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за липень 2011р (433,44 грн.), у сумі 43 грн. 34 коп. та нараховано пеню у сумі 13 грн. 00 коп. за період з 20.09.2011р. по 20.10.2011р. ( 30 днів затримки) на підставі рішення № 44 від 26.01.2012р. (а.с.96-97).
ПП фірмою «МГТ» за вересень 2011р. було сплачено єдиного внеску 20.10.2011р. суму 7833,90 грн. (нарахована до сплати згідно звіту від 18.11.2011р. в сумі 7918,23 грн., рішень від 12.09.2011р. - 536,69 грн.).
Також ПП фірмою «МГТ» за жовтень 2011р. сплачено 16.11.2011р. суму 7903,59 грн., 18.11.2011р. - сплачено 8,16 грн. (нараховано до сплати згідно звіту від 21.11.2011р. - 7768,08 грн.), недоїмка за вересень 2011р. склала 823,39 грн. по рахунку 37,66% та 64,03 грн. по рахунку 3,6%.
Станом на 21.11.2011р. позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 823,39 грн. по особовому рахунку 37,66% та 64,03 грн. по особовому рахунку 3,6% за вересень 2011р., яка була погашена позивачем 19.12.2011р.
Таким чином, відповідачем, виходячи з норм ч. 10 п.2, ч. 11 ст. 25 Закону України №2464 правомірно було застосовано до позивача штрафну санкцію та нараховано пеню на недоїмку, яка виникла за вересень 2011р., виходячи з розміру несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за вересень 2011р (823,39 грн.), у сумі 88 грн. 74 коп. та нараховано пеню у сумі 24 грн. 84 коп. за період з 21.11.2011р. по 19.12.2011р. ( 28 днів затримки) на підставі рішення № 45 від 26.01.2012р. (а.с.98-99).
ПП фірмою «МГТ» за листопад було сплачено єдиний внесок 19.12.2011р. у сумі 8253,31 грн., 27.12.2011р. - 118,80 грн. (нарахована до сплати згідно звіту від 20.12.2011р. сума 8308,08 грн.), недоїмка за жовтень склала 823,39 грн. по рахунку 37,66% та 118,80 грн. по рахунку 3,6%.
Станом на 20.12.2011р. позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 118,80 грн. по особовому рахунку 3,6% за жовтень 2011р., яка була погашена позивачем 27.12.2011р. та заборгованість по особовому рахунку 37,66% в розмірі 823,39 грн., яка станом на 27.12.2011р. не була сплачена.
Таким чином, відповідачем, виходячи з норм ч. 10 п.2, ч. 11 ст. 25 Закону України №2464 правомірно було застосовано до позивача штрафну санкцію та нараховано пеню на недоїмку, яка виникла за жовтень 2011р., виходячи з розміру несвоєчасно сплаченого єдиного внеску за жовтень 2011р (118,80 грн.), у сумі 11 грн. 88 коп. та нараховано пеню у сумі 0 грн. 83 коп. за період з 20.12.2011р. по 27.12.2011р. ( 7 днів затримки) на підставі рішення № 46 від 26.01.2012р. (а.с.100-101).
При цьому, слід зазначити, що незважаючи на те, що сума заборгованості по єдиному внеску у позивача за жовтень 2011р. становить 942 грн. 19 коп. (118,80 + 823,39), відповідачем розрахунок штрафної санкції та пені здійснений лише із доплаченої позивачем суми 27.12.2011р. у розмірі 118,80 грн.(а.с.101).
Згідно з ч. 11 та ч. 12 ст. 9 вказаного вище Закону № 2464 у разі несвоєчасної сплати або не у повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 10 п.2 ч. 11 ст. 25 Закону України № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум, крім того на суму недоїмки нараховується пеня в розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Також, відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010р. за № 994/18289 , а саме: п.п.7.2.2. п.7 розділу УІІ передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.
Із досліджених судом наявних в матеріалах справи копій оспорюваних рішень №42,43,44,45,46 від 26.01.2012р. вбачається, що зміст зазначених рішень відповідає змісту рішення, яке міститься в додатку 10 до Інструкції № 21-5.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а ч. 2 ст. 71 цього Кодексу встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ході судового засідання та при дослідженні доказів, відповідачем повністю доведено правомірність та законність прийнятих ним, як суб'єктом владних повноважень рішень № 42,43,44,45,46 від 26.01.2012р. щодо застосування до позивача фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з квітня 2011р. по листопад 2011р., що підтверджено наявними в матеріалах доказами, в тому числі і картками особового рахунку платника, які наявні у справі.
Позивач у судовому засіданні та на запитання суду не зміг спростувати доводів відповідача про наявність у нього заборгованості по сплаті єдиного внеску у період з квітня 2011р. по листопад 2011р. та надати відповідних доказів, які б свідчили про своєчасну сплату платежів, які наведені відповідачем та досліджені судом у ході судового розгляду справи.
При цьому, судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що у оспорюваних рішеннях відповідача не вказано за який базовий звітний період застосовані фінансові санкції, термін затримки та розмір процентної ставки, що застосовуються для розрахунків штрафу, оскільки з досліджених судом змісту цих рішень вбачається період за який застосовано фінансову санкцію та пеню (а.с.92-101).
Також не можуть бути покладені в основу даного рішення і твердження позивача про те, що строк застосування до нього адміністративно-господарської санкцій, встановлений ст. 250 ГК України сплинув, а тому відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафну санкцію та пеню, оскільки у відповідності до ч.1 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. У даних правовідносинах Пенсійний фонд не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, тому застосування норм ст. 250 ГК України є помилковим та безпідставним, оскільки порядок та умови застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011р. При цьому, посилання позивача на те, що строк позовної давності у відповідності до ч.15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо стягнення недоїмки пені та штрафів не застосовується, оскільки поняття «стягнення» та «застосування» не є тотожними спростовується п.16 ст. 25 Закону України № 2464, яким передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Не може бути підставою для скасування рішень і твердження позивача про те, що рішення відповідача для позивача є незрозумілим, оскільки таке твердження спростовано дослідженими матеріалами справи та сама підстава того, що рішення є незрозумілим не може свідчити про незаконність та неправомірність прийнятих оспорюваних рішень.
Також не підтверджено і доводи позивача в судовому засіданні про те, що позивача несвоєчасно повідомили про застосовані до нього фінансові санкції та пеню, оскільки з копії поштового повідомлення від 03.02.2012р. видно, що оспорювані рішення були направлені на адресу позивача відповідачем та вручені позивачеві 02.02.2012р. (а.с.102-103).
Не приймаються до уваги і акти звірки, надані на вимогу суду щодо проведення спільної звірки взаєморозрахунків, оскільки акти звірки, складені в односторонньому порядку не можуть прийматися судом як належні докази на користь тієї чи іншої сторони.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Вирішуючи позовні вимоги щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що у відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Виходячи з вищенаведеного та з аналізу досліджених судом наведених вище обставин справи та наданих суду доказів вбачається, що відповідач у відповідності до вимог закону, наявності встановленої судом у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску у період з квітня по листопад 2011р. правомірно застосував до позивача штрафні санкції та пеню за оспорюваними позивачем рішеннями. Прийняті відповідачем рішення № 42,43,44,45,46 від 26.01.2012р. відповідають Конституції України та Законам України, а також прийняті у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України.
За викладеного, суд приходить до висновку про те, що підстави для визнання протиправними та скасування рішень відповідача № 42, 43,44,45,46 від 26.01.2012р. у адміністративного суду відсутні, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що у відповідності до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин, з урахуванням ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати покладаються на позивача, оскільки рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Приватного підприємства фірми «МГТ» до Начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області Морозової Наталі Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 26.01.2012р.- відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 14.05.2012р
Суддя С.О. Конєва