К/С № К-771/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
позивача: Коссе Д.Д.
відповідача: Мехеди О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуБаштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області
на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р.
у справі № 6/438
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елевер"
до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2005 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р., скасовано рішення Баштанської МДПІ № 0000022400/0 від 18.06.2004 р.
Постанова мотивована тим, що перебування у податковій заставі активів на суму, що перевищує суму боргу – 2053 грн. суперечить Конституції України, що встановлено рішенням Конституційного суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 . Крім того, передача молока здійснювалась у межах правовідносин, що регулюються законодавством про працю, а тому, не підлягали письмовому узгодженню з податковим органом.
Баштанська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та зобов’язати Одеський апеляційний господарський суд направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що посилання суду на Цивільний кодекс України є неправомірним виходячи із приписів ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України. Неправомірним також є посилання на Закон України "Про заставу", тому що у даному випадку мова йде про податкову заставу. Згідно із вимогами п. 2.1. Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 28.08.2001 р. № 338, та згідно із п.п. 8.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" молоко, як продукція, перебувало у податковій заставі.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні уточнив вимоги касаційної скарги та просив судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, як законні та обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Здійснивши перевірку позивача податкова інспекція встановила, що в період дії податкової застави на суму 40400 грн., яка виникла у зв’язку з існуванням станом на 01.11.2001 р. податкового боргу в сумі 2053,02 грн., позивачем без отримання попереднього згоди податкової інспекції було реалізовано молоко в рахунок розрахунків із заробітної плати з працівниками підприємства на загальну суму 2400 грн. та здійснено операцію по обміну пшениці вагою 4300 кг на суму 1338 грн. на деревину. Сума відчуженого майна склала 6960 грн.
У зв’язку з порушенням вимог п.п. 8.6.1 "а" п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідно до п.п. 17.1.8. п. 17.1. ст. 17 вказаного закону до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 100 % реалізованих активів, про що прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022400/0 від 18.06.2004 р.
За приписами п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ. реалізація товарно-матеріальних цінностей платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, підлягає письмовому узгодженню з податковим органом.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для застосовування до позивача відповідальності за порушення вищевказаної норми закону.
Відповідно до п 8.6.1. платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Судами було правильно враховано, що позивачем відчужувалося молоко в рахунок заробітної плати у натуральній формі, що не є згідно із законом операцією, яка підлягає письмовому узгодженню з податковим органом, а також те, що молоко, як товарна продукція, не входило до переліку продукції, яка була описана з метою забезпечення погашення податкового боргу рішенням № 16 від 03.07.2002 р. Обмін пшениці на деревину був здійснений на одну й ту саму вартість, що не призвело до зміни вартості майна, належного позивачу.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій стосовно необхідності задоволення позовних вимог узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Доводи відповідача в касаційній скарзі про неправомірне застосування судом апеляційної інстанції норм ЦК України суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки судом до податкових відносин ці норми застосовані не були. Суд, послався на норми ЦК України з метою надання правової оцінки операціям, мова про які йде у ст. 8 Закону № 2181-ІІІ. Норми Закону України "Про заставу" при вирішення даного спору судами не застосовувалися.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2005 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 02.10.2006 р.