Справа № 11-333/2008 р. Головуючий у І інстанції Шляхов В.І
Категорія ст. 186 ч. 3 КК Доповідач Зенченко Т.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 червня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого - судді Широян Т.А.
суддів - Зенченко Т.С., Борисенка І.П.
з участю прокурора - Басюка С.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора Ріпкинського району на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сенюки Ріпкинського району Чернігівської області, громадянин України, освіта повна загальна середня, розлучений, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2), непрацюючий, мешканець с. Петрики Ріпкинського району Чернігівської області, в силу ст. 89 КК України не судимий
засуджений за ст. 186 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Сенюки Ріпкинського району Чернігівської області, українець, громадянин України, освіта повна загальна середня, не одружений, не працює, мешканець с. Петрики Ріпкинського району Чернігівської області, раніше судимий: 09.08.2002 року за ст.ст. 69, 104, 187 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки; 25 грудня 2003 року за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України з призначенням покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі; 10 липня 2007 року звільнений від відбуття покарання умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 16 днів
засуджений за ст. 186 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 25.12.2003 року і остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
У солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 300 гривень на відшкодування матеріальної шкоди і 500 гривень у відшкодування моральної шкоди, а всього 800 гривень.
Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані судом винними в тому, що 25 листопада 2007 року , приблизно о 14 годині вони за попередньою змовою між собою про спільне вчинення злочину, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу проникли у будинок АДРЕСА_1 та застосувавши насильство, що виразилося у спільному утриманні рук ОСОБА_3 і не є небезпечним для її життя і здоров'я, відкрито викрали з її рук 100 грн. і з кишені верхнього одягу 200 грн., чим завдали потерпілій збитки на суму 300 грн.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляцію в частині призначення покарання засудженому ОСОБА_1.. Прокурор в апеляції не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого, кваліфікації його дій, вважає, що вирок підлягає зміні у зв'язку з тим, що покарання призначене ОСОБА_1. за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. ОСОБА_1 на спеціалізованих медичних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності не притягувався, являється ліквідатором аварії на ЧАЕС. Під час досудового і судового слідства ОСОБА_1 повністю визнав вину в вчиненні злочину, розкаявся. Викладені обставини істотно знижують ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_1злочину, дають підстави для застосування до засудженого ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 186 ч.3 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який апеляцію прокурора не підтримав, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Самі засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними себе визнали повністю як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні та докладно розповідали про обставини скоєння грабежу.
Фактичні обставини справи, доведеність винності та кваліфікація дій засуджених у судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі підсудними не оспорювались і згідно ст. 299 КПК України не досліджувались.
Дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 186 КК України.
Посилання прокурора проте, що засудженому ОСОБА_1. обрано надто суворе покарання і необхідно застосувати ст. 69 КК України, позбавлені підстав.
Як роз'яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” ( зі змінами, внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 року № 18) згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Крім того, при застосуванні ст. 69 КК України необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувались особи при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Суд, при розгляді справи по обвинуваченню ОСОБА_1 прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні йому покарання.
Вказані обставини на які посилається прокурор в апеляції, судом першої інстанції враховані та засудженому призначено покарання в мінімальному розмірі, передбаченою санкцією ч. 3 ст. 186 КК України.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1., відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи і є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1. колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора Ріпкинського району залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Головуючий:
Судді: