УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/3726/11Головуючий суду першої інстанції:Уржумова Н.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"28" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р. В.

СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г.

При секретаріГуляєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз», ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервісгаз», ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2012 року провадження по справі закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою суду Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права та порушення норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Банку, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Закриваючи провадження по справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що унеможливлює повторний розгляд справи.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.

При апеляційному перегляді справи встановлено, рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації українських банків від 09.06.2010 року задоволено позов акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ТОВ «Фірма «Сервісгаз», ОСОБА_8, ОСОБА_7, закритого акціонерного товариства «Сімферопольський машинобудівельний завод «Прогрес» про стягнення боргу у розмірі 26614937,44 грн. (еквівалентно 3360726 доларам США) за договором невідновлювальної кредитної лінії № 10 від 23.04.2007 р., укладеним між Банком та Товариством.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи положення ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

З поданої до Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим позовної заяви вбачається, що Публічний акціонерний банк «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма « Сервісгаз» та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З роз'яснень, які містяться у п. 38 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», слідує, що у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (ст. 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судового порядку.

Абзац другий п. 39 цієї Постанови містить роз'яснення, відповідно до якого набуття права власності на предмет іпотеки ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи вказані положення цивільного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають розгляду в судовому порядку незалежно від наявності рішення третейського суду про стягнення заборгованості по кредитному договору, оскільки предметом цього позову є задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, які не були і не могли бути предметом розгляду третейського суду.

Збільшена сума боргу за вказаним договором порівняно з сумою, яка вже стягнута з відповідачів за рішенням третейського суду, не є перешкодою для розгляду цієї справи, оскільки внаслідок невиконання вимог договору по своєчасному погашенню кредита згідно з розрахунком борг з того часу збільшився.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, на підставі ст. 311 ЦПК України оскаржена ухвала підлягає скасуванню в апеляційному порядку з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Ухвалу Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 березня 2012 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Бондарев Р. В Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г.