РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/3422/2012Головуючий суду першої інстанції:Савранська Т.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.
РІШЕННЯ
"28" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБондарева Р. В.
СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г.
При секретаріГуляєвій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що сторони не підтримують подружніх стосунків, не мають спільних інтересів, між ними втрачено почуття любові та поваги один до одного, майже рік проживають окремо.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржене рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем визначених у позовній заяві обставин щодо неможливості подальшого спільного життя подружжя та збереження шлюбу.
Проте такого висновку суд дійшов всупереч вимогам закону та матеріалам справи.
Судом встановлено, що сторони з 28 вересня 2007 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають неповнолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що більше року сімейні стосунки з чоловіком припинені, та з цього часу вони проживають окремо один від одного. В сім'ї часто виникають непорозуміння, а тому вважає, що сім'я розпалась остаточно, відновлена бути не може.
Відповідно до положень частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3 та 4 статті 56 вказаного Кодексу передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу , якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них , інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як слідує з роз'яснень у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішені позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя , вживати заходів до примирення подружжя у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу.
Отже, враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, покладення судом першої інстанції в ухваленому рішенні обов'язку збереження сім'ї на одного із подружжя при наявності на це його категоричного заперечення не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам вказаних статей СК України.
При апеляційному перегляді справи було встановлено, що ніяких спроб для того, щоб зберегти сім'ї ніхто з подружжя під час окремого проживання не робив, інтересу до подальшого спільного життя у шлюбі сторони не мають.
Вказане підтверджується поясненнями позивачки та відповідача ОСОБА_8, який в суді апеляційної інстанції погодився на розірвання шлюбу.
За таких обставин судова колегія вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу відповідають дійсній волі дружини та чоловіка.
Однак місцевий суд при вирішенні справи не звернув увагу на ці обставини і всупереч вимогам наведених норм матеріального закону дійшов хибного висновку щодо можливості примирення сторін і збереження сім'ї, поклавши тим самим на позивачку такий обов'язок при наявності на це її категоричного заперечення.
З огляду на наведене оскаржене рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову на підставі пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В суді апеляційної інстанції позивачка пояснила, що вона після розірвання шлюбу бажає залишити собі шлюбне прізвище.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивачки, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на її користь підлягають стягненню судові витрати у розмірі 106,15 грн., сплачені при зверненні до суду з зазначеним позовом та апеляційною скаргою, а також на користь держави 61,80 грн., недоплачені позивачкою при зверненні до суду з позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_7), зареєстрований 28.09.2007 року у відділі реєстрації актів громадського стану Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, актовий запис № 562 - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 за її вибором залишити її шлюбне прізвище «ОСОБА_7».
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 на відшкодування судових витрат 106,15 грн., а на користь держави судовий збір в розмірі 61,80 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.
Бондарев Р. В. Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г.