ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-27/5027-2012 21.05.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 12 995, 94 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача не з'явились;
від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 01.04.2012 року;
від третьої особи не з'явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 12 995, 94 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.03.2009 року на вул. Джамбула біля буд. № 59 в м. Ужгород сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 станом на момент даної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 року було порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винного у скоєнні ДТП -гр. ОСОБА_1, та призначено до розгляду на 21.05.2012 року.
Крім того, витребувано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо того, чи було застраховано станом на 23.03.2009 року цивільно-правову відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу -Фіат, д/н НОМЕР_1.
10.05.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли витребувані судом відомості.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання 21.05.2012 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2012 року подав відзив на позов, відповідно до якого заперечував проти розміру позовних вимог зазначаючи, що позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування було використано невірний коефіцієнт зносу транспортного засобу. У зв'язку із зазначеним, розмір страхового відшкодування з урахуванням коректного коефіцієнту зносу та з вирахуванням франшизи становить 11 885, 03 грн.
Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З довідки Відділу ДАІ та АТІ з обслуговування м. Ужгород УДАІ УМВС України в Закарпатській області вих. № 1215 від 27.03.2009 року та Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2009 року по справі № 3-2911/09 вбачається, що 23.03.2009 року близько 20 год. 30 хв. на вул. Джамбула біля буд. № 59 в м. Ужгород, гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом не переконався у відсутності небезпеки та допустив зіткнення з автомобілем Хундай, д/н НОМЕР_2, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2009 року по справі № 3-2911/09 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та оголошено йому усне зауваження.
Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Хундай, д/н НОМЕР_2, був застрахований на підставі договору № 183268 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 13.03.2009 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Просто-страхування»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_3, за договором страхувальник.
Із матеріалів справи вбачається, що 13.05.2009 року було проведено автотоварознавче дослідження (звіт № 17/4222 товарознавчого дослідження транспортного засобу), згідно висновку якого матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Хундай, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 12 395, 05 грн. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 13 505, 94 грн.
Як вбачається із страхового акту Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»від 13.07.2009 року, позивачем було вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 13 505, 94 грн.
На виконання умов договору № 183268 серії АТК добровільного страхування транспортних засобів від 13.03.2009 року, позивач здійснив виплати страхового відшкодування у розмірі 13 505, 94 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером від 23.07.2009 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається (інформація з ЦБД МТСБУ від 07.05.2012 року), що відносно транспортного засобу Фіат, д/н НОМЕР_1 станом на момент ДТП гр. ОСОБА_1 було укладено з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон»поліс № ВА / 7425207 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, за участю зазначеного транспортного засобу. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, відповідно до лімітів відповідальності страховика та з вирахуванням встановленої полісом франшизи, оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.
У зв'язку із зазначеним, позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»з вимогою про сплату страхового відшкодування на користь позивача у порядку регресу (вих. лист № 04-286 від 13.01.2012 року).
Згідно п. п. 35.1, 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Відповідно до п. п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ); у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідна заява про страхове відшкодування із доданими до неї документами була отримана відповідачем 20.01.2012 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 1054986.
Таким чином, відповідачу у термін до 21.04.2012 року належало виплатити страхове відшкодування чи надати обґрунтовані заперечення щодо такої виплати.
Відповідач виплати страхового відшкодування станом на момент вирішення спору не здійснив.
У судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги частково посилаючись на те, що при розрахунку розміру страхового відшкодування позивачем в порушення діючого законодавства не було враховано коефіцієнту зносу транспортного засобу. У зв'язку із зазначеним, на думку відповідача розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу складає 12 395, 05 грн.
Суд погоджується із позицією відповідача із наступних підстав.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
До того ж, відповідно до пп. д) п. 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», остання застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів.
Відповідно до п 2.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Як було встановлено вище, відповідно до звіту № 17/4222 товарознавчого дослідження транспортного засобу від 13.05.2009 року матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Хундай, д/н НОМЕР_2 у результаті його ушкодження при ДТП, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 12 395, 05 грн.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково а саме у розмірі 11 885, 05 грн. (12 395, 05 грн. (розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) мінус 510, 00 грн. (франшиза)).
Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»(03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2-й під'їзд; ідентифікаційний код: 20080515) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код: 24745673) 11 885 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 1 471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 89 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання: 28.05.12 р.