Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22ц -2757 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Урупа І.В.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
30 травня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Каракуші К.В.,
Маловічко С.В.
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2012 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Райсількомунгосп»Мелітопольської районної ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання,-
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2011 року КП «Райсількомунгосп»Мелітопольської районної ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за послуги водопостачання.
В позові зазначено, що 16.02.2008 року між підприємством та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з водопостачання. ОСОБА_3 користується послугами водопостачання, однак з лютого 2008 року за них не сплачує. За цей період у відповідача утворилася заборгованість, яка становить 2968 грн.37 коп. Сума заборгованості відповідача визначена на підставі розрахунків згідно діючих тарифів, що затвердженні рішенням органу місцевого самоврядування та доведені до відома усіх споживачів у встановленому законом порядку, із розрахунку норм витрат води по СНІП 02.04.2001-85 для населення, яке користується колонками загального користування.
Просили стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 2968,37 грн. та судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Райсількомунгосп»Мелітопольської районної ради заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 2968,37 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 51 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн., а всього 3049 грн. 37 коп.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Відповідачка проживає по АДРЕСА_1 (а.с.15). Водопостачання в селі здійснюється, у тому числі, до вуличних колонок загального користування (а.с.7). 16.02.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з водопостачання на родину з трьох осіб шляхом вуличного водозабору (колонка) (а.с.6). Розмір заборгованості складає 2968,37грн. (а.с. 13,14).
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 -215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Зокрема, суд вірно застосував для врегулювання спору правила п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за якою одним з обов'язків споживача є своєчасна оплата вказаних послуг.
Суд належним чином керувався іншими нормативними актами. А саме, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України від 01.07.1994р. та Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах від 27.06.2008р. Вказаними Правилами передбачено спосіб водопостачання для населення через водогінні колонки, призначені для колективного водокористування споживачів, які не підключені до центрального водогону.
Доводи апеляційної скарги в цілому полягають у незгоді з діями позивача, яким найближчу до будинку відповідачки водогінну колонку було демонтовано у березні 2008р., що апелянт вважала достатньою підставою для припинення оплати. Дані доводи не можуть бути взяті до уваги, оскільки виходять за межі позовних вимог, і, відповідно, виходять за визначені ст. ст. 10, 303 ЦПК України, межі розгляду справи апеляційним судом. Крім того, думка апелянта не відповідає вищевказаним правилам щодо водопостачання через вуличні колонки, а також суперечить умовам укладеного сторонами договору. Згідно ст. ст. 526, 627 ЦК України сторони є вільні в укладенні договору та визначенні його умов і мають виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.
Доводи про неврахування судом тієї обставини, що відповідачка з родиною не користувалися водогінними колонками не спростовують висновки рішення суду, оскільки дана обставина наводилася під час розгляду справи в суді першої інстанції, була перевірена і не знайшла свого підтвердження.
Довід апеляційної скарги про отримання водопостачання з інших джерел не може спростувати висновки рішення суду першої інстанції, оскільки згідно ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. В даному випадку відповідачка фактично вимагає погодитися з її запереченнями, виходячи з припущень, що заборонено вказаними нормами ЦПК України.
Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: