Справа № 2-64 /2008 рік/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 лютого 2008 року                                                                                           м. Коростишів

Коростишівський   районний суд Житомирської області

       В складі :   головуючого судді        -     Василенка Р.О.

                               секретарі                 -     Сарнавської Н.В.

                          з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 150 грн. моральної шкоди в сумі 10000 грн., в обґрунтування якого зазначив, що 27 травня 2003 року близько 09 години в м. Коростишеві по вул. Рози Люксембург,86а на території цеху по обробці граніту відповідач спричинив йому тілесні ушкодження, вдаривши три рази кулаком в груди, ломом в лівий бік тулобу та в ліву ногу. Внаслідок чого він лікувався протягом місяця у травматолога та наступного місяця у терапевта, витратив на лікування та поїздки на таксі 150 грн., а також внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв»язків, вимушениз змін в життєвих стосунках, моральних переживаннях в зв»язку з ушкодженням здоров»я і яку він оцінює в 10000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, пояснив, що 27 травня 2003 року відповідач побив його, спричинивши тілесні ушкодження, внаслідок чого він лікувався і йому завдана моральна шкода. Строк позовної давності він не пропустив, оскільки про те, що кримінальна справа за його  касаційною скаргою на постанову суду про відмову в порушенні кримінальної справи по факту його побиття відповідачем 27.05.2003 року повернулась з Верховного Суду України він дізнався лише в грудні 2007 року. Просить позов задовольнити.

 Відповідач позов не визнав, суду пояснив, що між ним та позивачем був конфлікт, але останнього він не бив. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача позов не визнала, суду пояснила, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки те що останній звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України через місцевий суд, а не направив її безпосередньо до ВСУ не є свідченням пропущення строку позовної давності з поважних причин. Також, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт його побиття 27.05.2003 року відповідачем, постанова суду про відмову в порушенні кримінальної справи не вказує на наявність вини відповідача, в наданих мед документах також нема відомостей щодо лікування позивача на яке він вказує в позові. Просить відмовити в задоволенні позову.

 Суд, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, на засадах змагальності в межах позовних вимог, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

    Так, судом встановлено, що 06.05.2004 року позивач звертався до суду зі скаргою приватного обвинувачення щодо побиття його 27.05.2003 року ОСОБА_2 Постановою Коростишівського райсуду від 08.06.2004 року по вказаній скарзі було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК України по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 внаслідок акту амністії на підставі п.4 ч.1 ст.6 КПК України. Вказана постанова Коростишівського райсуду була оскаржена ОСОБА_1 в апеляційному та касаційному порядку та 06.10.2004 року касаційна скарга ОСОБА_1 разом зі справою була направлена до Верховного Суду України про що було повідомлено скаржника. Листом Верховного Суду України від 24.12.2004 року справа була повернута до Коростишівського райсуду та отримана 18.01.2005 року і про що позивачу стало відомо лише 30.11.2007 року, про що свідчить його заява від 30.11.2007 року, а тому суд визнає що позивач пропустив строк позовної давності з поважної причини.

Разом з тим, згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь в справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, однак суду не надано позивачем жодного доказу, який би підтверджував, що саме відповідач спричинив 27.05.2007 року тілесні ушкодження позивачу.

Так, постанова Коростишівського райсуду від 08.06.2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи по скарзі приватного обвинувачення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК України по факту нанесення 27.05.2003 року тілесних ушкоджень ОСОБА_1внаслідок акту амністії не є підтвердженням вини відповідача в заподіянні тілесних ушкоджень позивачу, оскільки у відповідності ч.1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а як встановлено судом, то такий вирок не виносився.

Також, в заяві відповідача від 12.05.2004 року, яка була подана останнім про застосування до нього амністії під час вирішення вищевказаної скарги приватного обвинувачення, відсутні відомості про те, чи визнавав відповідач свою вину, чи спричиняв тілесні ушкодження позивачу 27.05.2003 року.

В наданому вкладишу до медичної картки є записи хірурга від 02.06.2003 року про звернення зі скаргами на болі в лівому боці, забій лівої бокової стінки живота, міжтканева гематома лівої бокової стінки та 06.06.2003 року запис травматолога про забій грудної клітини зліва, однак відсутні будь-які відомості щодо причин виникнення хвороб та періоду лікування.

В акті судово-медичного освідування від 26.05.2004 року , згідно якого у ОСОБА_1 виявлено легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров»я, які могли утворитися 27.05.2003 року, зі слів останнього зазначено, що 27.05.2003 року в 09 год. знайомий наніс удари руками та металевим прутом по тулобу і кінцівках, тобто ОСОБА_1 не вказував що саме ОСОБА_2 наносив йому удари що відповідно не є підтвердженням вини останнього в спричиненні вказаних тілесних ушкоджень.

 Будь-яких доказів щодо матеріальної шкоди (квитанцій, чеків, довідок лікарні, тощо) позивачем суду не надано. Від клопотання про повторне витребування відмовного матеріалу по заяві позивача від 27.05.2003 року щодо побиття його відповідачем - позивач та відповідач відмовились.

 Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3,6,8,10,11,208,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, на підставі ст. 62 Конституції України, ст.ст. 440, 440-1 ЦК України (в редакції 1963 року) суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити за безпідставністю.   

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                Р.О. Василенко