ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Шипуліної Т.М.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Степашко О.І.,
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2005 року по справі № 2-23/71-2005 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський завод пластмас» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2004 року ВАТ «Сімферопольський завод пластмас» звернулися з позовом до ДПІу м. Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00013432301/0 від20.08.2004 про донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 173574,00 грн., вважаючи що воно суперечить чинному законодавству України про оподаткування, оскільки право платника податків на застосування нульової ставки ПДВ виникає при підтвердженні факту вивозу (експорту) товарів за межі митної території України незалежно від місця і часу переходу права власності на товар.
За таких обставин, просили позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2005 року, позовні вимоги ВАТ «Сімферопольський завод пластмас» до ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим – задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 00013432301/0 від 20.08.2004 року.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 27 квітня 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04 листопада 2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІу м. Сімферополі просить скасувати рішення судів та постановити нове – про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку відповідача, висновки суду суперечать вимогам п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, а також п.п. 6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», п.15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та інших підзаконних нормативних актів.
Касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.
Судом правильно встановлено, що16.04.2004 ВАТ між «Сімферопольський завод пластмас» та ТОВ «Зеніт» було укладено договір комісії № 04/16-04 на реалізацію нерезидентам України металопродукції, власником і експортером якої є позивач.
Експорт товару був проведений по вантажній митній декларації №1100084/305434 від 22.04.2004 на суму 482149,82 грн. Товар відвантажений на адресу нерезидента.
Факт вивозу товару підтверджується належним чином оформленою вантажною митною декларацією і задекларовані в ній товари перетнули митну межу України, про що свідчить штамп митниці з вказівкою дати завершення митного контролю і зведення грф.9, в яких вказаний власник товар експортер – ВАТ «Сімферопольський завод пластмас». Відомості грф.47 свідчать про сплату митного збору.
Вантажні митні декларації оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства, що підтверджує факт експорту товару за вказаними угодами. Експортований товар одержувачем оплачено у встановлений строк в іноземній валюті. Відповідачем ці обставини не оспорюються.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР податок по нульовійставці обчислюється відносно операцій по продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивіз засвідчений належно оформленою вантажною митною декларацією.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, а суд апеляційної інстанції погодився з ним, про неправомірність донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 96430,00 грн., а тому визнав недійсним податкове повідомлення-рішення №00013432301/0 від20.08.2004 про донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 173574,00 грн. ( з них: 96430,00 грн. – основний платіж, 77144,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції), прийнятим на підставі акту № 824/23-8/00203602 від 19.08.2004 року.
Доводи касаційної скарги державної податкової інспекції у м. Сімферополі в Автономній Республіці Крим відносно того, що від’ємне значення суми податку на додану вартість у квітні 2004 виникло в результаті необґрунтованого застосування 0% ставки податку на додану вартість при реалізації товару на експорт на увагу не заслуговують, оскільки не відповідають встановленим по справі обставинам.
Щодо посилань ДПІ у м. Сімферополі в касаційній скарзі на порушення судами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та ст. 49 ГПК України, то відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 220-1, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2005 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: __________________________ Шипуліна Т.М.
Судді: __________________________ Карась О.В.
__________________________ Костенко М.І.
__________________________ Сергейчук О.А.
__________________________ Степашко О.І.