Р І Ш Е Н Н Я

   іменем України

06 червня 2008  року Новокаховський міський суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Непомнящої Н.О.

при секретарі: Биковій Ю.В.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Галаган Н.О.

відповідачки: Завади Л.М.

представника відповідача: адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції, Завади Любові Максимівни  про визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу ДВС Новокахвоського міського управління юстиції про визнання дії неправомірними. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка зазначила, що їй на праві власності належить жилий будинок поАДРЕСА_1 У червні 2007 року їй стало відомо, що на підставі акту ВДВС Новокаховського міського управління юстиції від  26.01.2007 року приватним нотаріусом видане свідоцтво про придбання зазначеного вище будинку третьою особою. Посилаючись на те, що дії посадових осіб в спірних правовідносинах є незаконним та такими, що проведені в порушення норм ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», позивачка просить суд взнати дії ВДВС Новокаховського міського управління юстиції про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу незаконними, скасувати акт від 26.01.2007 року та зобов'язати ВДВС вчинити дії, передбачені ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали з наведених підстав.

Представник відповідача - ВДВС Новокаховського міського управління юстиції в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на проведення всіх виконавчих дій у відповідності із вимогами ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема на ту обставину, що постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримала особисто 15.12.2004 року. У наданий державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду боржник ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на добровільне погашення боргу не вчинила, тому в процесі примусового виконання вказаного рішення суду державний виконавець звернув стягнення на житловий будинокАДРЕСА_1, належний ОСОБА_1 та передав його на реалізацію. Проте, прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна не відбулися за відсутності покупців, майно було знято з торгів і передано стягувачу за актом про передачу майна стягувачу від 26.01.2007 року в рахунок погашення боргу і на яке приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу 02.02.2007 року видав свідоцтво про придбання майна та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідачка Завада Л.М. та її представник - Захарова Л.Б. в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на  правомірність дій ВДВС Новокаховського міського управління юстиції, зазначивши, що стягувач має право на належне виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на її користь боргу в сумі 39556 грн., проте тривалий час рішення суду залишається невиконаним з вини боржника - ОСОБА_1, яка створює відділу ДВС перешкоди в цьому, зокрема добровільно рішення суду не виконала, незважаючи на те, що їй надавалися й строк на добровільне виконання, і відстрочка у виконанні судового рішення, звертається до суду із безпідставними позовами, що перешкоджає своєчасному виконанню судового рішення, тому просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених Законом. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

                Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24  Закону. У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржика полягає в його арешті, (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Згідно із ст. 61 ЗУ «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна. Якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання. Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, то він зобов'язаний у 15-денний строк з дня повідомлення державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою непродане майно, внести на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. З перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, стягується виконавчий збір, а залишок коштів повертається боржнику. Майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

                Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження встановлено, що оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.

Судом встановлено, що на виконання рішення Новокаховського міського суду від 06 серпня 2004 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Завади Л.М. 39956 грн. боргу, 14.12.2004 року державним виконавцем ВДВС Новокаховського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка вручена боржнику особисто 15.12.2004 року. Вказана постанова боржником не оскаржена, тому є чинною.

У наданий державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення суду боржник ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на добровільне погашення боргу не вчинила, тому в процесі примусового виконання вказаного рішення суду державний виконавець звернув стягнення на житловий будинокАДРЕСА_1, належний ОСОБА_1 та передав його на реалізацію.

06.09.2005 та 14.10.2005 року прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого мана не відбулися за відсутності покупців, майно було знято з торгів і передано стягувачу за актом про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу і на яке приватний нотаріус Новокаховського міського нотаріального округу 09.11.2005 року видав свідоцтво про придбання майна.

Оспорюючи правомірність проведення торгів, а також законність акту про передачу майна стягувачу та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів позивачкою 22.02.2006 року було подано відповідний позов, у задоволенні якого рішенням Новокаховського міського суду від  02.10.2006 року відмовлено. Переглядаючи вказане рішення в апеляційному порядку апеляційний суд у своєму рішенні від 18.01.2007 року зазначив, що суд першої інстанції дав належну оцінку долученим до справи доказам і прийшов до правильного висновку про відсутність будь-яких підстав для визнання прилюдних торгів недійсними. В той же час в решті рішення суду було скасовано через те, що стягувач Завада Л.М. відповідно до вимог закону зобов'язана була внести на депозитний рахунок державної виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягали стягненню на її користь і як наслідок - відсутності у ДВС на той момент підстав для передачі нереалізованого житлового будинку стягувачці, тому акт та постанова про передачу майна стягувачу визнані незаконними.

23.01.2007 року стягувачем Завадою Л.М. подано заяву про надання згоди на оплату різниці між вартістю непроданого майна та сумою коштів, які підлягали стягненню на її користь і ці кошти в розмірі 1521 грн. в той же день були внесені на депозитний рахунок виконавчої служби.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність акту від 26.01.2007 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу,  оскільки стягувач виконала всі дії, що передбачені 61 ЗУ «Про виконавче провадження», а доводи позивача щодо незаконності цього акту внаслідок порушення вимог ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки в наданий на добровільне виконання рішення суду  постановою про відкриття виконавчого провадження строк позивачка  не вчинила будь-яких дій, спрямованих на погашення боргу у добровільному порядку, тому в силу своїх повноважень ВДВС Новокаховського міського управління юстиції   правомірно звернув стягнення на належне їй майно в рахунок погашення боргу.

З цих підстав, позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 24, 30,  50, 61 Закону України “Про виконавче провадження”  від 21.04.1999 року № 606-ІХ; Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”; керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд -

                                                                  в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції, Завади Любові Максимівни  про визнання дій неправомірними - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Суддя                                                                                              Н.О.Непомняща