Справа № 1-55/11

п/с 1/0311/1/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року. Смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого -судді Токарської І.С.

при секретарі Матвійчук Н.В.,

з участю:

прокурорів Дуднік М.М., Лікунова Ю.О.,

потерпілого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3,

представників цивільного позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисника підсудного ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з професійно –технічною освітою, пенсіонера, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, невійськовозобов»язаного, розлученого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 16 листопада 2010 року, біля 19 години керував власним технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2108», д.р.знак НОМЕР_1 та скоїв дорожньо -транспортну пригоду. Так, керуючи даним транспортним засобом по східній смузі руху на 7 км.+ 250 м. автодороги Прилісне -Галузія -Серхів, в напрямку с. Галузія Маневицького району зі швидкістю приблизно 60 км/год, водій ОСОБА_7 проявив неуважність, передбачаючи настання суспільно -небезпечних наслідків своїх дій та легковажно розраховуючи на їх відвернення, відволікся від уваги за дорожнім рухом та зміною дорожньої обстановки, виявивши на своїй смузі руху велосипед під керуванням ОСОБА_2., який рухався назустріч йому, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного об»їзду перешкоди, здійснив наїзд на велосипедиста. Внаслідок даної пригоди велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно -мозкової травми: забійно -рваної рани лобної ділянки голови, зламу кісток склепіння черепа, забою головного мозку середньої важкості, закритої тупої травми живота, множинних розривів тонкого кишківника, закритого зламу кісток носа, забійно рваної рани лівої кисті, множинних саден і синців голови, тулуба і кінцівок, які згідно висновку судово -медичної експертизи №142 від 27.05.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Таким чином, водій ОСОБА_7 згідно висновку судової автотехнічної експертизи №79 від 20 червня 2011 року порушив п.12.2, п.12.3 Правил безпеки дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 і введених в дію з 1 січня 2002 року, які є в причинному зв»язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням дорожньо -транспортної пригоди і отриманням потерпілим ОСОБА_2 вказаних вище тілесних ушкоджень.

Підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні вину в інкримінованому йому злочині не визнав, пояснив, що 16 листопада 2010 року він їздив в с.Прилісне до свого зятя ОСОБА_8 допомагати йому по господарству. Коли вже виїжджав із Прилісного, то була темна пора доби і місцями, ніби смугами, лежав туман. Виїхавши на основну дорогу в напрямку с.Галузія, позаду себе бачив дальнє світло фар автомобіля, який рухався в попутному напрямку. Проїхавши поворот, він продовжив рух з тією ж самою швидкістю -приблизно 60 км/год із увімкненим ближнім світлом, та, рухаючись по своїй смузі і, намагаючись триматися правого узбіччя, попереду приблизно за 3-4 метри побачив велосипедиста, проте, не встигши загальмувати, викрутив кермо в лівий бік, тому відбулося зіткнення і правою частиною автомобіля вдарив велосипед в праву частину, в результаті чого велосипедиста підкинуло на лобове скло авто. Зупинивши автомобіль на зустрічному для себе узбіччі, він підійшов до велосипедиста, який в цей час лежав на проїзній частині весь в крові і хрипів. В цей час під»їхав мікроавтобус, який рухався позаду нього в попутному напрямку. Із автомобіля вийшов ОСОБА_9 із сином, оглянули та вмили потерпілого. Потім ОСОБА_9 викликав «швидку», а йому стало погано, тому і поїхав до лісу, залишивши місце ДТП. Зазначив, що визнає себе винним лише в тому, що сів за кермо в темну пору доби і при густому тумані, просив його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 16 листопада 2010 року він допомагав жителю с.Галузія Маневицького району ОСОБА_10 заготовляти дрова в лісовому масиві неподалік села і біля 18 години того дня, коли вже стемніло і, ніби смугами, лежав туман, вирішив їхати додому. ОСОБА_10 запропонував його провести і вони на велосипедах поїхали в напрямку с.Прилісне, при цьому він їхав позаду ОСОБА_10 по правій смузі руху. Доїхавши до місця відпочинку, зупинились, так як він втратив орієнтир і почав сперечатись із ОСОБА_10, оскільки гадав, що їдуть не в тому напрямку. Декілька хвилин посперечавшись, він, розізлившись, поїхав по правій смузі руху в напрямку с.Галузія, а ОСОБА_10 там залишився. Проїхавши певну відстань побачив, що проїхав поворот дороги і виїхав на пряму дорогу, після чого, зрозумівши, що поїхав не в тому напрямку, повернув в с.Галузія, при цьому тримаючись центральної частини дороги, аби в темноті мати змогу їхати по дорожньому покриттю. Не заперечує, що перебував у стані алкогольного сп»яніння, проте їхав прямолінійно, рух не змінював і лише, поспішаючи, нахиляв голову донизу і натискував щосили на педалі, щоб швидше дістатись свого будинку. Стомившись та неспішно їдучи вже в напрямку с.Прилісне, він незначно виїхав на зустрічну смугу, так як ні спереду, ні позаду себе не бачив ніяких транспортних засобів. Не відчував ніякої небезпеки, оскільки їхав в тій ділянці дороги, де не було туману, поки не побачив світло фар автомобіля, який швидко їхав йому назустріч, а тому направив велосипед ще ближче до узбіччя дороги, після чого відчув сильний удар, в результаті якого втратив свідомість. Доповнив, що їхав на справному велосипеді, обладнаному світловідбивачами. На даний час претензій до ОСОБА_7 не має, відмовляється від цивільного позову просить його суворо не карати.

Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_7 вини в інкримінованому йому злочині не визнав, його винуватість у вчиненому підтверджується доказами, зібраними в судовому засіданні та встановленими під час досудового слідства по даній кримінальній справі.

Так свідок ОСОБА_10 своїми показами повністю підтвердив покази потерпілого і доповнив, що після суперечки з ОСОБА_2 стосовно напрямку руху, останній, сівши на велосипед, поїхав в напрямку с.Галузія Маневицького району. Через деякий час він вирішив наздогнати потерпілого і, проїхавши поворот, виїхав на пряму дорогу. В один з моментів побачив, що назустріч йому по зустрічній смузі руху їде ОСОБА_2 і, майже одночасно, позаду він побачив світло фар автомобіля, який рухався в попутному для нього напрямку і зустрічному для ОСОБА_2 Даний автомобіль був легковий, рухався зі швидкістю приблизно 60-80 км/год., тримався своєї смуги руху і, в подальшому, не зменшуючи швидкості, рухався прямо на ОСОБА_2, який, нахиливши голову, їхав назустріч. Вже перед самим зіткненням, водій автомобіля трохи повернув кермо в лівий бік, але зіткнення відбулось і велосипед із потерпілим відкинуло в бік. Автомобіль різко не гальмував, а лише, проїхавши трохи далі, звично зупинився.

Свідок ОСОБА_9 також показав, що 16 листопада 2010 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, він разом зі своїм сином ОСОБА_11 на власному мікроавтобусі марки «Фольксваген», виїхали по особистим справам в с.Галузія із с. Прилісне Маневицького району. Рухались вони по автодорозі зі швидкістю приблизно 60 км/год., оскільки була темна пора доби і саме в той час ніби смугами лежав туман. Видимість дороги, як в той час як йому здалось, була в межах 50-100 метрів і при ввімкненому ближньому світлі фар дорога освітлювалась достатньо. В місцях, де туман розсіювався, швидкість руху їх автомобіля, за кермом якого перебув син, а він сидів на попереду на місці пасажира, становила біля 80 км/год. Рухаючись по вказаній автодорозі, по ходу їхнього руху, на відстані приблизно 300 -400 метрів, вони бачили, що в попутному напрямку їде легковий автомобіль із ввімкненими габаритними вогнями. Проїхавши деяку відстань після повороту, він побачив, що вказаний автомобіль різко змінив рух, виїхавши на зустрічну смугу руху, і через деякий час зупинився на узбіччі. Під»їхавши ближче, вони з сином побачили, що в центральній частині дороги нерухомо на животі лежить чоловік, якого в подальшому впізнав, так як є односельчанами а поблизу нього перебував пошкоджений велосипед. На лобі потерпілого він побачив кров, а тому сказав сину, щоб той приніс воду та аптечку, після чого, перевернувши разом із ОСОБА_7 ОСОБА_2, водою омив його обличчя та перев»язав голову. Потім звернув увагу, що автомобіль, який зупинився, марки ВАЗ 2108 чи 2109 темного кольору, проте через якусь мить він побачив, що автомобіль ОСОБА_7 поїхав з місця пригоди і ще тоді подумав, що ОСОБА_7 поїхав за допомогою, однак останній так і не повернувся. Пізніше під»їхав до місця пригоди житель смт. Маневичі Біланчук, і, дізнавшись що трапилося, поїхав в с.Галузія по фельдшера. Зазначив, що викликав «швидку»та працівників міліції зі свого мобільного телефону і залишався на місці ДТП до їх приїзду.

Свідок ОСОБА_12 показала, що 16 листопада 2010 року, приблизно о 12 годині, її колишній чоловік, з яким і надалі проживає в одному будинковолодінні, на власному автомобілі марки ВАЗ 2108 червоного кольору, поїхав з подвір»я і протягом дня додому не заїжджав. Лише ввечері, приблизно о 18 годині він зайшов в кімнату, де вона перебувала зі внуками і, звертаючись до дітей, сказав: «Ваш дід збив людину!», після чого вийшов з кімнати і більше в той день вона його не бачила. Ввечері приїжджали до будинку працівники міліції, від яких дізналася, що ОСОБА_7 збив людину і поїхав з місця пригоди.

ОСОБА_13, дружина потерпілого, допитана судом в якості свідка, пояснила, що 16 листопада 2010 року її чоловік їздив на велосипеді в с.Галузія до свого знайомого ОСОБА_10, з яким разом заготовляв дрова. Велосипед був справний, із прикріпленими світловідбивачами. Вечором зазначеного дня їй повідомили, що чоловік перебуває в реанімаційному відділенні Маневицької ЦРЛ. Пізніше в лікарні до неї підходив ОСОБА_7 і казав, що то він автомобілем збив чоловіка, так як пізно його побачив, платив за медикаменти приблизно 200 гривень та давав гроші готівкою в сумі 3 500 гривень. В подальшому, коли вона звернулась до ОСОБА_7 за допомогою, оскільки необхідні кошти були на операцію, він їй відмовив, сказавши, що не має грошей.

Окрім об'єктивних показань вказаних свідків, вина підсудного ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами, зазначеними в матеріалах даної кримінальної справи, а саме: протоколом огляду місця події від 16 листопада 2010 року зі схемою до нього та фототаблицею, під час проведення якого були зафіксовані всі обставини ДТП, яка відбулася на 7 км+250 км. а/д Прилісне -Галузія, проведено відповідні заміри і за допомогою автомобіля марки ВАЗ 2108 було встановлено видимість перешкоди та видимість дороги: при ближньому світлі фар видимість дороги становить 81,20 м, видимість перешкоди -79,30 м (а.с.12-16); протоколами огляду місця події від 16 листопада 2010 року, якими зафіксовано вилучення із подвір»я ОСОБА_7 належного йому автомобіля НОМЕР_1, залишеного після скоєння ДТП, та зазначеного його пошкодження і технічний стан (а.с.а.с. 18, 25-26); актом огляду дорожньо -транспортної пригоди від 16 листопада 2010 року, згідно якого виявлені недоліки на ділянці а/д №031168 поблизу с.Галузія Маневицького району, де сталася пригода, не являються супутніми умовами ДТП (а.с.31); актом судово -медичного обстеження №246 від 1 грудня 2010 року , згідно якого у потерпілого ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно -мозкової травми: забійно -рваної лобної ділянки голови, зламу кісток склепіння черепа, забою головного мозку середньої важкості, закритої тупої травми живота, множинних розривів тонкого кишківника, закритого зламу кісток носа, забійно - рваної рани лівої кисті, множинних саден і синців голови, тулуба і кінцівок, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (а.с.35-38); протоколом огляду місця події від 30 грудня 2010 року, під час проведення якого за участі свідка ОСОБА_10 було визначено швидкість руху велосипеда під керуванням ОСОБА_2 перед ДТП 16 листопада 2010 року (а.с.39); висновком автотехнічного дослідження №13 від 10 лютого 2011 року, де вказано, що в заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 шляхом застосування негайного гальмування з моменту виявлення останнього (а.с.42-45).

Згідно висновку судово -медичної експертизи №142 від 27 травня 2011 року у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно -мозкової травми: забійно -рваної рани лобної ділянки голови, зламу кісток склепіння черепа, забою головного мозку середньої важкості, закритої тупої травми живота, множинних розривів тонкого кишківника, закритого зламу кісток носа, забійно- рваної рани лівої кисті, множинних саден і синців голови, тулуба і кінцівок, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (а.с.70-73);

Відповідно до висновку судової автотехнічної ексепртизи №79 від 20 червня 2011 року в заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_7 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.3 ПДР, тобто, в момент об»єктивного виявлення руху велосипедиста ОСОБА_2 в зустрічному напрямку негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу і мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_2 шляхом застосування негайного гальмування з моменту виявлення останнього (а.с.79-83).

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що підсудний ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.286 КК України, оскільки своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, спричинив потерпілому ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_7 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, вину в інкримінованому йому злочині не визнав.

Проте не залишаються поза увагою суду також дані про особу підсудного, а саме його позитивна характеристика по місцю проживання, те, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, раніше не судимий, а також відсутність у потерпілого ОСОБА_2 претензій, на підтвердження чого останній відмовився від цивільного позову.

Обставин, які б обтяжували чи пом»якшували покарання, суд не вбачає.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення підсудного, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами, можливе при призначенні йому покарання без ізоляції від суспільства у виді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Оскільки підсудному призначається покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, то міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу йому слід залишити попередню -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Відповідно до вимог ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину.

А тому, на підставі вищезазначеної норми закону, цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров»я України в особі Маневицької центральної районної лікарні №1 до ОСОБА_7 про стягнення 4 648 гривень 70 копійок підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі за проведення автотехнічної експертизи в сумі 450 гривень 24 копійки - стягнути з підсудного в доход держави.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від призначеного основного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов"язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально -виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи, періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально -виконавчої інспекції за місцем проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь Маневицької центральної районної лікарні №1 - 4 648 (чотири тисячі шістсот сорок вісім) гривень 70 копійок.

Стягнути із ОСОБА_7 у доход держави судові витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 450 (чотириста п»ятдесят) гривень 24 копійки.

Речові докази: велосипед -залишити потерпілому ОСОБА_2; посвідчення водія, НОМЕР_3, видане на ім»я ОСОБА_7, що знаходиться в матеріалах даної кримінальної справи, передати ВРЕР ДАІ УМВС України з обслуговування Турійського, Старовижівського, Ковельського та Маневицького районів, підпорядкованого УМВС України у Волинській області; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, НОМЕР_4, на автомобіль ВАЗ -2108, д.н.з. НОМЕР_1, - повернути ОСОБА_7.

Зняти арешт із автомобіля ВАЗ -2108, д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на штрафмайданчику утримання транспортних засобів Маневицького РВ УМВС України у Волинській області, та повернути власнику - ОСОБА_7.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська