ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 р. Справа № 68481/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Кузьмича С.М.,

суддів: Матковської З.М.,Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України Долинському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії дітям війни,-

В С Т А Н О В И В:

27.07.2011 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду та просив визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з нарахуванням на отримані суми 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті за період з 17.12.2010 року до дня винесення рішення, з врахуванням сум, виплачених у ці періоди та продовжувати виплату надалі.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.07.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Долинському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок до пенсії як дитині війни, в частині позовних вимог за період з 17.12.2010 року по 26.01.2011 року - залишено без розгляду.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати у належному розмірі щомісячної доплати до пенсії позивачу. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України Долинському районі Івано-Франківської області здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з нарахуванням на отримані суми 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті за період з 27.01.2011 року по 18.06.2011 року, з врахуванням виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про залишення без задоволення позовних вимог.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мала право на отримання підвищення виплачуваної їй пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010-2011 роки підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми були встановлені Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік». Таким чином, відповідач у 2010-2011 роках повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пунктом 7 частини першої Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Вищевказаний Закон набув чинності 19.06.2011 року, а тому саме до 18.06.2011 року підлягає стягненню доплата до пенсії, відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Окрім цього, як вбачається із позовної заяви, позивач просить визнати неправомірними дії та зобов'язати управління Пенсійного фонду України Долинському районі Івано-Франківської області нарахувати недоплачену щомісячну допомогу як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та 20% надбавки за проживання в гірському населеному пункті, відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів».

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має право та гарантії і пільги встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів».

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за спірний період у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмірі колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1, 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць. Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.

Керуючись ст. 183-2, 195, 197, ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 206, ст. 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Долинському районі Івано-Франківської області - задоволити частково.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 15.08.2011 року у справі № 2а-3823/11 в частині допущення її до негайного виконання змінити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Кузьмич С.М.

Судді Матковська З.М.

Олендер І.Я.