ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 р. Справа № 14/3366
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черпака Ю.К.
суддів: Веденяпіна О.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Мельниченко Л.І. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєлікова О.А. (доручення №06-1033/1197 від 01.11.2005р.);
від відповідача: Кизюк О.М. (довіреність №101 від 19.06.2006р.),
розглянувши апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Житомир)
на рішення господарського суду Житомирської області
від "24" березня 2006 р. у справі
за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Житомир)
до Приватного підприємства "Желвім" (м. Житомир)
про стягнення 2987,08грн.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі "Фонд соціального захисту інвалідів") пред'явило позов до Приватного підприємства "Желвім" (далі "ПП "Желвім") про стягнення 2987,08грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.03.2006р. у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення.
Посилається на порушення судом вимог ст. 250 Господарського кодексу України.
На думку позивача, із норми ст.250 ГК України випливає, що звернення до суду є шестимісячний строк, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом правил здійснення господарської діяльності.
Тому, оскільки Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду 17.11.2005р., тобто пізніше ніж шість місяців, але раніше одного року, то воно не порушило строку звернення до суду (а.с.64-66).
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач - ПП "Желвім" не погодився із її доводами (а.с.71).
Заслухавши пояснення представників сторін, кожен з яких підтримав доводи своєї сторони, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції, що діяла у 2004 році (далі "Закон"), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - "Положення"), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Пунктом 10 Положення визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Разом з тим, згідно з п.5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення закріплено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998р. №244 затверджена Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників".
Згідно з формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, що була затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. № 49 та наказом Міністерства праці України від 29.12.2004 р. № 338, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, у тому числі інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медично-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), визначається відповідно до підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дня і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Згідно з підпунктом 3.3.3 пункту 3.3. Інструкції середньоблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньоблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Частиною 2 ст. 19 Закону визначено, що керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
В статті 20 Закону (у редакції, що діяла у 2004р.) йдеться про те, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. підприємства, які не забезпечили працевлаштування інвалідів згідно встановленого нормативу, повинні сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подавав звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці (інвалідів), за 2004 рік до Володарсько-Волинського районного центру зайнятості, оскільки фактичним місцезнаходженням підприємства є Володарсько-Волинський район, с. Нова Борова, вул. Набережна, 8, що підтверджується довідкою Новоборівської селищної ради (а.с.44, 45-48).
Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, поданим відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів 01.02.2005р., у 2004 році на підприємстві працювало 48 осіб, інваліди не працювали. Норматив створення робочих місць для інвалідів становить 2 таких робочих місця, відповідач свій обов'язок по створенню робочих місць для інваліді у звітний період не виконав (а.с.4).
Відповідно до пунктів 1 та 15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно п.3 ч.4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції, до яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 вищезазначеного Закону, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
Оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій є 2004 рік, то відповідач повинен був сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2005 року. Такий обов'язок він не виконав.
Таким чином, факт вчинення відповідачем господарського правопорушення станом на 15.04.2005р. був очевидним для позивача.
Ця дата є днем виявлення Фондом порушення відповідача щодо своєчасного перерахуванням сум штрафних санкцій за недодержання ним нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Господарський суд вважає можливим застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій саме в межах шестимісячного строку, так як строк в один рік додатково враховується лише за умови невиявлення Фондом з якихось причин факту вчинення правопорушення, наприклад, через неподання підприємством встановлених форм звітності.
Враховуючи викладене, адміністративно-господарські санкції за недодержання відповідачем нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів могли бути застосовані лише в межах строку з 15.04.2005р. по 15.10.2005р.
Згідно з п.11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. №1767, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Фонд соціального захисту інвалідів покладений на нього обов'язок щодо здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій не виконав.
Позивачем було пред'явлено позов лише 17.11.2005р., тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.
За наведених обставин суд правильно відмовив у задоволенні позову.
Спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень своїх прав у сфері захисту інвалідів. Визначений Законом обов'язок сплатити штрафні санкції в установлений термін кореспондується з правом Фонду вжити заходи до їх стягнення в судовому порядку.
Тому, згідно з пунктом 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005р., після цієї дати справа мала розглядатися в порядку, встановленому зазначеним Кодексом.
Справа вирішена судом першої інстанції за нормами Господарського процесуального кодексу України з прийняттям рішення, а не постанови.
Статтею 201 КАС України передбачено, що правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підстави для зміни судового рішення.
Отже, оскаржене рішення суду не може залишатися без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 201, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
Рішення господарського суду Житомирської області від 24 березня 2006 року змінити в частині його назви і вважати його постановою.
В решті судове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Черпак Ю.К.
судді:
Веденяпін О.А.
Іоннікова І. А.
Віддрук. 2 прим.
1 - до справи, 2 - в наряд